Розвиток телебачення в Україні
Перша офіційна спроба прямого ефіру на Україну здійснилася 1 лютого 1939. Зйомка відбувалася в маленькій київській студії. Тривалість трансляції тривала 40 хвилин, на якій був показаний портрет Григорія Орджонікідзе.
Через Великої Вітчизняної війни друге народження українського телебачення відбулося тільки 6 листопада 1951. Київський телецентр випустив в ефір патріотичний фільм «Велике заграва». Наступного дня показували святкування на честь тридцять четвертий річниці Жовтневої революції. 1 травня 1952 були показані концерти Великих українських співаків Київського оперного театру ім. Тараса Шевченка. Відразу після будівлі Московського і Ленінградського телецентрів, в 1953 було закінчено будівництво Київського телецентру на Хрещатику. Мовлення регулярних програм почалося 1956. До цього мовлення відбувалося два рази в день, показувалися художні та документальні фільми. До 1960-х років мовлення здійснювалося тільки в прямому ефірі.
У 60-х - 70-х роках минулого століття телебачення в Україні та в Києві в порівнянні з сьогоднішнім днем було досить простим. Існувало всього три телевізійні канали в так званому метровому діапазоні (перший і другий канал Центрального Телебачення СРСР і один канал українського телебачення). Трохи пізніше на початку 80-х років на дециметрових хвилях став передаватися ще один канал - Навчальна програма Центрального телебачення СРСР, що мовить всього 4:00 в день.
Для передачі і прийому такого невеликого телевізійного «меню» не було потрібно складних технічних рішень. Державі в особі спеціального установи - Управління антенного господарства, що відноситься до системи ЖКГ - достатньо було на кожному багатоповерховому будинку змонтувати антени колективного прийому (так звані СКПТ-системи колективного прийому телебачення), розвести телевізійний кабель в квартири і завдання прийому чотирьох телевізійних каналів була вирішена, як здавалося, тоді на багато років вперед. При модернізації приймального обладнання (блок антенних підсилювачів) СКПТ могли приймати до семи каналів. На кожному даху багатоквартирного будинку монтувався цілий комплекс антен зі своїми підсилювачами, конверторами, фільтрами та іншим обладнанням.
Розвиток телебачення в Харкові
Перше питання про «домашній екран» підняли в першій столиці України - Харкові. З Харкова починається українське радіо і телебачення. Харків став третім містом на території Радянського Союзу, де було налагоджено радіомовлення. На відміну від російських столиць, харків'янам довелося розраховувати не на державну підтримку, а на власний ентузіазм. У Харкові була створена група військових і цивільних радистів під керівництвом професора університету Д.А. Рожанська і його учня, і послідовника А.А. Слуцкін. І вже 16 листопада 1924 року в харківському ефірі прозвучали, що «Працює перша в Україні радіотелефон!» Цікаво, що наша радіостанція почала працювати в числі перших у світі. Для порівняння наведемо такі дані: в США і Великобританії це відбулося в січні 1922 року, у Франції - в грудні 1922-го, у Німеччині - в жовтні +1923-го, в Італії - влітку 1924, в Росії - 12 жовтень 1924 року. Якщо враховувати відмінність матеріальних умов і технічну забезпеченість всіх перерахованих міст, ця подія потрібно назвати трудовим і революційним подвигом. Подібне було і з телебаченням. Ідея створення аматорського телецентру обговорювалася в жовтні 1947 року на одному із засідань Харківського радіоклубу ДОСААФ, де з такою пропозицією виступив В. Волченко. Улітку 1949 року радіоаматори вперше отримали нерухоме зображення, а 7 листопада на екрані контрольного кінескопа демонструвався перший кінофільм. Перша телевізійна передача в Харкові вийшла 7 травня 1951, коли демонструвався художній фільм «Олександр Попов». У Києві перший телецентр введений в дію 7 листопада 1951. Кілька років харківський телецентр працював на обладнанні, створеному любителями, поки не була встановлена спеціально виготовлена промислова апаратура. Щоб познайомитися з таким неймовірним досягненням місцевих радіоаматорів, до Харкова приїжджали делегації з усього Радянського Союзу. У 1955 році його висотну вежу увінчала антена - і відтоді почала діяти друга в Україні студія телебачення - Харківська.