|
10. Арістотель (4ст. до н.е.)- найвидатн. філософ античності. Він створив вчення про матерію. Кожна річ має матерію, яка є лише можл. виникнення і розвитку речі і форми. Саме форма перетворює можливість речі у її дійсність. В мат. світі постійно відбувається процес оформлення матерії. Цей процес підкорюється найвищій меті-світовому розуму, який Арістотель вважав першопричиною і першо-двигуном всього. Найдоск. істотою він вважав людину. Матерія людини-це її тіло, а форма-душа. Найвищим елементом душі є розум. Арістотель прагнув систематизувати накопичені на той час знання. Філософію він поділив на теоретичну і практичну. Теоретична – містить метафізику, фізику і математику. Практична-етика, політика, економіка, риторика, поетика. окремо виділяє логістику-наука про закони і правила формального логічного мислення, про методи наукового дослідження. У своєму вченні про державу, він не шукав абсолют. справедливості. Він вважав, що може бути, або влада закону, або людей. Усвід. недосконалість існуюч. законів, він підкреслював, що валда закону краща, ніж влада особистості. Правління на осн. закону – менше зло, ніж свавілля і пристрасті особист. при владі. Ця ідея увійшла до фундаменту західноєвропейської демократії. Вирішуючи проблемі щастя, мислитель йшов до нього у розумовій діяльн., у дотриманні міри в цілому, уміння не кидатися в крайнощі. Створив школу «лікей». |
11. V-XVI ст. – епоха Сер. в. З падінням Зах. Рим. Імпер. в Європі формується феодал. відносин, основним заняттям жителів стає с.г., основною цінністю була земля. Основними класами були феодали і залежні від них селяни.Рівень розвитку економіки і культ. На перших етапах феодал. суспільства був значно нижчим ніж в Рим. Імпер. Пануючою ідеологією в Європі була християнська релігія. Ф. була оголошена служницею «богослов’я» і повинна була утверджувати основні положення християнства.Основні риси християнської ідеології 1.Бог стоїть природою. Він вічний незмінний, не від кого не залежить і є джерелом всього існуючого. 2.Світ поділ. На два буття божественне і земне . 3.Ключем до пізнання справжнього буття є віра. Віра ставилась вище розуму.4. Людина сприймалась як зосередження протиріч, що існують в світі між земним і небесним, між тілом і душею, між гріхом і святістю. Людина – з одного боку юнець божого творіння, а з іншого зло в світі йде від людини в якій сидить диявол. Представником релігійної ф. є італ. мислитель Фома Аквінський. Він вважав, що деякі положення богослов’я ф. може довести. Наприклад існування Бога, більшість з них стоїть над розумом і людина повинна в них тільки вірити. Він запропонував 5 доказів існування Бога:1)Все в світі рухається, цьому має бути першопоштовх ним є Бог.2)Всі явища і предмети мають причину свого виникнення та існування. Першопричиною всього є Бог.3)Світ не випадковий його створив Бог.4)Всі речі мають різні ступені досконалості. Абсолютним мірилом досконалості є Бог.5)Світ рухається до своєї мети, ця мета їх Бог. Ф. стала офіційною ідеологією католицької церкви. |
12. В 13-14 ст. в Зах.Євпорі з’являються міста, виникають буржуазні відносини. Відроджується інтерес до речового світу,нові мислителі вважали себе діячами відродження, тобто відродження античності. В цю епоху виросла роль розумової праці,з’явились дослідження текстів античних авторів, переклади їх творів,поряд з релігійною з’являється світська освіта. З 13 по 15 ст. епоха раннього відродження, мислителі цієї епохи називали себе гуманістами, тому що в центрі уваги вони ставили людину, возвеличували її, вони не заперечували Бога і вважали його творцем світу, але поряд з Богом ставили людину. Першим гуманістом вважається Данте Аліг’єрі , автор «Божественної комедії». 15-16 ст. епоха птоізнього відродження. Томас Мор написав перший твір утопічного соціалізму «Утопія». Слово утопія - не існуюче місто. В першій частині твору Мор зображує 16ст., коли за його словами вівці поїли людей. «Нові дворяни» зганяли селян з земель і створювали там пасовиська для овець, це був період первісного накопичення капіталу. В другій частині автор зображує ідеальне суспільство на острові Утопія, де всі люди рівні, не має приватної власності, не функціонують гроші, праця обов’язкова для всіх. Т.