38. Післяродові септичні захворювання

Є два джерела проникання і розвитку інфекції в організмі тварини у післяродовий період: екзогенний(руками акушера, інструментами і мотузками під час родової допомоги або безпосередньо при стиканні статевих органів з забрудненою підстилкою, хвостом) і ендогенний(мікроорганізми, що до родів перебувають у матці або в піхві, розвиваються і зумовлюють запалення статевих органів з наступною інтоксикацією організму тварини)

Іноді збудники інфекції, поширюючись за межі статевих органів, спричиняють загальну інтоксикацію організму. В цих випадках розрізняють: 1) післяродову септицемію, 2) післяродову піємію, 3) післяродову септикопіемію.

Патогенез акушерського сепсису.

Механізм розвитку акушерського сепсису: мікро- організми, викликаючи розвиток гнійного процесу в геніталіях, викликають інтокси- кацію організму. І якщо реактивність організму ослаблена токсини розносяться в інші органи і можуть викликати розвиток додаткових метастазів. Це посилює інтоксикацію організму.

Післяродова септицемія – важке загальне захворювання організму, що виникає внаслідок ускладнення місцевого запального процесу (параметриту, периметриту, ен- дометриту, метриту та ін.), що характеризується поступленням у кров мікроорганіз- мів та їх токсинів. Збудником післяродової септицемії частіше бувають: гемолітичний стрептокок, золотистий стафілокок, кишкова, синьогнійна паличка та ін.

Симптоми. Першим симптомом початку хвороби є підвищення загальної температури тіла. Вона підвищується так швидко, що протягом 24-х годин може піднятися більше як на 2 °С порівняно з нормою. Пульс стає слабшим, частим. Разом з пульсом прискорюється і дихання; воно стає поверх- невим. Апетит поступово зникає, у корів, овець та кіз припиняється жуйка, а у м’ясо- їдних спостерігається блювота. Шкіра стає холодною на дотик, особливо в ділянці вух, вим’я і біля основи рогів. Слизові оболонки рота й носа сухі. Виділення молока спочатку різко знижується, а через 2–3 дні захворювання зовсім припиняється.

Із статевих шляхів виділяється рідина шоколадного кольору, неприємного запаху.

До цих ознак приєднуються і симптоми перитоніту, підтягнутість живота й болючі виділення калу та сечі невеликими порціями. При пальпації черевної стінки виникає сильна болючість.

Слизова оболонка родових шляхів буває темно-вишневого кольору, іноді дифтеритично інфільтрована, подекуди вкрита крупозними нашару- ваннями. Матка виявляється дуже розтягненою, наповненою рідиною шоколадного кольору, неприємного запаху, особливо ріг, що був вагітним. М’язові волокна мат- ки – в стані набухання і жирового переродження. У хронічних випадках матка буває усіяна сироподібними плямами. Кров буває лаковою, нескипілою, з легким гнильним запахом. Труп гниє надзвичайно швидко і дуже здувається газами.

Лікування полягає у підвищенні загальної резистентності організму застосуван- ням патогенетичної та загальнотонізуючої терапії, що також сприяє зменшенню ін- токсикації. Внутрішньовенно вводять 200–250 мл 0,5 %-го розчину новокаїну на фіз- розчині, 200 мл 40 %-го розчину глюкози, 120 мл 10 %-го розчину кальцію хлориду, 40–50 мл уротропіну, 10 мл (50 ОД) окситоцину.

Для видалення з матки запального ексудату порожнину матки промивають сифон- ним способом, розчином Люголя, виготовленим на слизовому відварі льону або рису. У чисту порожнину матки вливають 150–200 мл комбінованої емульсії антибіотиків та сульфамідних препаратів.

При наявності виразок у піхві їх обробляють за правилами хірургії. Абсцеси про- колюють або розрізають.

Сульфідин, крім внутрішньовенного введення, застосовують усередину: великим тваринам – 5,0–10,0, дрібній рогатій худобі – 1,0–2,0, свині – 0,5–1,5, суці 0,2–1,0, кішці – 0,1–0,2.

