7)Закономірності розвитку та інтенсивність прояву епізоотичного процесу

Епізоотія існує і розвивається за наявності необхідних умов та згасає, коли умови змінюються або не створюються. Для розвитку епізоотії потрібні наявність джерела збудника інфекції (занесення збудника) та достатня кількість сприйнятливих неімунних тварин. А згасання епізоотії відбувається в міру збільшення кількості імунних тварин внаслідок їх перехворювання (або імунізації).Імунологічна структура стада – співвідношення тварин сприйнятливих і імунних до конкретного збудника.Гетерогенність(гомогенність) популяції – неоднорідність (однорідність) популяції біологічних об'єктів за сприйнятливістю.Популяція ризику – група сприйнятливих тварин, здебільшого потенційно схильних до захворювання (невакциновані, молодняк з недорозвиненою імунною системою, старі, ослаблені тварини).

Інтенсивнісь прояву: Спорадичні випадки - поодинокі, або нечисельні випадки, зазвичай не дуже пов'язані між собою,- при відсутності сприйнятливих тварин, або шляхів розповсюдження - клостридіози (правець, газ.набряк),

Епізоотії - епізоотичний процес з тенденцією до широкого розповсюдження всередині господарства і за його межі ® р-н, область, країна.

Панзоотії - охоплює країни і материки (чума ВРХ, ящур, хвороба Н'юкасла, КЧС)

Ензоотія - прив'язаність до місцевості, поголів'я,

-спорадичні, епізоотичні ензоотії по інтенсивності прояву.

8) Вплив природно-кліматичних та соціально-економічних факторів на епіз.Процес

Взаємодія його безпосередніх рушійних сил в динаміці епізоотій залежить від конкретних умов і обумовлюється природно-географічними та соціально-економічними (господарськими) чинниками. Такі чинники називають посередніми (вторинними) рушійними силами епізоотичного процесу. Організм тварин і процес обміну речовин в ньому перебувають у тісному взаємозв'язку з навколишнім зовнішнім середовищем і можуть під її впливом змінюватися кількісно і якісно. У той же час умови зовнішнього середовища зазнають значні коливання в залежності від природно-кліматичних особливостей і географічного положення місцевості. Коливання в показаннях температури, вологості, складу грунту, інтенсивності сонячної радіації, відсутності або нестачі кормів, наявності або відсутності переносників можуть відзначатися не тільки у зв'язку з географічним положенням місцевості, але і в залежності від пори року.Найважливішим елементом зовнішнього середовища, який постійно відображається на процеси обміну і реактивності організму, є годування тварин.

9. Епізоотичне вогнище, вживане в епізоотології поняття, що характеризує місце перебування джерела (або джерел) збудника інфекції, або інвазії (хвора тварина, мікробоноситель), де при даній ситуації можлива передача збудника сприйнятливою твариною. Е. в., можуть бути приміщення (скотні двори, кошари, свинарники, пташники і ін.) і території (пасовища, ділянки довкола тваринницьких приміщень) з тими, що знаходяться там тваринними, в яких виявлена дана інфекція в тій або іншій формі. Для диких тварин Е. в. — ділянки лісу, луги і інші угіддя. Розміри Е. в. залежать від характеру хвороби, зокрема від механізму передачі збудника, і від конкретних умов, в яких хвороба протікає. При стійловому вмісті тварин Е. в. при окремих хворобах (наприклад, митий коней) обмежується, як правило, приміщеннями, в яких знаходиться ця група тварин. При висококонтагиозних хворобах (наприклад, при ящурові), а також при хворобах з трансмісивним механізмом передачі збудника (наприклад, при африканській чумі коней) розміри Е. в. можуть бути значними. Е. в. слід відрізняти від інфікованої місцевості, в якій немає джерел збудника інфекції, але об'єкти зовнішнього середовища обсіменені патогенною мікрофлорою. Е. в. вважають ліквідованим у тому випадку, коли знешкоджувано джерело збудника (одужання або забій хворих тварин), відсутні мікробоносителі, проведені відповідні ветеринарно-санітарні заходи, закінчився максимальний термін інкубації, характерний для даної інфекційної хвороби. Другу частину питання не знайшла .

