Вступ

Аналіз прибутковості та ліквідності банку.

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи регулювання ліквідності та платоспроможності банку

1.1. Економічна сутність ліквідності та банку

1.2. Чинники, що зумовлюють ліквідність банку

1.3. Світовий досвід забезпечення ліквідності та платоспроможності банку

Розділ 2. Аналіз ліквідності та платоспроможності банку (на прикладі ПАТ «ПриватБанк»)

2.1. Загальна характеристика банку та визначення його місця в банківській системі України

2.2. Структурний аналіз активів і пасивів ПАТ «ПриватБанк»

2.3. Оцінка показників ліквідності та платоспроможності ПАТ «ПриватБанк»

Розділ 3. Основні напрями підвищення рівня ліквідності та платоспроможності ПАТ «ПриватБанк»

3.1. Методичний підхід до визначення інтегрального показника ліквідності та платоспроможності банку

3.2. Вдосконалення якісного складу активів ПАТ «ПриватБанк». Оптимізація його кредитного портфелю

3.3. Шляхи оптимізації фінансової структури ПАТ «ПриватБанк»

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження проблеми управління ліквідністю банку полягає в тому, що однією з умов ефективної діяльності банку є забезпечення високого рівня надійності та мінімізації ризику здійснюваних операцій, в основі чого лежить ліквідність банківської установи, її здатність безперебійно виконувати свої зобов'язання перед клієнтами. Багато вчених та економістів у своїх працях розглядали проблему ефективного аналізу прибутковості та ліквідності банку, серед них вітчизняні: Т. О. Білик, О. В. Васюренко, О. Д. Вовчак, О. В. Дзюблюк, А. М. Мороз, В. Міщенко, В. М Олійник, Л. О. Примостка, Ю. С. Ребрик, М. І. Савлук, Н. П. Шульга; а також зарубіжні: Д. Полфреман, І. А. Бланк, П. Роуз, О. І. Лаврушина, С. Росс, Ф. Мишкін, В. П. Савчук, Д. Сінки (мол.) та ін

Метою бакалаврської роботи є теоретичне обґрунтування, розвиток методологічного забезпечення та розробка практичних рекомендацій щодо аналізу ліквідності та прибутковості банку.

Відповідно до поставленої мети дипломної роботи було вирішено ряд завдань:

встановлення економічної сутності ліквідності та платоспроможності банку;

дослідження чинників що зумовлюють ліквідність банку;

визначення світового досвіду забезпечення ліквідності та платоспроможності банку;

загальна характеристика банку та визначення його місця в банківській системі України;

проведення структурного аналізу активів та пасивів банку;

оцінка показників ліквідності та платоспроможності банку;

розробка методичного підходу до визначення інтегрального показника ліквідності та платоспроможності банку;

Об’єктом дослідження став аналіз прибутковості та ліквідністю банку. Предметом дослідження є методичні та практичні аспекти аналізу прибутковості та ліквідністі банку.

У процесі роботи застосовувалися різні методи, а саме:

методи теоретичного узагальнення і порівняння – для розкриття змісту і сутності понять ліквідність та платоспроможність банку;

статистичний і графічний аналіз – для вивчення, порівняння і наочного відображення емпіричних даних з метою дослідження тенденції розвитку банків України в умовах трансформаційної економіки, аналізу показників і детермінант ліквідності банків;

системний підхід – для розробки основних напрямків удосконалення механізму забезпечення ліквідності комерційного банку;

формалізація – для підвищення ефективності аналізу ліквідності комерційного банку, визначення його стійкості;

комплексний підхід – для удосконалення планування банківської діяльності щодо забезпеченню ліквідності.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти України з питань банків і банківської діяльності, інструкції Національного банку України, положення про економічні нормативи регулювання діяльності банків, звіти Національного банку України, Державної фіскальної служби України, Міністерства економічного розвитку і торгіві України та Державної служби статистики України, фінансова звітність ПАТ «ПриватБанк».

Розділ 1. Теоретичні основи регулювання ліквідності банку

1. Економічна сутність ліквідності та платоспроможності банку

Термін «ліквідність» походить від латинського liquidus, що в перекладі означає рідкий, текучий, тобто ліквідність характеризується легкістю реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей та інших активів у грошові кошти.

Широкого використання в теорії та практиці банківської діяльності термін «ліквідність банку» набуває в другій половині 30-х рр. ХХ ст. (після періоду «Великої депресії») завдяки працям Дж. Кейнса – засновника першої макроекономічної доктрини регулювання ринкового господарства. У своїй роботі «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей» (1936 р.) Дж. Кейнс описав психологічний мотив «надання переваги ліквідності» – прагнення господарюючих суб’єктів зберігати отримані доходи в грошовій формі. Під «грошима» Кейнс розумів як готівку – золоті монети і банкноти, так і будь-які кошти, які є законним і прийнятним платіжним засобом у певній господарській системі: кошти на поточних грошових рахунках, казначейські векселі тощо. Такі кошти можуть бути в будь-який момент безперешкодно використані як найзручніший засіб платежу при здійсненні угод між різними суб’єктами – юридичними і фізичними особами.

Дж. Кейнс вважав, що умову ліквідності задовольняє наявність грошей. У банківській діяльності такий підхід до розуміння ліквідності означає можливість і легкість оборотності різних вкладень банку (його активів) у готівкові кошти для виконання зобов’язань перед його кредиторами. Безперечно під впливом теорії Дж. Кейнса про «надання переваг ліквідності» сформувалась думка щодо ліквідності банку як його здатності своєчасно виконувати боргові зобов’язання за рахунок активних статей балансу (насамперед коштів у касі та на рахунках в інших банках).