ч. в епозу Відродження з’явився гуманізм, виникають соціалістичні погляди на суспільство, релігійні погляди змінюються пантеїстичними. Ф епохи Відродження вважається перехідною від середньовічної релігійної ф. до наукової ф. Нового часу. Гуманізм це визнання людини найвищою цінністю у світі,повага до гідності та розуму людини; течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження. Натуралізм — світогляд, заснований на уявлені, що усе суще є проявом природи і існує за законами природи. Вона є найв. законодавцем для усього сущого. Пантеїзм – ствердь. що Бог це не той що над прир., а він і є прир., він розч.у ній, Бог вічн., як і природа. |
|
13 В 17ст. в Європі утверджується новий суспільний лад капіталізм. Основними соц. класами стають підприємці і наймані робітники. Машинне виробництво, яке поступово витісняло ремесло, потребувало розвитку точних знань про закономірності природи. В цей час бурхливо розвиваються науки: математика, фізика і особливо її галузь механіка. З’являється експериментальна наука. Все це вплинуло на ф. Нового часу. Пануючим напрямком ф. стає матеріалізм. Сам термін матеріалізм з’явився в 17ст. В центрі нового світогляду була вже не віра, а розум. Рене Декарт- видатний франц. математик, філософ,фізик, 17 ст.. Він вважав, що людина це «машина, яка складається з кісток і м’яса, але людина це мисляча річ». Головною цінністю людини і основою пізнання світу Декарт вважав людський розум, логічне мислення, такий напрямок наз. матеріалізм. Декарт поставив під сумнів всі існуючі до нього теорії і вважав все сумнівним в цьому світі, і Бога. «Без сумніву лише те, що я мислю. Я мислю, отже я існую». Декарт не заперечував відчуттів, але вважав, що вони можуть привести людину до омани. Декарт був прихильником методу дедукції і пропонував набір правил, яких слід дотримуватися при пізнанні істини. 1)Включати в свої міркування те, що розум бачить ясно і чітко, ніщо не викликає ніяких сумнівів, щодо істинності.2)Ділити кожну складну проблему на більш прості част. для подальшого їх пізнання.3)Послід. переход. в пізнанні від прост., відомого і доведен. до складного і не дослід.4)Не робити ніяких пропусків у логічних ланках досліджень. Декарт вважав, що існують вроджені ідеї, закладені в людині Богом, і надав. великого значення інтелектуальній інтуїції. Він вірив у всемогутність матем. і логіки, і вважав, що з їхньою допом. можна відкр. будь-які таємниці природи. При вирішенні проблеми першоосн. світу Декарт ствердь. по два начала світу, мат. і дух. Які існ. парал. одне від одного. Напрям наз. дуалізм. Від лат. дуа два. Т.ч. ф. Дек. є раціонал. і дуалі.
|
14 Першим філософом Нового часу вважається англ. філософ Франціє Бекон. Він вважав, що людина це частина природи, але її розум створив Бог. Людський розум подібно дзеркалу відображає всесвіт, але розум не досконалий і це зображення викривлене. Причинами помилок людського розуму Бекон вважав спілкування людей з допомогою слів, вірування в авторитети, стародавні традиції. Ф.Бекон приділив велику увагу розвитку науки, він вважав, що наука повинна приносити користь людству, йому належить фраза «Знання, то сила». Він був прихильником логічного методу індукції, велику увагу приділяв чуттєвому досвіду, основна його теза «Немає нічого в розуму, що перед цим не пройшло б через відчуття». Т.Гобс вважав людину частиною природи, але подібно механізму в якому серце пружина, нерви – нитки, суглоби – колеса, які приводять до руху все тіло, держава це великий механізм в якому все верховна влада це штучна душа, судова і виконавча, нагороди і покарання це нерви, справедливість і закон це розум і воля, громадянський мир це здоров’я, а громадянська війна це смерть. Людина за своєю природою є злий егоїст і в суспільстві відбувалась війна всіх проти всіх, щоб не знищити себе в цій війні люди домовились і створили державу, так була створена теорія суспільного договору. А в епоху Відродження гуманісти вважали, що людина, наділена розумом та безсмертною душею, володіє чеснотами та безмежними творчими можливостями, вільна у своїх вчинках та помислах, поставлена в центр світобудови самою природою. Це вчення ґрунтувалося на поглядах античної філософії, а також частково на середньовічній теологічній доктрині про те, що людина буластворена за образом та подобою Бога.Т.ч. англ. матеріалізм був механістичний, тобто великий вплив на нього мала механіка. |
