17.Типові небезпеки на різних етапах соціаліз.

Небезпеки:

У період внутрішньоутробного розвитку плоду: хвороби батьків, їх пияцтво, погане харчування матері, негативний емоційно- психологічний стан батьків.

У дошкільному віці(0-6 р.): хвороби і психічні травми, ігнорування батьками дитини, убогість родини, відкидання однолітками…

У молодшому шкільному віці(6-10 р.): аморальність батьків, убогість родини, гіпо- чи гіперопіка, неготовність до навчання; негативне відношення вчителя чи однолітків і так далі.

У підлітковому віці(11-14 р.): пияцтво, аморальність батьків, убогість, комп’ютерні ігри, помилки педагогів і батьків, паління , зґвалтування.

У ранній юності (15-17 р.): антисоціальна родина, убогість родини, пияцтво, наркоманія, проституція, рання вагітність, цькування.

У юнацькому віці (18-23 р.): пияцтво, наркоманія , убогість, безробіття, самотність, служіння в армії,неможливість продовжити освіту…

У молодості (23-30 р.): убогість, алкоголізм, проституція, зґвалтування, відсутність житла, безробіття…

У зрілому віці (30-55 р.): пияцтво, самотність, хвороби, смерть близьких і однолітків.

У старечому (65 і далі): убогість, занедбаність хвороби, суїцид.

Наслідки зіткнення із цими небезпеками можуть бути пов’язані із індивідуальними особливостями людини.

18. Характеристика макро- та мегафакторів соціаліз.

Фактори соціалізації діляться на мегафактори і мезофактори. Виділяють такі сучасні мегафактори соціалізації.

Космос. Виділення його в один з основних чинників соціалізації засноване на тому, що людина не тільки член суспільства, частина соціуму, що включає в себе сім'ю, народ і все людство, він ще й частину всесвіту, космосу, що включає в себе всі існуючі створення, стоять на різних щаблях розвитку. Відомий педагог початку 20 століття К. Н. Вентцель ввів термін "космічна педагогіка". Він вважав, що якщо існує соціальна педагогіка, що займається вихованням людини як члена людського суспільства, то правомірно повинна існувати і космічна педагогіка, в якій виховання розуміється набагато ширше і має відмінні цілі, а також прийоми і методи досягнення цих цілей.

Планета, світ . Планета - це поняття астрономічне, небесне тіло, наша Земля, на якій проживає світ - сукупність людського суспільства, провідного різні форми соціального життя, що сформувалися в ході еволюції. Органічний взаємозв'язок і взаємозалежність між планетою і світом очевидна: спочатку умови на планеті породили життя і людське суспільство, а тепер в процесі розвитку світ впливає на стан планети, породжуючи глобальні проблеми у вигляді забруднення екології, бідності, безробіття та злочинності.

До концепції Хантінгтона 8 цивілізацій: зх.. словяно-православна. Конфуціанська. Японська.ісламська .індуїстська. латиноамериканська і африканська

На думку Усса є 3 зони за рівнем розвитку

1) футурозона багаті і розумні країнипн.америка зх. Європа

2) копіїстів –копіюють знання . створені в футурозонах втілюють знання в матеріальні продукти .пд. корея . малайзія . іспанія італія

3) сировинна зона –є природні ресурси .

опосередкований вплив глобальних процесів і проблем на соціалізацію виражається в проблемах:

1)забруднення навколишнього середовища відбивається в умовах житя

2)глобальні економічні і політичні процеси визначають умови життя у людей в країнах

3)світ як планетарне співтов. Може впливати на процес соціалізації через змі

Країна як макрофактор соціаліз.

Караїна- феномен гоеграфічно –культурний. Це територія з певними географічними умовами та визначними кордонами, що складають деякі рамки життєдіяльності і соціалізації людини.

Природно- кліматичні умови тих чи інших країн різні і роблять прямий і опосередкований вплив на жителів і їхню життєдіяльність. Географічні і кліматичні умови примушують жителів країни з покоління в покоління переборювати існуючі труднощі або полегшують працю, а також господарський розвиток країни. Клімат і природні умови впливають на те що людина їсть, у що одягається, у якому житлі живе. А все це,формує поведінку, звичаї, культурні традиції.

Етнос як макрофактор соціаліз.

Важливий вплив на соціаліз. Людини має її взаємодія зі спільнотами різного виду- з етносом, з суспільством і з державою. Грецьке слово етнос- загальна назва національних утворень( племені, народу…) тобто деяких людських спільнот, об’єднаних, як мінімум, мовою і територією. Це історично сформована спільність людей що володіють загальним менталітетом, стабільними особливостями культури, а також усвідомлення своєї єдності і відмінності від інших подібних утворень. Соціо.- культ. складова психології і поведінки людей закладено в історично сформованому менталітеті етносу. Менталітет- система переконань, уявлень і поглядів індивідууму або суспільної групи, відтворення сукупного досвіду попередніх поколінь.

Суспільство як фактор соціаліз.

Суспільство це найбільш загальна і складна природно- історична соціальна система, елементами якої є люди, соціальна діяльність, зв’язки та відносини який зумовлені певним соц. статусом, ролями. Суспільство- реальний процес життєдіяльності індивіда, який має історичний характер, існує об’єктивно. Людина живе у суспільстві у якому складаються певні соціальні відносини, структуру якого складають сім’я, етнічні, конфесійні, вікові, та інші соц. групи. На процес соціаліз. впливають такі суспільні чинники як гендерна, вікова, соціальна структура суспільства. Кожна соціальна група формує свій стиль життя- визначений тип життєдіяльності людини, реальної чи номінальної групи людей, що фіксує стійко відтворені риси, манери, звички, смаки, традиції, звичаї.

Держава

Держава- ланка політичної системи суспільства, сукупність взаємозалежних установ і організацій, які здійснюють управління суспільством. Державу можна розглядати як фактор стихійної соціалізації, оскільки вона через свою політику і практичну діяльність створює певні умови життя для її громадян, їхнього розвитку і самореалізації. Держава здійснює і цілеспрямований вплив на соціалізацію свої громадян. Вона визначає вік та термін навчання у загальноосвітніх закладах, трудовій діяльності, створює правові, організаційні, матеріальні умови для рівноправної участі всього населення у всіх сферах життя. Держава здійснює і відносно соціально контрольовану соціалізацію своїх громадян, створюючи для цього як організації, що мають своїми функціями виховання певних вікових груп. Для ефективного впливу на соціалізацію населення держава виробляє політику в сфері виховання і формує державну систему виховання