2.2. Законодавча база для розвитку страхування здоров’я громадян

Правове забезпечення страхування здоров’я громадян здійснюється шляхом прийняття законів і нормативних актів, що регулюють страхову діяльність в цілому і її окремі напрямки.

Система правового регулювання страхування здоров’я громадян включає норми:

• Конституції України;

• Міжнародних угод, підписаних і ратифікованих Україною;

• Цивільного і Господарського кодексів України;

• Законів і постанов Верховної Ради України;

• Указів і розпоряджень Президента України;

• Декретів, постанов і розпоряджень Кабінету Міністрів України;

• Нормативні акти (інструкції, методики, положення, накази Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та інших органів нагляду за страховою діяльністю);

• Нормативні акти міністерств, відомств, центральних і місцевих органів виконавчої влади, що стосуються страхової діяльності і прийняті в межах компетенції цих органів;

• нормативні акти колишнього СРСР і УРСР, не скасовані і не суперечать чинному законодавству України.

Конституція України від 28.06.1996 р встановила загальні положення фінансового ринку, частиною якого є страховий ринок, а також закріпила існування загальнообов'язкового державного соціального (ст. 46) та медичного страхування (ст. 49 Конституції) [10]. Цивільний та Господарський кодекси від 16 січня 2003 року також містять розділи, присвячені страхової справи. При цьому, якщо обома сторонами відносин є господарюючі суб'єкти, то такі відносини регулюються Господарським кодексом, у всіх інших випадках слід керуватися положеннями ЦК України.

Закон України «Про страхування» від 7 березня 1996 року в редакції від 4 жовтня 2001 року (зі змінами та доповненнями) є основним законодавчим актом у даній сфері [3]. Він закріплює основні поняття, принципи та форми страхування, встановлює перелік обов’язкових і добровільних видів страхування, вимоги до договорів страхування, основи державного нагляду у цій сфері та інші питання.

Крім того, в Україні прийнята система законодавчих актів по окремих видах страхування, зокрема щодо страхування здоров’я громадян:

• Основи законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. [4];

• Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р.,

• Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV [2];

• інші джерела.

Кабінет Міністрів України на виконання законодавчих актів приймає постанови і розпорядження, які деталізують окремі види і аспекти здійснення страхування. Так, урядом прийнято постанову «Про впорядкування діяльності страхових брокерів», Порядок і умови обов'язкового державного страхування державних виконавців, Правила обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій втраті працездатності і інші акти.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (а також Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю та Міністерства фінансів України, які в різні роки виконували функції Уповноваженого органу у справах нагляду за страховою діяльністю) також активно здійснюють нормотворчість в цій сфері. Зокрема, Комітетом прийнята Інструкція з бухгалтерського обліку операцій страхування, Мінфіном України - Ліцензійні умови провадження страхової діяльності.

В межах компетенції міністерства, відомства, центральні та місцеві органи виконавчої влади також беруть нормативні акти, що стосуються страхової діяльності. Прикладами таких актів служать Порядок складання Декларації про доходи страховика, затверджений наказом ДПА України від 16.01.98 р № 22, Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.12.2000 р № 339, та ін.

Таким чином, в Україні сформована розгалужена система власного страхового законодавства, що покриває собою всі галузі і види страхування. Однак звернемо увагу на те, що якщо міжнародними актами, ратифікованими Верховною Радою України, закріплені положення, що суперечать нормам кодексів, законів та інших нормативних актів України, то застосовуються норми міжнародних актів.