15.Рене Декарт- видатний франц. математик, філософ,фізик, 17 ст.. Декарт був основоположником раціоналізму. Він вважав, що людина це «машина, яка складається з кісток і м’яса, але людина це мисляча річ». Головною цінністю людини і основою пізнання світу Декарт вважав людський розум, логічне мислення, такий напрямок наз. матеріалізм. Декарт поставив під сумнів всі існуючі до нього теорії і вважав все сумнівним в цьому світі, і Бога. «Без сумніву лише те, що я мислю. Я мислю, отже я існую». Декарт не заперечував відчуттів, але вважав, що вони можуть привести людину до омани. Декарт був прихильником методу дедукції і пропонував набір правил, яких слід дотримуватися при пізнанні істини. 1)Включати в свої міркування те, що розум бачить ясно і чітко, ніщо не викликає ніяких сумнівів, щодо істинності.2)Ділити кожну складну проблему на більш прості частини для подальшого їх пізнання.3)Послідовно переходити в пізнанні від простого, відомого і доведеного до складного і не дослідженого.4)Не робити ніяких пропусків у логічних ланках досліджень. Декарт вважав, що існують вроджені ідеї, закладені в людині Богом, і надавав великого значення інтелектуальній інтуїції. Він вірив у всемогутність математики і логіки, і вважав, що з їхньою допомогою можна відкрити будь-які таємниці природи. При вирішенні проблеми першооснови світу Декарт стверджує по два начала світу, матеріальне і духовне. Які існують паралельно одне від одного. Такий напрямок наз. дуалізм. Від лат. дуа- що означає два. Т.ч. ф. Декарта є раціоналізм і дуалізм.
|
|
16 Основоположником раціоналістичного напрямку був французький філософ Рене Декарт і Ф.Бекон, Р.Декарт підкреслює практичне значення науки як знаряддя прогресу. Проте свою методологію він будує на принципах раціоналістичної дедукції, а експеримент визнає лише як передумову пізнання, що має підпорядковуватись раціонально-математичному мисленню. Суть свого дедуктивного методу Декарт сформулював у відомих чотирьох правилах. У першому йдеться про вихідний пункт наукового пізнання – визначення принципів або начал. За істинні, згідно з цим правилом, можна вважати лише ті положення, які не викликають ніякого сумніву і не потребують доведення, істинність яких для розуму самоочевидна. Піддавай усе сумніву! У другому правилі формулюється вимога аналітичного вивчення природних явищ. Кожну складну проблему слід ділити на простіші і робити це доти, доки не прийдемо до ясних та очевидних речей. Третє правило вимагає "дотримуватись певного порядку мислення", який полягає в тому, щоб починати з найпростіших і доступних для пізнання предметів і поступово сходити до складніших і важчих. Таке сходження, за Декартом. є процесом опосередкованого дедуктивного виведення, що спирається на інтуїцію. Отже, засадними елементами раціоналістичного методу Декарта є дедукція та інтуїція. Четверте правило орієнтує на досягнення повноти знання, на послідовність та ретельність дедуктивного виведення і вимагає повного переліку, детального огляду всіх ланок. Розум, озброєний дедуктивним методом, здатний пізнати найглибші основи світу і не може мати, на думку Декарта, перешкод у послідовному сходженні до істини. Декарт вважає, що людина від народження має певні вроджені ідеї, які й становлять фундамент пізнання, їх слід уяснити і з допомогою раціоналістично-дедуктивного методу вивести на їхній основі всю систему знання. До вроджених ідей Декарт відносить: ідею Бога як істоти найдосконалішої; деякі загальні ідеї та аксіоми математики, наприклад, "якщо до рівних величин додати рівні, то отримані результати будуть рівними між собою" і т.д.. Ці ідеї Декарт розглядає як втілення природного світла розуму.Представники також: Б.Спіноза, Б.Паскаль. Представниками цього напрямку також були: Д.Юм,Ф.Беккон. |
