Завдання № 2

2.4. Будова масиву гірських порід

Пласт оточують породи, що називаються бічними. Породи покрівлі залягають над пластом, а підошви – під ним.

У залежності від розташування окремих пластів бічних порід над вугільним пластом і здатності їх до обвалення і зрушення розрізняють хибну, безпосередню й основну покрівлю.

Хибна покрівля – пласт порід незначної потужності (до 0,5 м), що залягає безпосередньо над пластом і легко обвалюється після виймання вугілля.

Безпосередня покрівля – товща порід, що залягає безпосередньо над пластом чи над хибною покрівлею, легко обвалюється у виробленому просторі лави при видаленні привибійного і посадкового кріплення чи переміщенні секцій механізованого комплексу.

Основна покрівля – товща міцних, стійких порід, які знаходяться безпосередньо над пластом чи вище безпосередньої покрівлі. Породи основної покрівлі після видалення кріплення можуть не обвалюватися тривалий час. Обвалення відбувається, як правило, на значній площі.

Безпосередня підошва – товща порід, що залягають зразу під пластом.

Породи покрівлі в більшості випадків складаються з окремих пластів, що при оголенні мають тенденцію до розшарування. Крім того, навіть однорідні породи (наприклад, пісковики) можуть розділятися на окремі пласти різної товщини.

Усі гірські породи за шаруватістю розділяються на класи (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Класифікація порід за шаруватістю

Класи порід	Товщина пластів, м
вельми тонкошаруваті тонкошаруваті середньошаруваті крупношаруваті вельми крупношаруваті	<0,2 0,2-1 1-3 3-10 >10

2.5. Стійкість оголень гірських порід

Під стійкістю оголень гірських порід розуміється властивість нижніх пластів безпосередньої покрівлі (сумарною потужністю до 1 м) зберігати цілісність і не обвалюватися в підтримуваний простір очисної виробки.

Стійкість покрівлі характеризується розмірами і тривалістю стійкого стану оголень покрівлі за виконавчим органом виймальних машин.

За стійкістю всі покрівлі розділяються на п'ять типів: стійка (Б₅), середньої стійкості (Б₄), малостійка (Б₃), нестійка (Б₂) і дуже нестійка (Б₁). Типізація безпосередньої покрівлі за стійкістю приведена в додатку (табл. 1).

2.6. Обвалювальність покрівлі вугільних пластів

Обвалювальність – здатність сукупних пластів безпосередньої й основної покрівлі руйнуватися над підтримуваним простором лави і обвалюватись за його межами.

За навантажувальними властивостями покрівлі поділяються на три типи: легка, середня і важка. Типізація основної покрівлі за навантажувальними властивостями приведена в додатку (табл. 2).

Розподіл покрівлі на типи за навантажувальними властивостями виконується за такими умовами:

• легка при h_н.к./m_в ≥ (6...7);

• середня при (6...7) > h_н.к./m_в ≥ (3...4);

• важка при h_н.к./m_в< (3...4).

Верхню границю варто приймати при m_в ≤ 1,3м, нижню – при m_в > 1,3м.

Тут h _н.к.- висота легко обвалювальних пластів покрівлі, м;

m_в – потужність пласта, що виймається, м.

2.7. Характеристики бокових порід.

Для позначення типів бокових порід використовують трибуквені індекси АБП чи АБС, де

А – тип основної покрівлі за проявленням гірського тиску;

Б – тип безпосередньої покрівлі за стійкістю;

П – міцна безпосередня підошва;

С – слабка безпосередня підошва.

Підошва відноситься до міцної, якщо і до слабкої при1. Довідковий матеріал до виконання завдання №3