10. Повне епізоотологічне обстеження господарства проводять за такою схемою (зразок): Загальна характеристика господарства (пункту)1.Найменування господарства й час його організації.2.Його розташування – область, район, сільрада, поштова адреса.3.Дата обстеження й склад комісії.4.Напрям господарства 5.Топографічні й ґрунтово-кліматичні особливості місцевості 6.Навколишні господарства, населені пункти й підприємства, їх стисла характеристика 7.Розташування прилеглих доріг, базарів, звалищ, скотомогильників і інших неблагополучних в епізоотичному відношенні місць і відстань до них.8.Наявність тварин та птиці на день обстеження по видах і вікових групах, породи, вік, стать, вгодованість, їх походження9.Наявність тварин та птиці у приватних господарствах громадян. 10.Порядок утримання тварин різних видів і вікових груп. 11.Тваринницькі приміщення 12.Утримання тварин 13.Водопій 14.Годівля та забезпеченість кормам 15.Пасовища 16.Порядок комплектування господарства тваринами, зв'язок з іншими господарствами і населеними пунктами та їх благополуччя щодо інфекційних захворювань. 17.Рух тварин у стаді і в господарстві за останні 2-3 роки 18.Укомплектованість ферми обслуговуючим персоналом і забезпеченість його спецодягом і взуттям. Стан здоров'я працівників (дата останнього медогляду). 19.Кількість і кваліфікація зооветеринарних фахівців.

Характеристика ветеринарно-санітарного стану господарства

1.Чи огороджена ферма? 2.Наявність і стан ветеринарно-санітарних об’єктів: ветеринарних лікарень, пунктів, аптек, лабораторій, діагностичних кабінетів, ізолятора для хворих тварин, приміщень для профілактичного карантинування, ветсанпропускника, дезбар'єрів, пароформалінової камери, дезкилимків і ін. 3.Способи очищення приміщень і території, прибирання гною, його зберігання, знезараження й використання. 4.Дезінфекція, дезінсекція та дератизація, терміни їх проведення. Методи проведення та способи застосування препаратів, їх характеристика. 5.Прибирання й способи знезараження трупів тварин: наявність місця розтину трупів та транспорту для їх вивезення. 6.Місця забою і вимушеного забою тварин, склади, холодильні камери й ін. 7.Ветеринарно-санітарна обробка інфікованої території й приміщень. 8.Рівень ветеринарного обслуговування, забезпеченість ветеринарним майном, медикаментами. 9.Наявність і стан документів ветеринарного обліку й звітності: акти, журнал для реєстрації хворих тварин, журнал для запису протиепізоотичних заходів; звіт про заразні захворювання тварин, протиепізоотичні заходи, незаразні захворювання тварин, ветеринарно-санітарний нагляд на забійних пунктах; результати санітарного обстеження тваринників, наявність документів санепідемстанції й ін.

Характеристика епізоотичного стану

1.Епізоотичний стан господарства в минулому (за останні роки) та на день обстеження. 2.Епізоотичний стан господарств-постачальників або господарств і пунктів, із якими підтримувалися господарські зв'язки. У великих спеціалізованих господарствах з'ясовують умови й швидкість комплектування, вік тварин, яких привезли, умови транспортування, кількість господарств-постачальників, антистресові та інші обробки тварин у цих господарствах і на комплексах. 3.Наявність плану протиепізоотичних заходів і його фактичне виконання 4.Захворювання й загибель худоби у приватному секторі. 5.Підстави для встановлення діагнозу

Характеристика протиепізоотичних заходів

-дата оголошення господарства (пункту) неблагополучним, накладання обмеження або карантину;

-ізоляція хворих і підозрілих у захворюванні тварин;

-застосування специфічних або неспецифічних засобів лікування, симптоматична терапія (коротка характеристика цих засобів);

-вимушена вакцинація сприйнятливих тварин (повнота обхвату, дата й техніка проведення імунізації);

