27.Азійський тип інформаційного суспільства.

Азійський тип інформаційного суспільства реалізує ідеологічну доктрину країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, побудовану на філософських принципах конфуціанства, діяльності держави щодо інституціоналізації цих принципів, взаєморозуміння і взаємодопомоги в суспільстві для досягнення мети.

В основі азійського типу - альтернативний соціально-економічний розвиток регіону, конкуренція із Заходом, утвердження власних ціннісних орієнтацій, зв'язок між культурними традиціями (освіта, виробнича дисципліна, відданість корпорації, довіра, сімейна гармонія) і соціальними трансформаціями. У рамках азійської моделі виділяють японську, індійську та младоазійську

28.Японська модель інформаційного суспільства.

Японська модель постіндустріального розвитку спрямована на вдосконалення системи корпоративного управління за принципом ієрархічної піраміди, в основі якої три складові чинники: on (вдячність), giri (відповідальність), wa (гармонія). Вони виражають угоду про взаєморозуміння і взаємодопомогу вищого і нижнього рівнів управління в державі і якість цієї угоди, тобто розуміння статусу кожної групи відповідно до спільної мети.

Японська модель інформаційного суспільства використовує пріоритетний розвиток інформаційних технологій і впровадження інформаційних послуг у всі сфери життєдіяльності країни. Програма И. Масуди «План становлення інформаційного суспільства в Японії до 2000 р. (1983 р.)» включає такі стратегічні цілі, як: 1) побудова тисяч взаємопов'язаних і сумісних телекомунікаційних систем; 2) розробка нових інформаційних пристроїв з комбінованими і вдосконаленими можливостями; 3)розвиток програмного забезпечення та інформаційних послуг; 4)підготовка кваліфікованих кадрів, здатних працювати з цими системами ; 5) створення єдиної комп-ї нації (але це не вдалося). У XXI столітті стратегічна політика японського уряду (програми «Віртуальний уряд - шлях Японії до інформаційного суспільства», 1997 р.; «Рго]есІ Міііепіит», 2000 р.) полягає у стимулюванні інтелектуального розвитку нації, провідної ролі бізнесу для інформаційної економіки, розумінні інформаційного (інтелектуального) блага як спільного надбання суспільства. Для розвинутої інформаційної цивілізації характерними є підвищення рівня ефективності усіх суспільних процесів, зростання комфортності життя, доступність використання цифрової техніки, її адаптація до потреб споживачів. Для впровадження моделі інтелектуального суспільства прийнято політичні рішення про національну мету Японії в галузі високих технологій, інтенсифікацію діяльності у сфері інформаційної науки і техніки, інтелектуальної власності, ноу-хау як пріоритетних напрямів розвитку

29.Младоазійська модель інформаційного суспільства

Младоазійська модель передбачає стратегію регіону Східної і Південно-Східної Азії - епіцентру індустріального та інформаційного розвитку, до якого належать Південна Корея, Тайвань, Сінгапур і Гонконг, а в останні роки наближаються Таїланд, Малайзія, В'єтнам. Ця модель - трансформована японська ідея, успіх якої пов'язується з підтриманням сталого макроекономічного і політичного середовища та співробітництва держави з приватним капіталом. Уряди приймають рішення щодо вагомих інвестицій приватного сектору в інформаційну сферу, стимулюють створення матеріальної і соціальної інфраструктури (тобто, порушується фундаментальний принцип невтручання держави у ринкові відносини). Державний контроль, його форми і методи можуть бути різними, але дилема «держава - ринок» виступає як соціально-політична, а не суто економічна. Младоазійська модель характеризується як політичне і економічне співробітництво держави і приватного сектору.

У країнах, що розвиваються, визначають дві моделі становлення інформаційного суспільства - латиноамериканську і азійську, які відрізняються напрямами і масштабами трансформації. Стратегія реформування включає приватизацію (передачу державних підприємств і видів діяльності у повну або часткову приватну власність чи контроль), лібералізацію (розширення конкуренції на ринку товарів і послуг). Азійська модель характеризується пріоритетним розвитком лібералізації, впровадженням конкуренції і відкритості ринків, а латиноамериканська починається з приватизації з метою різкого зростання якості телекомунікаційних послуг, поступового впровадження конкуренції і вважається більш ефективною.