30. Плацентарна недостатність, або фетоплацентарна недостатність

Синдром, обумовлений морфофункцюнальними змінами у плаценті, результат складної реакції плода і плаценти на різні патологічні стани материнського організму.

При цьому спостерігається комплекс порушень функцій плаценти, які лежать в основі патології плода і новонародженого.

Причини. Порушення формування і дозрівання плаценти у тварин із  патологією ендометрію, попередніми абортами, запальними захворюваннями матки, з яєчниково-гіпофізарними розладами (гіпофункція яєчників, гіпофункція жовтого тіла), різними ускладненнями вагітності (гестоз, захворювання нирок, серцево-судинної системи).

Види плацентарної недостатності:

— первинна плацентарна недостатність виникає при формуванні плаценти, у період імплантації, раннього ембріогенезу і плацентаціі; закінчується абортом;

— вторинна плацентарна недостатність розвивається при вже сформованій плаценті під впливом екзогенних відносно до плода чинників, які походять від організму матері. Частіше виявляється у другій половині вагітності і при включенні відповідних компенсаторних ме­ханізмів вагітність зберігається.

За клінічним перебігом:

— гостра плацентарна недостатність виявляється інфарктами і від­шаруванням плаценти, які викликають загибель плода і переривання вагітності. Вважається, що виключення з кровообігу більше 10 % площі плаценти є для плода станом риску, а більше 30 % є несумісним із жит­тям плода,

— хронічна плацентарна недостатність зустрічається часто і буває відносною (при збереженні компенсаторних реакцій у плаценті) і абсо­лютною (при ушкодженнях плаценти дистрофічного, циркуляторного і запального характеру, у випадку відсутності компенсаторно-пристосу­вальних реакцій хоріона на тканинному рівні). Хронічна плацентарна недостатність має найбільше значення у розвитку гіпотрофії плода.

Клінічні ознаки: — уповільнене збільшення розмірів матки, яке не відповідає строку вагітності, — утробна гіпоксія і гіпотрофія плода, збільшення кількості мертвонароджених, — зменшення площі і маси плаценти.

Діагноз можливо встановити тільки на підставі радіоімунологічного дослідження стероїдних і гонадотропних гормонів. За концентрацією пла­центарних гормонів (ПЛ і прогестерону) роблять висновок про функцію плаценти, а концентрація фетальних гормонів (естрогенів) більше відоб­ражає стан плода Найінформативнішим показником стану фетоплацентарної системи є плацентарний лактоген (ПЛ).

Розробляється ультразвукова діагностика

В. П. Кошовий запропонував експрес-діагностику плацентарної недостатності шляхом дослідження клітинного складу вагінального мазка вагітної тварини (кольпоцитоскопії). Вона проводиться для оцінки стану плода у період вагітності і для діагностики утробної гіпотрофії. При фізіологічному перебігу вагітності усі клітини мають чітку структуру і інтенсивно забарвлену цитоплазму. При гіпотрофії спостерігається цитоліз, слабке забарвлення ядер і майже непомітне забарвлення цито­плазми.

Розробка методів діагностики плацентарної недостатності дає можливість проводити своєчасну корекцію фетоплацентарної недостатності.

15В

32 Вивертання і випадіння піхви )- розуміють вивертання її стінки через статеву щілину назовні .Випинається звичайно верхня стінка, бо вона більш рухома. Нижня ж стінка трохи фіксована в своєму положенні сечівником та сечовим міхуром, який в свою чергу фіксується зв’язкою, прикріпленою другим кінцем до нижньої черевної стінки.За ступенем випадіння розрізняють:неповне (часткове) випадіння, коли лише частина піхвової стінки випадає на- зовні;повне випадіння піхви, коли вся піхвова трубка разом з шийкою та тілом матки випинається з вульви у вигляді кулястого тіла Причини. Основною причиною є зниження загального тонусу організму і як результат – розслаблення фіксуючого апарату піхви, розриви навколопіхвової клітковини. Сприяє виникненню захворювання нестача в організмі вітаміну В, внаслідок чого в тканинах статевих органів затримується велика кількість води та знижується тонус вегетативної нервової системи. Схильність до захворювання у вагітних тварин виникає при стійловому утриманні їх на похилій підлозі, при відсутності активного моціону, неповноцінній годівлі, старечих змінах в організмі, підвищенні внутрішньо- черевного тиску, при двійнятах і т. п. Симптоми. При частковому випадінні піхви в останній третині вагітності при ле- жачому положенні тварини відмічають невелике червоне випинання з піхви, розміром від курячого яйця до кулака. При вставанні тварини випнута частина піхви звичайно втягується. Пізніше, з наближенням родів, розміри випнутої частини піхви зростають і вона вже не втягується при стоянні тварини.