-поточна дезінфекція (вид дезінфектанту й спосіб його застосування);

-спосіб утилізації трупів;

-знешкодження гною і залишків корму;

-умови проведення вимушеного забою й спосіб знезараження продуктів забою;

-дата останнього випадку одужання (загибелі) тварин;

-повнота та якість виконання організаційно-господарських і ветеринарно-санітарних заходів відповідно до плану ліквідації інфекції, розроблених на підставі діючої інструкції про заходи боротьби з певним захворюванням і урахуванням місцевих особливостей господарства;

-ветеринарно-просвітницька робота;

-повнота проведення закріплювальних заходів і дата оголошення господарства (пункту) благополучним та зняття обмеження чи карантину;

-облік ефективності заходів, що проводяться на різних стадіях перебігу епізоотичного процесу, в тому числі щеплення й терапії хворих тварин;

-охорона здоров'я людей. ВИСНОВКИ Й ПРОПОЗИЦІЇ У висновках стисло викладаються результати обстеження, в яких зазначають правильність і своєчасність постановки діагнозу, причини виникнення спалаху інфекції (передбачувані або точно встановлені джерела збудника інфекції, способи передачі й шляхи поширення збудника хвороби), її особливості; проводиться оцінка ефективності протиепізоотичних заходів (засобів активної й пасивної імунізації, медикаментозних, профілактичних і лікувальних засобів, дезінфекції й ін.); характеризується відповідність умов годівлі, утримання й догляду за тваринами вимогам, що пред'являються.У пропозиціях пропонують додаткові протиепізоотичні заходи, які витікають із результатів епізоотологічного обстеження і спрямовані на усунення недоліків з означенням термінів їх виконання і відповідальних осіб.

11. –Номенклатура інфекційних хворою . Будь-яка інфекційна хвороба тварин - це еволюційно сформована нозологічна одиниця (грец. Nosos - хвороба), специфічність якої визначається викликав її збудником - мікробним видом. Тому для визнання кожної зновувідкритої інфекційної хвороби перш за все потрібно переконливий доказ її основною відмінною особливості - специфічності. На такий методологічній основі і повинна розроблятися і вдосконалюватися номенклатура інфекційних хвороб.В даний час у ветеринарному законодавстві наведено три переліку інфекційних хвороб, за якими звіт повинен представлятися щомісяця (за видами тварин і категоріям збудників - вірусні та бактеріальні), щоквартально (вірусні та бактеріальні) і раз на півріччя (вірусні та бактеріальні хвороби риб). Згідно вет . законодавству обов’язковому обліку належать насупні інфекційні хвороби : А) хвороби коней: сказ, ботріомікоз, ботулізм, бруцельоз, Ринопневмонія, грип, інфекційна анемія, інфекційний енцефаломієліт, лептоспіроз, митий, некробактеріоз, паратіфозний аборт, сап, сибірська виразка, стахиботріотоксикозу, правець, трихофітія, мікроспорія, туберкульоз, чума, епізоотичний лимфангит; Б) хвороби великої рогатої худоби: актиномікоз, сказ, хвороба Ауєскі, бруцельоз, вібріоз, вірусна діарея, диплококковой інфекція, злоякісна катаральна гарячка, інфекційно ний ринотрахеит, лейкоз, лептоспіроз, лістеріоз, некробактеріоз, віспа, паратифи, парагрип, паратуберкулезний ентерит, пастерельоз , перипневмонія (ПВЛ), сибірськавиразка, трихофітія, туберкульоз, туляремія, чума, емфізематозний карбункул, ящур; В) хвороби дрібної рогатої худоби: бетіенство, хвороба Ауєскі, Брадзот, бруцельоз, вібріоз, дизентерія, диплококковой інфекція, злоякісний набряк, інфекційна агалактия, інфекційний епідидиміт, інфекційний мастит, інфекційна плевропневмонія кіз, колибактериоз, контагіозний пустульозний дерматит, копитна гниль, лептоспіроз, лістеріоз, некробактеріоз, віспа кіз, віспа овець, паратифи, паратуберкульоз, пастерельоз, сибірська виразка, правець, туберкульоз, ензоотичний аборт, ентеротоксемія, ящур; Г) хвороби свиней: сказ, хвороба Ауєскі, бруцельоз, вірусний гастроентерит, везикулярна хвороба, грип, дизентерія, диплококковой інфекція, злоякісний набряк, інфекційний атрофічний риніт, колибактериоз, лептоспіроз, лістеріоз, некробактеріоз, віспа, пастерельоз, рожа, чума, ензоотична пневмонія , ящур; Д) хвороби птахів: аспергільоз, хвороба Марека, вірусний гепатит каченят, грип, інфекційний бронхіт, інфекційний ларинготрахеїт, інфекційний синусит, колибактериоз, лейкоз, хвороба Ньюкасла, орнітоз, віспа, пастерельоз (холера), пуллороз (тиф), респіраторний мікоплазмоз, сальмонельоз , туберкульоз; Е) хвороби хутрових звірів: алеутская хвороба, хвороба Ауєскі, ботулізм, бруцельоз, вірусний гепатит, колибактериоз, лептоспіроз, лістеріоз, мікроспорія, паратифи, пастерельоз, туберкульоз, туляремія, чума, ензоотичний енцефаломієліт; Ж) хвороби верблюдів: сказ, бруцельоз, віспа, паратуберкулезний ентерит, сибірська виразка, туберкульоз, чума, ящур; З) хвороби оленів: сказ, бруцельоз, некробактеріоз, сибірська виразка, туберкульоз, ящур; І) хвороби кроликів: пастерельоз, інфекційний риніт, лістеріоз, миксоматоз, стрептококозу; К) хвороби собак: сказ, бруцельоз, туберкульоз, чума; Л) хвороби кішок: сказ, мікроспорія; М) хвороби риб: бронхіомікоз, дерматомікоз, інфекційна анемія лососевих, краснуха коропів (геморагічна септицемія), віспа коропів, фурункульоз, виразкова хвороба судака; Н) хвороби бджіл: американський гнилець, європейський гнилець.

