- •2.Соціалізація людини як проблема.
- •3.Фактори і засоби соціалізації
- •4.Складові соціалізації
- •8.Теорії стадійності соціалізації
- •12.Види несприятливих умов соціалізації
- •15.Психологічні особливості етнічних груп. Роль ментальності в житті суспільства.
- •16.Види поселень та їх вплив на соціалізацію.Мале місто і стихійна соціалізація.
- •19. Види поселень та їх вплив на соціалізацію. Селище та соціаліз.
- •23. Напрямки шкільної соціалізації. Показники соціальної зрілості учня.
- •27.Контркультурні організації як чинник десоціалізації
- •34.Системно культурний підхід до поведінки людинию
- •33.Плюралістичний підхід до розуміння поведінки людини (за сорокіним)
- •36.Статеворольова соціалізація
- •3 Сфери ,в яких здійснюється статрольва соціал.:
- •1Первинна статево рольова соціалізація:
- •2Вторинна статево рольова
- •39.Змк і стихійна соціалізація
- •7.Вітчизняні підходи до проблеми соціалізації.
- •9. Проблема нульової фази соціалізації
- •11. Людина як жертва соціалізації
- •14. Хатратеристика мезофакторів соціалізації.
- •17. Види поселень та їх вплив на соціалізацію. Сільські поселення та соціаліз.
- •21. Сім’я як мікрофактор соціалізації. Соціалізуючі функції сім’ї.
- •26. Групи однолітків як чинники соціалізації.
- •30. Адаптивно-розвивальна модель соціалізації м.П.Лукашевича
- •31. Соціалізація в умовах депривації.
- •40. Змк і відносно контрольована соціалізація.
- •43.Роль релігійних інститутів в соціалізації особистості
- •44.Моральний кодекс українця та його вплив на соціалізацію
- •45.Роль символіки в соціалізації особистості. Родинно- побутова символіка.
- •52. Інтернет і стихійна соціалізація особистості
- •53. Інтернет і відносно соціально контрольована соціалізація особистості.
1.характеристика середовища життя людини.
Людина-біосоціальна істота ,на формування особистості впливають природні і соціальні умови.
Маркович розглядає середовище як компоненти:
-природний (нежива і жива природа)забезпечує простір існування
-суспільний(люди,культура)реалізація людиною себе як суспільної істоти
Реймерс 4 нерозривні пов’язані компоненти-підсистеми:
А)природне середовище
Компоненти які вивчають енергетичний стан середовища ,
хімічний і фізичний і механічний характер поверхні землі
щільність населення і взаємовплив самих людей як біологічний чинник
Б)середовище породжене агротехнікою-природа або «квазіприрода»
Всі елементи природнього середовища штучно перетворені людьми
Вони неспроможні системно само підтримувати себе :ландшафтні парки і лісопарки ,культурні рослини..
В)штучне середовище –«3тя природа»або артеприроду
Реймерс називає весь світ штучно створений людиною,що не має аналогіву природі і без постійної підтримки та авідновлення людиною буде руйнуватися .сучасну людину оточує арти природа
Г)соц.. середовище
Включає суспільство і різні суспільні процеси-культурно-психологічний клімат,економ.забезпеченість , ступінь впевненості в завтрашньому дні .
Всі середовища взаємопов*язані і жодне нне може бути виключене чи замінене.
Максимова
3 різновида середовища:
-природне (жива і не жива природа )
-антропогенне(техногенне та соціальне під середовища те що ствю людиною)
-життєве(соц.-побутове, рекреаційне те яке забезпечує становлення людини як особистості
У середовищі відбувається існування людити як біологічної і соц. Істоти. Соціалізація-для виконання повноцінно ролі соц.. істоти ,людині треба пройти шлях.
2.Соціалізація людини як проблема.
Проблема соціалізації загострилась за останнє століття і набула глобального характеру. Проблему входження наступного покоління до соціуму людство вирішувало за допомогою виховання. Головною причиною є посилення динамічних процесів в цивілізованому доступі людства. Сучасна людина є свідком постійних суспільних , економічних, науково технічних та інших змін. Протягом життя одного покоління у світі відбулись науково-технічна , технологічна , «зелена» і сексуальна революції. Сьогодні людина опиняється між двома епохами : минулою та сучасною. Старшим людям на відміну від молоді дуже важко призвичаїтись до змін , прийняти нові моральні цінності , організацію побуту і дозвілля. Це породило ще й проблему забезпечення зв*язку між поколіннями. Сім*я у сучасному світі змінилась , патріархальний її уклад відходить у минуле. Якщо раніше дитина засвоювала мудрість разом з батьками , то в другій пол 20 ст. ця єдність була порушена. Батьки почали присвячувати більшу частину свого часу суспільному виробництву. Діти залишались під опікою школи , яка формувала знання , вміння , навички.
Проблема соціалізація особистості- є проблемою світового значення і визначається дією глобальних тенденцій.
Голованова виділяє три глобальні світових тенденції:
Посилення динамізму соціальних процесів.
Продемонструвала соц психолог і етнограф М. Мід , яка виділила три історичні типи відносин між поколінням.
Постфігуративна культура ( всі знанні були переданні від батьків, шаноблива повага до старших , конфлікту «батьки-діти» не було)
Кофігуративна культура (виникнення навч закл. Тепер вже культурні цінності пов*язують не з минулим , а сучасним. Тепер молодь вирішує орієнтуючись не на досвід батьків , а на досягнення науки , техніки , думки видатних сучасників. )
Префігуративна культура (інформаційні , технічні , соц зміни. Оновлення відбувається з такими темпами, що деякі винаходи не встигають дійти до стадії виробництва , так як уже стають застарілими. Інформаційна революція зробила світ більш доступним , не тільки для дорослих , а й для дітей . діти швидше освоюють за батьків технічні досягнення.)
Реальності сучасного життя ставлять людину в невизначені ситуації , коли не має і не може бути готових рішень , тому людині треба вирішувати кожну життєву ситуацію як творчу . творчі активності допомагають орієнтуватись на майбутнє , і складаються в умовах активної соціалізації і виховання.
Зростання значимості індивідуально-особистісного розвитку в усіх проявах життя сучасної людини.
В попередні епохи головним завд було «втиснути» дит у модель «повноцінної особистості». На сьогодні дит дано можливість бути самою собою.
Подолання тоталітаризму в освіті.
Тоталітаризм проявлявсь у :
Бажання привести дитину до норм існуючих у суспільстві.
Не сприйнятті особистісної індивідуальності дитини
Спрямованості педагогічного впливу в основному на боротьбу з недоліками дитини, а не плекання достоїнств
Переважання у вихованні заборон , обмежень, покарань.
Бажанні наставника самоствердитись через придушення дітей своєю владою.