Післяродова піємія – важке загальне захворювання організму, що виникає внаслі- док ускладнення місцевого запального процесу септицемії і характеризується тром- бозом кровоносних судин та гнійним розм’якшенням тромбів з розвитком метаста- тичних абсцесів у різних органах і тканинах.

Симптоми. У більшості випадків уражаються суглоби кінцівок, причому більш схильні до метастатичного запалення скакальні суглоби. Під час огляду спостерігається припухлість суглобів, а на дотик вони теплі й болючі. Під час руху тварина кульгає.

Якщо метастази утворюються в легенях, то істотною ознакою буде поява короткого, слабого і частого кашлю. Дихання частішає. При аускультації легень відчувається загострене везикулярне дихання, що супроводжується хрипами. Видихуване повітря має неприємний, ніби солодкуватий запах. При перкусії легень виявляють притуплення тільки в тих випадках, коли є великі легеневі метастази.

ВУтворення метастазів супроводжується загальним підвищенням температури тіла на 1–1,5 °С порівняно з нормою. Апетит зменшується або навіть зовсім зникає, молоковиділення припиняється, пульс частішає, послаблюється і досягає у великих тварин 90 і більше ударів на хвилину.

Діагноз ґрунтується на симптоматиці загального клінічного дослідження, наявності гнійного запалення статевих органів та метастазів у післяродовий період.

Прогноз обережний.

Лікування в основному таке саме, як і при післяродовій септицемії.

Післяродова еклампсія. Це гостре нервове захворювання, під час якого тварина б’ється, корчиться і може стати непритомною.

Причини хвороби підстави припускати, що ними є надмірне больове подразнення центрів кори головного мозку у першородячих тварин під час родів і повторення його під час ссання.

Симптоми. У з’являються тетанічні судороги м’язів, особливо розгиначів голови і шиї. Жувальні м’язи судорожно скорочуються, при цьому тварина скрегоче зубами. Чутливість у тварини втрачена. Під час лежання спостерігаються судоми м’язів кінцівок, що виникають періодично.

Під час лежання спостерігаються періодичні судоми м’язів кінцівок. Іноді судомно трясеться все тіло. Дихання прискорене і періодами ніби припиняється на кілька секунд. Слід відзначити, що судоми дуже посилюються від зовнішнього подразнення (окрик, дотик та ін.).

У свиней хвороба спостерігається також після родів і починається з появи деякого пригнічення; незабаром появляється невпевнене переступання з ноги на ногу. Під час приступу у тварини очі бувають відкриті, спостерігаються тонічні судоми м’язів шиї і голови, скреготання зубами, виділення з рота слини у вигляді піни; дихання прискорюється, а періодично воно на кілька секунд ніби припиняється. Проміжки між приступами короткі (2–4 години). Температура тіла підвищується, порівняно з нормою, на 1–1,5 °С.

Хвороба триває: у корів від 2-х до 15-ти днів і довше; у кіз і овець-переважно від 2-х до 4-х днів; у свиней – від 5-ти до 10-ти днів; у сук ця хвороба проходить у гострій формі і судоми тривають від 2-х до 4-х діб з невеликими проміжками.

Прогноз. У корів, овець, кіз прогноз сумнівний.

Лікування. Хворій тварині надають повний спокій, затемнюють приміщення, особливо сукам і свиноматкам, забирають від них приплід, дають пити вволю.

Для заспокоєння застосовують препарати брому, а внутрішньом’язово вводять 25 %-й водний розчин сульфату магнію.

Післяродова сапремія як ускладнення субінволюції матки, виникає внаслідок інтоксикації організму продуктами, що утворюються в матці при розкладанні ексудату та плодових оболонок, і перебігає без помітної запальної реакції у статевих органах.

Симптоми. Тварина в’яла, у неї немає апетиту, спостерігаються запори чи проноси, молокоутворення знижується або припиняється, розвивається серозний мастит. Можуть виникати також серозні запалення та набряки суглобів, сухожильних піхв. Матка виявляється атонічною, дряблою, в ній скупчується ексудат з неприємним запахом.

Прогноз благоприємний.

