2. Причини ураження кровоносних та лімфатичних судин

Варіант?

1. Способи хірургічної обробки ран.

Залежно під строків оперативного втручання, хірургічна обробка ран буває: а) первинна, яка може буї и ранньою (у перші 6—12 год після поранення), відстроче­ ною (24—36 год) і пізньою (обробка інфікованої рани); б) вторинна, що здійснюється після первинної протягом 24—36 год і пізніше. За характером хірургічного втручання слід виділити розсікання рани та висікан­ ня: останнє буває частковим і повним. Розсікання рани — це спосіб обробки, що полягає у її розширенні, інколи з до­ датковими розрізами та дренуванням. Часткове висікання рани. Цей спосіб оперативного втручання вважається основ­ ним при широкій зоні пошкодження тканин і передбачає видалення з порожнини ра­ ни явно нежиттєздатних тканин. Повне висікання передбачає створення умов для загоєння рани первинним натя­ гом. Його проводять при неглибоких ранах, в яких немає ніш і тканинних розшару­ вань. Таким способом обробляють: а) свіжі, забруднені рани за відсутності ознак ранової інфекції; б) рани, забруднені отруйними речовинами і радіонуклідами; в) рани, що погано загоюються, і деякі виразки. Операція включає: а) механічне очищення рани та знеболювання: б) пошарове висікання всіх забруднених тканин у межах здорових; в) ретельну зупинку кровотечі; г) використання антимікробних препаратів; д) закриття рани швом. 2. Дерматити :лікування

Дерматит — запалення шкіри з ураженням всіх її шарів без клінічних проявів поліморфізму висипів. Вони бувають прості та алергічні. Перші виникають під впли­ вом первинних подразників, другі — за повторної дії на шкіру алергенів. За етіологічними й клінічними ознаками розрізняють дерматити: травматичний, медикаментозний, термічний, рентгенівський, навколорановий, бородавчастий, некро- бактеріозний, бражний, паразитарний, алергічний. У тварин найчастіше зустрічається травматичний дерматит, що виникає внас­ лідок механічного пошкодження шкіри (тертя, розчухів, стиснення, тиснення збруєю, тривалого лежання на твердій підлозі). Локалізується він переважно у ділянці колін­ них, плечолопаткових, путових і карпальних суглобів, стегна, спини. Дерматити у цих ділянках інколи супроводжують лімфоекстравазати та травматичні бурсити. Вони поділяються на гострі та хронічні. Медикаментозний дерматит виникає при нашкірному використанні лікарських засобів подразливої дії (5—10%-ний розчин йоду, протипаразитарні та інші хімічні засоби). Навколорановий дерматит виникає за тривалої дії ранового ексудату на шкіру біля рани чи нориці. Внаслідок мацерації випадає волос, а на шкірі з ’являються ерозії, покриті кірочками засохлого ексудату. У подальшому виникає набряк шкіри і під­ шкірної клітковини. За тривалого виділення ексудату шкіра грубішає, склерозується, на ній з'являються складки, лущення. Бородавчастий дерматит (верукозний) — хронічне гіперпластичне запалення шкіри з утворенням бородавчастих виростів. Зустрічається переважно у коней важких порід у ділянці пальця. Виникає з гострого дерматиту, мокнучої екземи, рідше са­ мостійно. Причина його точно не встановлена, однак першочерговим є тривале под­ разнення шкіри та порушення внаслідок цього відтоку лімфи. Через відсутність іму­ нологічної толерантності до кератогіаліну у схильних до алергії тварин тривале запа­ лення ускладнюється гіперергічною проліферативною реакцією, спрямованою на елі­ мінацію зернистого шару (аутоімунне запалення). Бородавчастий дерматит часто призводить до слоновості кінцівки. У таких тва­ рин погіршується загальний стан внаслідок інтоксикації продуктами життєдіяльності мікробів і тканинного розпаду. 251 Апергічний дерматит виникає після використання гетерогенних білків, сирова­ ток, вакцин; при деяких вірусних і бактерійних інфекціях (бешиха); трансфузії крові. Такі дерматити, на відміну від екземи, самовільно зникають при усуненні алергена. Бражний дерматит виявляється у великої рогатої худоби після згодовування значної кількості картопляної браги чи картоплі (особливо весною). При цьому вини­ кають кормові висипи і отруєння (за рахунок соланіну), нервові порушення і гемоліз еритроцитів. У тварини часте сечовипускання, тому сеча викликає мацерацію вінцево- путової ділянки, що призводить до розвитку дерматитів. Лікування починається з усунення причин і попередження інфекції. Для цього після видалення волосяного покриву пошкоджену шкіру ретельно миють водою і про­ сушують серветками; потім використовують дезінфекційні ванни з 20—50% димекси- ду, 0,5% перманганату калію та ін. Після цього видаляють змертвілі тканини і оброб­ ляють пошкоджену шкіру аерозолями (чемі-спрей, дерматозол чи кубатол), брильян­ товою зеленню чи метиленовим синім (1%-ним розчином 1—3 рази з інтервалом 24 год). Потім поверхню покривають захисними пов'язками з лініментами та іншими пом'якшувальними бактерицидними і кортикостероїдними мазями. Доцільно також використовувати й короткий новокаїновий блок, лазеротерапію тощо. При бородавчастому дерматиті більш ефективним є оперативне лікування шля* хом видалення новоутвореної тканини з подальшою зупинкою кровотечі термокауте­ ром. Із загальних методів, за необхідності, використовують десенсибілізувальну те­ рапію (кортикостероїдні препарати, димедрол, кальцій хлористий, новокаїн та ін.)

Варіант?