ИДиТР / ИДиТР Книги (семестр 1) / Тимошик Технічне редагування 2012

Типові помилки технічного редагування при складанні окремих текстових одиниць

виробництва на сучасних поліграфічних підприємствах така пересторога – надійних спосіб уникнути помилок. Отож, ці знаки обов’язково мають розміщуватися на 17, 33, 49, 65 і т. д. Сторінках, тобто на першій, непарній, сторінці кожного наступного друкованого аркуша. Розшифровувати їх просто. У першому прикладі: другий аркуш замовлення №55 1991 року випуску. У другому прикладі — четвертий друкарський аркуш творів О. Кобилянської.

Контролюючи якість оформлення обличчя видання, редактор у цій частині виконання своїх службових обов’язків повинен з’ясувати, чи немає на зверстаних сторінках так званих коридорів у тексті, тобто, пробілів, які збігаються по вертикалі чи діагоналі в кількох рядках підряд. Якщо такі вади складання виявлено, їх слід усунути методом переверстки таких частин тексту. На цьому етапі редактор також перевіряє рівномірність пробілів між словами та рядками.

3. ТИПОВІ ПОМИЛКИ ТЕХНІЧНОГО РЕДАГУВАННЯ ПРИ СКЛАДАННІ ОКРЕМИХ

ТЕКСТОВИХ ОДИНИЦЬ

Багато клопоту і в технічного редактора, і в редактора видання виникає з розміткою і контролем правильного подання на друкованих сторінках окремих текстових одиниць, зокрема таких як заголовки й підзаголовки, зноски, перенесення,

абревіатури, цифри. Зупинимося детальніше на кожній із цих одиниць.

З а г о л о в к и й п і д з а г о л о в к и Як засвідчує аналіз сучасних газетно-журнальних та книж-

кових видань, саме тут криється найслабкіше місце технічного редагування. Відомо, що заголовки й підзаголовки як окремі текстові одиниці, несуть подвійне навантаження: форма їх

21

Т е х н і ч н е р е д а г у в а н н я : т е о р е т и ч н і т а п р а к т и ч н і а с п е к т и

подачі покликана відразу привернути увагу читача, змістове наповнення – коротко та ємко представити суть викладеного далі. Проте нерідко трапляється, що форма і зміст конфліктують. Щоб забезпечити чітке сприйняття читачем суті набраного у два, а то й більше рядки заголовку чи підзаголовку, редакторові варто подбати про те, аби окремі блокові словосполучення, що характеризують цілісність поняття, не були розірвані, тобто не опинялися в різних рядках. Підкріпимо цю тезу конкретним прикладом. Титульна сторінка журналу “Пам’ять століть” тривалий час виходила з такою формою представлення засновників часопису:

За с н о в н и к и

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова Українсько-американський гуманітарний інститут “Вісконтський міжнародний університет (США) в Україні, Генеральна дирекція

з обслуговування іноземних представництв, Історичний клуб “Планета”

В и д а в е ц ь:

Генеральна дирекція з обслуговування

іноземних представництв

Напівжиром ми виділили в цьому текстовому блоці якраз ті словосполучення, які складають окремий смисловий блок і якого розривати в такому варіанті не рекомендується.

Ось як виглядав цей текст за умов, якби редактор знав і в останньому варіанті верстки відредагував шляхом правильно блокування словосполучень явні технічні вади титулу:

22

Типові помилки технічного редагування при складанні окремих текстових одиниць

За с н о в н и к и

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

Національний педагогічний університет

імені Михайла Драгоманова,

Українсько-американський гуманітарний інститут “Вісконтський міжнародний університет (США) в Україні, Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв, Історичний клуб “Планета”

В и д а в е ц ь: Генеральна дирекція

з обслуговування іноземних представництв

Практика невиправданого розривання цільних за змістовим сприйняттям словосполучень дуже характерна останнім часом для ряду заголовків у газетах та журналах, особливо – наукових. Ось як подані, фактично підряд, заголовки статей дослідників в одному й тому ж числі наукового журналу “Університет” (2007, №3):

Українські курди: ubi bene, ibi patria

(до питання курдської національної меншини в Україні)

Формування та аспекти розвитку націонал – соціалізму в 20- х – початку 30-х років ХХ ст.

Історіографія міжнародних чинників формування сучасної української державності

кінця ХХ – початку ХХІ ст.

23

Т е х н і ч н е р е д а г у в а н н я : т е о р е т и ч н і т а п р а к т и ч н і а с п е к т и

Після редагування ці ж заголовки виглядали б на шпальті

так:

Українські курди: ubi bene, ibi patria

(до питання курдської національної меншини

в Україні)

Формування та аспекти розвитку націонал-соціалізму

в 20-х – початку 30-х років ХХ ст.

Історіографія міжнародних чинників

формування сучасної української державності

кінця ХХ – початку ХХІ ст.

Технічного редагування потребують розміщувані на титулах видань переліки, короткі цитати. Їх обов’язково слід відділяти один від одного незначними відбивками.