Лікування. Застосовують маткові та сечогінні засоби, санацію матки дезінфікуючими препаратами. В гострих випадках вдаються до кровопускань із послідуючим внутрішньовенним введенням фізіологічного розчину та глюкози.

19В 39 Видові особливості статевого циклу у різних тварин

Статевий цикл у корів. Середня тривалість статевого циклу 21 доба( 18 до 22). Спочатку з’являються ознаки тічки, тоді (через 2–4 дні) статеве збудження і, нарешті, через 4–15 годин ознаки охоти. Після отелення статева циклічність поновлюється звичайно через 18–25 днів.

Тічка: почервонінням та набух слиз об присінку і піхвової частини шийки матки. Канал шийки матки буває розкритим і витікає спочатку склоподібно-прозорий, рідкий, а під кінець тічки більш в’язкий, жовтуватий, мутнувато-білястий слиз, що володіє бактеріостатичними та бактерицидними властивостями.

Триває тічка 2,5–3, а то й 5 днів, залежно від сезону року, годівлі і утримання тварин. Його рН коливається у межах 7,4–8,4. Вміст сухих речовин збільшується з 1,2 до 2,4 %. Він містить великі кількості естрогенів, редукуючих речовин, а також лізоцим, який гальмує розвиток мікрофлори.

Через 24–36 годин (інколи і пізніше) до ознак тічки приєднуються ознаки статевого збудження. Корова стає неспокійною, не лягає, реве, вигинає спину, підіймає хвоста, втікає із стада; її очі блищать, у неї знижується апетит і надій, молоко стає подібним до молозива ,підвищується температура тіла на 0,8–1,2 °С, прискорюється пульс та дихання.

З настанням у корови охоти у неї з’являється потяг до самця – при наближенні бугая вона простує до нього, приймає позу для статевого акту і допускає садку. Наступає охота дещо пізніше початку тічки, але закінчується раніше, ніж вона. Тічковий слиз на цей час стає каламутним, густим і липне до хвоста, рук та інструментів.

Тривалість охоти у корів 13–17 годин (в середньому 16 годин).

Овуляція у корів наступає через 10–15 годин після закінчення охоти (або через 28 годин від початку охоти). Найчастіше вона буває у вечірньо-нічну пору доби.

Стадія зрівноваження триває 6–14 діб. Загальний стан тварини звичайний, реакція на самця – байдужа. В одному з яєчників є чітко контуроване жовте тіло, поряд з яким може бути флуктуючий фолікул.

Статевий цикл вівці. Вівця належить до поліциклічних тварин з чітко вираженим статевим сезоном, що припадає на серпень – грудень.

Середня тривалість – 14–18, частіше – 16–17 діб.

Тічка триває 1–2 доби, проте ознаки її слабо виражені і проявляються гіперемією, набряками та зволоженням вульви, у піхві скупчується невелика кількість слизу, яка у окремих тварин виділяється назовні.

Статеве збудження у овець (тривалістю 38–42 год.) виявляють за їх поведінкою – неспокій, бекання, часті відмови від корму; вони стукають ногами і ходять групами за баранами.

Тривалість охоти коливається від 20 до 60 (в середньому 30) годин .

Овуляція у овець наступає в самому кінці охоти (через 24–32 год. від її початку).

У кіз статевий цикл проявляється так же, як і у овець. Ознаки загального збудження у кіз виражені сильніше, ніж у овець. Кози у цей час бувають неспокійними, махають хвостом, мукають, кричать, особливо під час охоти, при ізоляції кози від цапа. Статеві губи у кіз набухають, із статевої щілини виділяється слиз. Охота триває від 27 до 44 годин, овуляція починається через 28–32 години і закінчується через 36–40 годин від початку охоти. Середня тривалість циклу в молодих кіз складає 17–18 днів.

У свиней ознаки тічки, загального збудження і охоти можуть виникати одна за одною протягом 24 години; загальна тривалість циклу у них 20–21 день.

Під час тічки у свиней відмічають набряки вульви, слабке почервоніння слизової оболонки присінку, яке переходить з часом у застійну гіперемію, м’язи присінку розслаблені, із статевої щілини може виділятися каламутний, в’язкий слиз. Тривалість тічки 3–7 днів.

