4)Інфекція та форми її прояву

Інфекція -це сукупність патологічних, адаптаційно-пристосувальних і репараційних реакцій, що виникають та розвиваються в макроорганізмі внаслідок конкурентної взаємодії з патогенними або за певних умов умовно-патогенними вірусами, бактеріями та грибами, що призводить до порушення внутрішнього середовища і фізіологічних функцій організму.

екзогенні інфекції -  виникають і розвиваються внаслідок проникнення в організм людини патогенних мікроорганізмів з довкілля разом з їжею, водою, а також з повітря,грунту, виділень хворих людей, рековалесцентів та мікробоносіїв;  ендогенні інфекції – виникають внаслідок активації або проникнення умовно-патогенних мікроорганізмів нормальної мікрофлори з нестерильних порожнин людського тіла у внутрішнє середовище організму. Особливістю ендогенних інфекцій є відсутність інкубаційного періоду;  аутоінфекції різновид ендогенних інфекцій, що виникають внаслідок самозараження шляхом перенесення збудника (як правило, руками самогохворого) з одного біотопу до іншого. Регіональні (місцеві, осередкові або вогнищеві) інфекції – це такі інфекції, під час яких інфекційний процес протікає у обмеженому, місцевому вогнищі (осередку) і мікроорганізми,локалізовані у даному вогнищі, не поширюються в організмі.

Генералізовані (загальні) інфекції - за умови порушення рівноваги між макро- і мікроорганізмами місцеві інфекції можуть переростати у загальні. Генералізовані інфекційні захворювання розвиваються внаслідок дисемінування збудника в організмі лімфогенним або гематогенним шляхом.        Залежно від того чи виступає кров лише механічним переносником збудника чи збудник розмножується в крові у межах генералізованої інфекції відповідно розрізняють дві форми:бактеріємія (чи вірусемія) ,сепсис.

5)Динаміка прояву інфекційної хвороби.

1. проникнення інфекційного агента: на цій стадії відбувається його адаптація до умов внутрішнього середовища організму і колонізація тканин, до яких виявляє тропізм даний мікроорганізм;

2. утворення продуктів життєдіяльності (токсини, ферменти), що виявляють ушкоджуючу дію і призводять до порушення гомеостазу організму;

3. поширення інфекційного агента з вогнища проникнення: дуже часто мікроорганізми можуть дисемінувати по лімфо- чи кровотоку.

6) Поняття про епізоотичний процес

Епізоотичний процес - це еволюційно склалося закономірне зараження тварин - облігатних господарів відповідного паразита, що приводить до хронічного перебігу хвороби або «носія» збудника інфекції. Ступінь прояву хвороби залежить від тривалості коеволюції популяцій паразита і облигатного господаря і зміни умов зовнішнього середовища. Зовнішньої середовищем для збудника інфекції є організм тварини. Цей процес може супроводжуватися випадковими зараженням тварин у популяціях потенційних господарів, що в більшості випадків закінчується їх гострим переболевания і загибеллю. Основною причиною і рушійною силою епізоотичного процесу є особливості паразито-епізоотичного процесу. Закони епізоотичного процесу - це сформовані в процесі коеволюції необхідні, стійкі, істотні відносини між популяціями паразита-збудника інфекційної хвороби і господаря сприйнятливої тварини, забезпечують виживання паразита як виду. хазяінних відносин популяцій збудників інфекцій з популяціями облигатного і потенційного господарів. На ці відносини справляють істотний вплив зміни господарських і природних умов життя тварин. Прояв епізоотичного процесу - це спорадичні випадки захворювання, епізоотичних спалаху, поодинокі чи масові захворювання тварин у численних віддалених один від іншого осередках (епізоотії). Прояв характеризує зовнішню видиму сторону .