З н о с к и. Зазвичай зноски відділяються від основного тексту лінійкою і набираються шрифтом меншого кеглю. Оформляються в тексті двома способами: посторінково і наприкінці всього тесту. Відповідно вони називаються посторінковими і суцільними. Обидва способи мають свої переваги й недоліки, у яких редакторові слід добре орієнтуватися, аби в кожному конкретному випадку прийняти правильне рішення.

Зноски посторінкові, тобто такі, що розміщуються відразу внизу сторінки, зручні передусім читачеві. У цьому випадку йому не доведеться щоразу перегортати книжковий блок до кінця, аби віднайти відповідний довідковий розділ, де такі зноски “розшифровуються”. Нерідко в таких зносках тлумачиться одне слово – архаїзм, діалектизм, жаргонізм. Отож, його зручніше з’ясувати на тій же сторінці. Проте та-

24

Типові помилки технічного редагування при складанні окремих текстових одиниць

кий спосіб оформлення ускладнює, а відповідно й затягує роботу верстальника. Адже добитися, щоб наявна нумерація зносок у тексті чітко відповідала їхньому текстовому розкриттю внизу сторінки, непросто, особливо коли на даній сторінці їх не одна, а декілька. Інколи для цього доводиться не раз переверстувати одну й ту ж сторінку, аби методом допустимого утиснення чи розтягування тексту добитися такої відповідності. Найдоцільніше застосовувати цей вид зносок

упідручниках, навчальних посібниках, а також у виданнях художньої літератури.

Зноски суцільні зовсім не ускладнюють процес верстання, оскільки на сторінці при окремих словах лише позначається наростаюча нумерація відсилань. Тлумачення чи розкриття їх подається наприкінці основного тексту. Недолік такого розміщення зносок у тому, що оформлення їх таїть у собі реальні загрози появи помилок фактологічного характеру

– невідповідності цифрової позначки зноски її змістовому розкриттю. Адже за умов увімкнення на комп’ютері опції автоматизованої системи роботи зі зносками будь-яке скорочення або вставляння якогось одного посилання автоматично призводить до зміщення нумерації зносок на одну позицію вперед або назад. Отож, реально може “посипатися” вся фактологічна відповідність суцільних зносок. Часто це трапляється в останніх варіантах дисертаційних текстів, коли дослідникам доводиться вставляти випадково пропущені або скорочувати непотрібні бібліографічні посилання. Усувати таку помилку доведеться в ручному режимі, ретельно перевіряючи кожну позицію. Без автора, який краще знає особливості своєї системи відсилань, з такою роботою одному редакторові не впоратися. Сфера застосування суцільних зносок – наукові, виробничо-технічні, офіційні видання,

уяких зноски менше зв’язані зі сприйняттям змісту тексту й потрібні читачеві принагідно або вибірково, для з’ясування чи уточнення якихось деталей.

25

Т е х н і ч н е р е д а г у в а н н я : т е о р е т и ч н і т а п р а к т и ч н і а с п е к т и

Варто наголосити ще на одній складності в роботі редактора зі зносками. Вона може виникнути здебільшого при перевиданні наукових текстів або й художніх праць покійних авторів, коли до авторських зносок є необхідність додавати зноски упорядника цього твору. Як їх “розвести”, аби не заплутати читача? Відповідь на це запитання знайдемо, розглянувши такий приклад. Видавництво “Либідь”, яке здійснювало перевидання забороненого раніше дослідження І. Огієнка “Історія українського друкарства”, застосувало такий прийом: зноски автора твору подавалися посторінково через зірочки, а зноски упорядника, яких виявилося по тексту чимало, із суцільною цифровою нумерацією були вміщені наприкінці видання.

При застосуванні зносок із зірочками важливо правильно розмістити їх на шпальті – з наростам їх кількості справа наліво, а не навпаки.

П е р е н е с е н н я. Перенесення частин слів у друкованому тексті неминуче завдає певні проблеми і складальникам, і редакторам. Особливо важко уникати частих перенесень у випадках, коли текст верстається вузькими колонками, що властиво передусім для газетно-журнальних видань. Не другорядною є ця проблема також і для верстання книжкових видань. Йдеться не лише про неухильне дотримання правописних правил перенесень частин слова за складами, яких навчають ще за шкільною партою, а й про належну культуру видання. Така культура – в забезпеченні читачеві зручності, простоти читання, усуненні будь-яких можливостей двозначного, нечіткого чи немилозвучного сприйняття тексту в результаті вимушеного обтинання частини слова й перенесення його на наступний рядок.

Зрозуміло, що часте перенесення слів, особливо в газетножурнальних виданнях, ускладнює швидкий перегляд і логічне сприйняття читачем тексту. Тому практика виробила для верстальників та редакторів чітке правило: число перенесень має бути не більше чотирьох підряд. У інших випадках таке

26

Типові помилки технічного редагування при складанні окремих текстових одиниць

“ряботіння” знаками перенесень та частин слів ускладнює процес читання, втомлює увагу читача. Зазвичай надлишкові перенесення слід ліквідовувати або технічними засобами (так зване стискування або розрідження проміжків між буквами), або редакторською правкою (синонімічною заміною слова, його скороченням або доповненням). Можна навести немало прикладів із сучасної газетної практики, які засвідчують, що часто це правило нехтується.