Приблизно через добу від початку тічки виникає статеве збудження і тоді охота. Свиноматка в стані статевого збудження, яке може тривати 3–4 дні, проявляє занепокоєння, скавулить, крутиться по станку, відмовляється від корму, обнюхує перегородки, стіни, намагається вискочити із станка, плигає на інших свиноматок, але не дозволяє їм стрибати на себе.

Статева охота у свиноматок проявляється зростанням статевого збудження, але головною ознакою її є поява рефлексу “нерухомості”, особливо у присутності кнура. Шийка матки під час охоти періодично розкривається і закривається.

Тривалість охоти 2–2,5 доби.

Овуляція у свиней наступає через 25–40 годин з часу появи рефлексу нерухомості.

Середня тривалість статевого циклу у кобил 20–21 день. Після вижереблення статева циклічність поновляється на 7–12-ту добу, хоча у кобил вона визначається меншою ритмічністю, ніж у інших тварин.

Тічка : гіперемією слизових оболонок присінку та піхви, вони бувають рожевуватими чи яскраво рожевими, вкритими слизом; статева щілина набрякає, з неї виділяється тічковий слиз – спочатку в’язкий, напівпрозорий, а тоді прозоріший, розріджений, у кінці тічки – каламутний. Канал шийки матки розкривається на 2,5–3,3 см, знижується ригідність матки.

Тривалість тічки в середньому 5 днів, з коливаннями від 4-х до 20-ти діб.

Загальне збудження у кобил характеризується неспокійним її станом, зниженням апетиту, тварина стає злосливою, лоскотливою, не підпорядковується конюхам, підвищено реагує на оклик, шум та інші подразники.

Статева охота продовжується від 2 до 12 діб. Її виявляють за допомогою дерев’яного бар’єра чи загороді, а з другого боку бар’єра підводять жеребця і спостерігають за поведінкою кобили. У розпалі охоти кобила, побачивши жеребця, наближається до нього, обнюхує його, повертається до нього крупом і дозволяє зробити садку на себе. Іноді охота сильно затягується аж до 30 діб.

Овуляція у кобили співпадає з часом найяскравішого прояву тічки, статевого збудження та охоти, хоча може і не супроводжуватися цими ознаками і наступає, звичайно, за 24–36 годин до закінчення охоти.

Статевий цикл у суки відзначається великою тривалістю, від 3 до 6 місяців і проявляється звичайно двічі на рік. Розпочинається він загальним збудженням – гоном, який, залежно від сезону року, умов існування, породи та вгодованості тварини, може тривати 8–14 діб і більше.

Стадія проеструм супроводжується інтенсивним приливом крові до геніталій, що викликає потовщення стінки піхви та набряк статевих губ (петлі). У стадію еструс у суки виявляють добре виражені ознаки тічки – почервоніння та набряки зовнішніх статевих органів (іноді набряки бувають такими сильними, що слизова оболонка присінку виступає з статевої щілини у вигляді червоної петлі, яку доводиться видаляти оперативно), з вульви виділяється тічковий слиз – спочатку кров’янистий, тоді червонуватий і нарешті прозорий; тічковий слиз володіє специфічним запахом, який самці вловлюють на великій віддалі.

Одночасно у суки наступає статеве збудження; вона стає грайливою, неспокійною, часто плигає на інших собак, допускає їх садку (без спаровування) на себе, в неї набрякають молочні залози, слабшає, а то й збочується нюх, чуття.

Охота у суки з’являється на 4–5-й, а то й 19–21-й день від початку тічки. У суки проявляється сильний потяг до самців, що скупчуються навколо неї – при наближенні самця вона стає в позу для статевого акту, дозволяє коїтус. Триває охота 1–3 дні і закінчується одночасно з припиненням тічки.

Овуляція відбувається в кінці тічки і співпадає звичайно з охотою; оскільки у суки дозріває декілька фолікулів, то овуляція може розтягуватися на декілька діб, що сприяє множинному заплідненню спермою декількох самців (суперфекундація).