17 В 18 ст. з’явилась ідея що з допомогою розуму, розумних реформ, можливо вдосконалити суспільство і досягти свободи, рівності, братерства.Епоха просвітництва починається з імені мислителя Вольтера. Боровся проти католицької церкви, але вірив в Бога, вважав його творцем світу, який згодом відокремився від світу а розвивається за своїми закономірностями. «Якби Бога не було, його слід би було вигадати».Одним з перших філософів просвітників був Монтеск’є. Він вважав що характер людей і тип суспільства визначається природними умовами. Наприклад: в країнах з холодним кліматом люди сміливі і немає рабства, а з жарким - навпаки. На родючих землях виникають монархії (не беруть участі в управлінні державою), неродючі землі – республіки. Розумів політичну свободу як необхідність дотримуватись законів (3 гілки яка не залежить одна від одної). Жан-Жак Руссо – основною вадою суспільства вважав нерівність між людьми. Ідеалізував первісно суспільний лад., коли всі люди біли рівні і жили в гармонії з природою. З’явилась держава, приватна власність, яка привела до ліквідації рівності і до втрати свободи. Таке сусп. має бути ліквідованим в результаті нового суспільного договору. Все майно належить державі а вона ділить його між людьми. Філософи-просвітники основну увагу приділяли суспільству. Вважали що його можна вдосконалити за допомогою реформ. У філософії Просвітництва людина постає як індивідуальність та особистість. Філософські ідеї цього періоду відображали бачення людини в добу Нового часу. Це насамперед непохитна впевненість у величі людського розуму. Майбутня історія, за думкою просвітників, має бути побудована на засадах Розуму. Гармонійність, злагода у природі, повинні існувати також і в суспільстві. Філософія Нового часу, розвиваючись у діалозі з наукою, приділила значну увагу дослідженням методу істинного пізнання для підвищення ефективності науки.
|
19 Марксизм – філософське, соціально-економічне вчення, яке зіграла величезну роль в життя Європи. Філософія Маркса заявила, що її мета не тільки пояснити - змінити світ. До Маркса багато мислителів вважали, що світ треба змінити, але зробити це повинна елітна меншість суспільства, яка інтелектуально і духовно визріла для цього. Маркс вперше звернувся до «низів» суспільства – пролетаріату. Цьому сприяли революції 1848 року в Європі. В центрі уваги - людина. Він вважав, що з одного боку людина – частина природи, з іншого – творіння суспільства. Суспільна природа людини проявляється в її здібності активно впливати на природу в своїх інтересах. Це Маркс назвав практикою. Розвиток практики пов’язаний з розвитком виробництва матеріальних благ, а розвиток матеріального виробництва призводить до відчуження між людиною і речами. Речі починають панувати над людиною. Сильно це проявляється при капіталізмі, коли панує товарне виробництво (на продажу). Капіталізм не тільки речі перетворює в товар, а й робочу силу. Трудяща людина має цінність тільки як робоча сили. Капіталіст стає значимим як власник капіталу. Відносини перетворюються у відносини між речами. Причиною цього - дія законів людського суспільства, які не контролюються. Щоб перетворити суспільство необхідно взяти під контроль ці закони. Головною перешкодою для цього є приватна власність на засоби виробництва. Маркс аналізує буржуазне суспільство і приходить до висновку, що воно вкрай нерозумне. Ця його нерозумність проявляється в наступному: Два основних класи суспільства: робітники і буржуа, мають протилежні інтереси. Цілі та інтереси буржуазії часто суперечать цілям суспільства в цілому. Всі суперечності може перерости в соціальні потрясіння. Маркс і Енгельс створили економічну теорію, а також теорію наукового комунізму – це теорії про шляхи ліквідації приватної власності і побудову справедливого суспільства(комунізм). Єдиним реальним засобом знищення приватної власності Маркс вважав революцію. Теорія Маркса стала програмою більшовицької революції 1917 року в Росії, побудова соціалізму в СРСР.Маркс створив теорію «розумної» держави і «розумного» суспільства – комунізм, в якому всі люди будуть мати рівні права і можливості. |