12. –профілактика інфекційних хвороб

. ПРОФІЛАКТИКА ЗАГАЛЬНА- проводиться незалежно від наявності інфекційної хвороби контроль за формуванням стада (30-ден.карантинування, переміщення тільки з відома вет лікаря) контроль за доброякісністю в санітарному відношенні кормів дотримання норм годівлі, експлуатації, утримання і догляду за тваринами (пусто-зайнято) контроль за санітарним станом приміщень, кормоскладів, тощо. прибирання, знезараження і утилізація трупів, відходів тваринництва, біологічних та інших регулярна дезінфекція, дератизація, дезінсекція, дезакаризація .,забезпечення функціонування ферм на режимі підприємств закритого типу, підтримання в належному стані скотопрогінних трас, транспорту, місць водопою, пасовищ,інструктаж персоналу, забезпечення його спецодягом,зведення споруд згідно останнім вимогам і стандартам,селекція порід тварин, стійких до інф. хвороб

Нагляд за пересуванням тварин під час заготівлі, зберігання та перевезення сировини тваринного походження автомобільним, залізничним, водним та повітряним транспортом. Тварини, продукти та сировина тваринного походження, передбачені для перевезення, повинні надходити з благополучної щодо інфекційних захворювань місцевості, підприємств і баз, що підтверджено свідоцтвом ветеринарної медицини. До перевезення допускають лише здорових тварин із благополучних господарств і доброякісні продукти тваринництва. Для цього перед відправленням відібране поголів'я ретельно оглядають і проводять необхідні діагностичні дослідження. СПЕЦИФІЧНА ( спеціальна

Спрямована на попередження конкретної інфекційної хвороби

1.виявлення і ізоляція хворих

2.імунопрофілактика (планова, вимушена)

3.лікувальні засоби з метою профілактики шлунково-кишкових розладів (премікси) та респіраторних хвороб (аерозолі)

Засоби імунопрофілактики (ветеринарні імунобіологічні препарати)

пасивна імунізація.