Нерідко в надрукованих виданнях зустрічаються однотипні перенесення. І хоча вони припадають не підряд, таку ваду верстки однозначно має виправити редактор.

Переглядаючи в одній із версток під цим кутом зору набраний текст, редактор має пам’ятати, що нерідко самі перенесення можуть ускладнювати розуміння тексту або призводити до двозначного тлумачення. Часто це трапляється, скажімо, зі складом не- на початку і наприкінці слова. Погляньмо на приклади:

Колонка з прикладами праворуч засвідчує, що за швидкого читання тексту (зазвичай так переглядаються сьогодні більшістю читачів газети) перенесення складу слова з часткою -не — сприймається тут як заперечний прийменник не, що призводить до викривленого сприйняття фактажу.

27

Т е х н і ч н е р е д а г у в а н н я : т е о р е т и ч н і т а п р а к т и ч н і а с п е к т и

Уважності редактора потребують окремі слова, при перенесенні яких їх частини творять окреме самостійне поняття або слово. Скажімо, при перенесенні назви електронного ресурсу, що складається з двох слів “Літературний акцент”, — “Літакцент” — після другого його складу на газетній колонці “Літературної України” утворилася неоковирна двозначність:

...“Літак-

цент”...

До мовного конфузу, двозначного сприйняття тексту призводить перенесення, скажімо, такого словосполучення як “курка-несучка” або слів “бригада”, “процедура”, російськомовних “победа”, “февральский” в небажаних місцях:

З огляду необхідності уникнення двозначного сприйняття появи слова після розривання його для перенесення в інший рядок, в літературній мові не вживаного, не рекомендується переносити такі географічні назви як Херсон, Херсонес.

Слід пам’ятати, що багато слів з двозначним сприйняттям виникають у зв’язку з перенесенням їхніх складів у кожній мові. Класичний приклад зміщення змістового поняття приведений у російському мультфільмі “Пригоди капітана Врунгеля”, коли злісні опоненти капітана відібрали з назви

28

Типові помилки технічного редагування при складанні окремих текстових одиниць

яхти “Победа” перший склад по-, з чого й почалися справжні прикрощі яхти з новою назвою — “Беда”.

Редакторові слід запам’ятати ще три випадки, коли перенесення складів слів із точки зору традиції друкарства та культури видання не допускаються.

1.В усіх виданнях для дошкільнят, включаючи абетки та читанки.

2.В будь-яких текстах, що вміщуються на обкладинках, титульних аркушах та шмуц-титулах будь-яких видань.

3.В заголовках до газетних, журнальних публікацій, а також в усіх типах заголовків книжкових видань.

Окремо слід загострити увагу на загальновживаних скорочених словах, які не рекомендується відривати від слів, до яких вони відносяться. Це, окрема:

— ініціали імені та по-батькові, або одного імені, які відносяться до прізвища, також дві складові одного псевдоніма:

— скорочені слова від слів, до яких вони відносяться:

т., тов. (товариш), п. (пан), гр. (граф), проф. (професор), д-р (доктор), вул. (вулиця), пл. (площа), с. (село), смт. (селище міського типу), м. (місто), р-н (район), обл. (область) тощо.

29

Т е х н і ч н е р е д а г у в а н н я : т е о р е т и ч н і т а п р а к т и ч н і а с п е к т и

— скорочення типу і т. д., та ін., с. г. (сільське господарство), вид-во (видавництво), ун-т (університет) тощо.

Б у к в е н і а б р е в і а т у р и. Правило тут просте: всі вони мають подаватися в одному рядку, без розриву. Отож, будьякі абревіатури типу НАТО, ЄБРР, ГУАМ, ЦДІАУ, ЦДАВОВУ,

ЗАГС, КМДА розривати для перенесення ніяк не можна. Не бажано переносити й такі загальновживані скорочені іменники як сількор, райвно, соцзабез, облгаз тощо.

Ц и ф р и. У будь-якому тексті присутній різноманітний цифровий ряд. Часто він з’являється в поєднанні зі загальновживаними скороченими словами. Зокрема, такими як: рік,

століття, сантиметр, кілометр, тонна, том, випуск, сторінка

тощо. У таких випадках роз’єднувати ці скорочені слова від цифр в інший рядок, незалежно від його ширини, не рекомендується. Отож, в остаточному варіанті верстки в одному рядку мають бути: ХХІ ст., 23 т., 14 см., 15 тис. прим., с. 123, т. 8,

вип. 3 тощо. Не розриваються в наступний рядок і такі форми, виділені курсивом: У 20-х роках, у 8-му класі, віком до 60-ти. Допускаються переноси цифрового ряду, розділеного через тире: 1991-2001 роки, 20-30 відсотків, ХV-ХVІІ ст. У таких випадках знак переносу має стояти в першому рядку.

Згідно з вимогами технічного редагування, всі рядки цільного друкованого тексту мають мати однакову ширину, в яких дотримується один раз заданий розмір пробілів між словами та їх сполучниками. Щоправда, нині нерідко можна зустріти як періодичні, так і неперіодичні видання, в яких

30