Дж. Сінкі зазначає, що ліквідність насамперед необхідна банкам для того, щоб бути готовими до вилучення депозитів і задоволення попиту на кредити. Непередбачені зміни потоків створюють для банків проблеми ліквідності. Він пов’язує також ліквідність банку безпосередньо з тими активами, які банк має в своєму розпорядженні. і вказує, що банк здатен забезпечувати ліквідність при наявності високоліквідних фінансових активів, які легко переміщуються. Вимоги до рівня ліквідності означають, що фінансові активи повинні бути доступні для власників у короткий термін (упродовж дня) за номіналом. Вимоги переміщення означають, що право на володіння фінансовими активами має передаватися за номіналом іншому економічному суб’єктові у формі прийнятній для нього .

Американський економіст Е. Рід зазначає, що банк вважається ліквідним, якщо суми його готівкових коштів та інших ліквідних активів, а також можливість швидко мобілізувати кошти з інших джерел, достатні для своєчасного погашення боргових і фінансових зобов’язань. Крім цього, банк повинен мати достатній ліквідний резерв для задоволення практично будь-яких непередбачених фінансових потреб.

За часів Радянського Союзу поняття «ліквідність» вважалося таким, що властиве лише капіталістичній системі господарювання, де можливі кризові потрясіння. Зокрема, ліквідність у науковій літературі розглядали як:

здатність капіталістичних фірм виконувати свої платіжні зобов’язання перед кредиторами;

оборотність матеріальних цінностей і різних видів фіктивного капіталу в готівкові гроші, тобто ліквідність – це властивість активів господарського суб’єкта, зокрема їх рухливість, мобільність, яка полягала в здатності швидко перетворюватися в готівкові кошти.

В цілому ліквідність суб’єкта можна охарактеризувати за такими параметрами як: наявність ліквідних активів для виконання зобов’язань перед постачальниками, підрядчиками, бюджетом, різними кредиторами; достатність власних коштів для життєдіяльності (оборотних і основних коштів, які характеризуються якісними і кількісними показниками); залежність від зовнішніх джерел фінансування.

Крім того, ліквідність суб’єкта визначається величиною позабалансових зобов’язань, добросовісності суб’єкта у виконанні платежів і загальною культурою взаємовідносин з контрагентами, здатністю суб’єкта випускати цінні папери, які користуються попитом на ринку. У випадку купівлі-продажу (процесів злиття, поглинання) ліквідність суб’єкта «переходить» у ліквідність об’єкта. Йдеться про реальну оцінку майна суб’єкта – матеріального і нематеріального, можливості реалізації його активів і бізнесу з найменшими втратами.

У сучасних економічних умовах банківську ліквідність можна розглядати також як багаторівневу систему категорій, яка об’єднує поняття:

ліквідність банківської системи,

ліквідність банку,

ліквідність балансу банку (ліквідність активів, ліквідність пасивів).

Ліквідність банківської системи – це спроможність забезпечити своєчасне виконання всіх зобов’язань перед вкладниками, кредиторами та акціонерами банківських установ, можливість залучати в повному обсязі вільні кошти юридичних і фізичних осіб, надавати кредити й інвестувати розвиток економіки країни.

Ліквідність банківської системи залежить від ліквідності банківських установ, Національного банку України і держави, а також розвитку міжбанківського ринку, що дає змогу вважати банківську систему цілісною. На ліквідність банківської системи також впливають зовнішній та внутрішній борг України, рівень інвестицій, динаміка кредиторської та дебіторської заборгованості, законодавчо-нормативна база захисту кредиторів.

Ліквідність банку – це його здатність своєчасно виконувати свої зобов’язання. Інакше кажучи, суми його грошових коштів, які можна швидко мобілізувати з інших джерел, дають змогу вчасно виконувати зобов’язання, відображені в пасиві балансу. Зокрема, з метою підтримання ліквідності, банк повинен мати певний резерв для виконання непередбачених зобов’язань, які можуть бути зумовлені як змінами стану грошового ринку, так і фінансовим станом клієнтів або банків-партнерів.

Ліквідність банку є запорукою його стійкості, оскільки банк, який володіє достатнім рівнем ліквідності, може з мінімальними затратами для себе виконувати такі функції:

проводити платежі за дорученням клієнтів;

повертати кредиторам (вкладникам) кошти як з настанням терміну погашення, так і достроково;

сплачувати випущені цінні папери;

відповідати за зобов’язаннями, які можуть відбутися в майбутньому, в тому числі за позабалансовими зобов’язаннями.

Ліквідність балансу є співвідношенням окремих статей активу та пасиву балансу з метою порівняння їх значень зі значенням встановлених нормативів. Варто зазначити, що ліквідність балансу банку є основним фактором ліквідності самого банку. Тому немає підстав протиставляти ці поняття як несумісні.

На ліквідність банківського балансу впливають певні фактори, серед яких можна виділити: співвідношення строків залучення ресурсів та строків розміщення коштів, структура активів, ступінь ризикованості активних операцій, структура пасивів, якість управління ліквідності банком.

Баланс банку вважається ліквідним, якщо його стан дає змогу за рахунок швидкої реалізації активів покривати термінові зобов’язання за пасивами.

Можливість швидкого перетворення активів банку в грошову форму для виконання власних зобов’язань зумовлена багатьма чинниками, серед яких головний – відповідність термінів та обсягів розміщення фінансових ресурсів термінам та обсягам їх залучення. На основі балансу банку можна розрахувати показники ліквідності, з яких окремі регламентовані Національним банком України, а інші можуть бути визначені самостійно для потреб банку при проведенні аналізу його надійності.