При повному випадінні з піхви виступає велике червоне кулясте тіло верхівкою якого є шийка матки. Слизова оболонка з блискучої яскраво-рожевої поступово стає синьо-червоною з ознакою венозного застою, вона легко забруднюється, висихає, на ній з’являються ссадна, тріщини, що призводять до розвитку гнійно-запальних про цесів та вогнищ некрозу, інколи повне випадіння піхви супроводжується вивертанням сечового міхура, при цьому з вульви виступають два кулястих випинання: верхнє – піхва, нижнє – сечовийміхур, на поверхні якого помітні отвори сечопроводів. Загальний стан тварини не порушується. Коли ж на слизову оболонку попадає кал і сеча, у тварини виникає подразнення. В цей час вона виявляє біль, вигинаючи спину і підтягуючи живіт. При надмірних потугах може випасти сечовий міхур.Коли захворювання триває довго, розвивається запалення вивернутої слизової оболонки піхви. Від довгого перебування зовні вона підсихає, тріскається, може трав- муватися тваринами, що стоять поруч чи будь-якими предметами.Прогноз. сприятливий обережний.

ЛікуванняГодівля+зменшеннясоковитихкормів, підняти таз

При повному випадінні необхідно вправити випинання і зафіксувати так, щоб не допустити повторного випадіння. До вправлення піхви приступають, коли тварина стоїть з піднятим тазом. Наводять туалет випнутих тканин – очищають механічно і обливають слабкими холодними дезінфікуючими розчинами (перманганат калію 1 : 500, 0,5 %-им розчином таніну, 2 %-ним розчином галуну), обсушують, загортають мокрою серветкою чи рушником, змоченими одним із вказаних дезінфекторів і поступово руками вправляють у таз в напрямі вгору і вперед. Якщо натужування тварини перешкоджає вправленню, то слід зробити парасакральну або сакральну епідуральну блокаду. У корови, щоб вона не вигиналася, треба відтягувати складку шкіри на спині.

Після вправлення треба ввести руку в піхву, щоб вирівняти її складки. Щоб зменшити подразнення і скорочення тканини, корисно промивати піхву 1 %-им розчином новокаїну з антибіотиками.

Крім того, накладають на піхву фіксаційну петлю, яку притягують до попруги або шлеї. Таку фіксацію застосовують тільки в тих випадках, коли випадіння піхви сталося в самому кінці вагітності

Якщо піхва випадає задовго до родів, тоді на вульву накладають шви.

16В

3Класифікація абортів Аборт- переривання вагітності з наступним розсмоктуванням зародка, вигнанням з матки мертвого чи недоношенного плода,або ж затримання у матці мертвого плода з наступною його муміфікацією,мацерацією або путрифікацією.

Студенцов розділив аборти на 3 групи:незаразні,інфекційні,інвазійні

. (а) ранні або приховані – переривання вагітності на ембріональній стадії: пренатальна смертність-загибель ембріона чи плода на будь-якій стадії; ембріональна смертність- загибель зигот чи ембріонів з незавершенною імплантацією; плодова смертність- загибель плодів, що настає між завершенням імплантації та родами. (б) аборт із затриманням мертвого плода в порожнині матки. –муміфікація- внутрішньоутробне висихання мертвого плода; Мацерація- процесс ферментативного розплавлення м»яких тканин мертвого плодав порожнині матки; Гнильний розпад- внаслідок потрапляння анаеробної мікрофлори.

Незаразні ідіопатичні ( водянка плодових оболонок, набряк плодових оболонок, маловоддя, водянка плода), патологія плаценти,довгий чи короткий пупковий канатик,запалення плодових оболонок. Симптоматині ( аліментарний аборт,травматичний,звичний) Інфекційні ( на грунті бруцельозу,сальмонельозу,кампілобактеріозу,лістеріозу) Інвазійні ( на грунті трихомонозу)