Тип Інфузорії, або Війчасті (Ciliophora)

Загальна характеристика інфузорій. Інфузорії характеризуються наявністю рухових органелл — війок, ядерним дуалізмом і особливою формою статевого процесу — кон'югацією. Усього відомо 7500 видів. Більшість інфузорій — вільноживучі морські і прісноводні найпростіші. Рідше серед них зустрічаються симбіонти і паразити різних тварин.

Інфузорії — високоорганізовані найпростіші з найбільш складною системою органелл. Клітина Інфузорій покрита пеллікулою, що забезпечує сталість форми тіла. Під пеллікулою розташовується ектоплазма, у яку занурені багато інших органелл. Сукупність пеллікули і ектоплазми з усіма структурами утворить опорний комплекс — кортекс клітки Інфузорії.

Війковий апарат Інфузорій різноманітний. Війки можуть склеюватися в пучки — цирри, у пластинки — мембранелли чи мембрани. Особливо складний війковий апарат біля рота. У залежності від способу життя Інфузорій їхня форма тіла й адаптації війкового апарата сильно варіюють. Багато Інфузорій, що плавають, мають обтічну форму тіла і рівномірний розподіл війок (інфузорія туфелька — Paramecium). Сидячі Інфузорії, що прикріплюються до субстрату, нерідко мають форму труби, дзвіночка. На розширеному кінці тіла біля рота звичайно розташовуються довгі війки чи мембранелли. Плазуючі інфузорії сплощені і постачені особливими «ніжками» — циррами.

У багатьох інфузорій мається складна система органелл травлення. Рот нерідко розташований у западині тіла — лійці (перистомі), оточеної довгими війками, чи мембранеллами. За допомогою війок їжа заганяється в рот (цитостом). Нерідко рот веде в довгу глотку (цитофаринкс), занурену в ендоплазму. Харчові грудочки, що потрапили в ендоплазму, негайно ж оточуються дрібними пухирцями — везикулами з ферментами, що сприяє утворенню травних вакуолею. Неперетравлені частки викидаються з клітки у визначеному місці — порошиці (цитопрокт).

У прісноводних інфузорій маються скорочувальні вакуолі — органелли осморегуляції і виділення. Іноді скорочувальні вакуолі утворять складну систему. Так, у інфузорії-туфельки дві скорочувальні вакуолі з 5—7 каналами, що приводять, кожна. Спочатку надлишок рідини збирається в променеподібні канали, а з них перетікають в центральну вакуоль, що представляє собою резервуар, з якого потім виштовхується назовні.

У ендоплазмі Інфузорій розташований ядерний апарат, їм притаманний ядерний дуалізм. Великі ядра (макронуклеуси) регулюють клітинний метаболізм, а дрібні ядра — (мікронуклеуси) беруть участь у статевому процесі. У найпростішому випадку, як в інфузорії-туфельки, мається один бобоподібний макронуклеус і маленьке ядро-мікронуклеус.

Розмноження. Інфузорії розмножуються нестатевим шляхом — поділом клітки надвоє в поперечному напрямку, причому ядро поділяється митотично. Статевий процес (кон'югація) не супроводжується збільшенням числа особин. Кон'югація — особлива унікальна форма статевого процесу, властива тільки Інфузоріям. При кон'югації інфузорії попарно з'єднуються й обмінюються в результаті міграції ядрами. Перед кон'югацією в кожній особині макронуклеус розпадається, а мікронуклеус мейотично поділяється, утворюючи чотири гаплоїдних ядра, з яких три розсмоктуються, а ядро, що залишилося, митотично поділяється ще на два. Одне з цих ядер — стаціонарне — залишається в клітині, а інше — мігруюче — переходить в іншу особину. Після обміну мігруючими ядрами відбувається злиття стаціонарного ядра з «чужим» мігруючим ядром з утворенням диплоїдного ядра — сінкаріона. Потім особи розходяться. Із сінкаріона в кожній клітині формується макронуклеус і мікронуклеус. Утворення макро- і мікронуклеуса із сінкаріона відбувається в такий спосіб. Сінкаріон митотично поділяється 1-3 рази, і частина ядер перетворюєься в макро-, інша — у мікронуклеуси.

У результаті кон'югації утвориться ядро подвійної природи зі зміненим генотипом, що забезпечує велику пластичність організму.

Класифікація інфузорій. Інфузорії поділяються на два класи: клас Війчасті інфузорії (Ciliata) і клас Сисні інфузорії (Suctoria). Представники війчастих інфузорій володіють війками протягом усіх фаз розвитку, а сисні — позбавлені війок на більшій частині життєвого циклу, і тільки на ранніх фазах розвитку дочірня клітка — «бродяжка» має війки.

Серед Інфузорій, що мають прикладне значення, можна привести паразита людини та свиней - Balantidium coli. Хоча ця інфузорія частіше харчується вмістом кишечнику, інколи вона здатна порушувати слизову оболонку кишечнику, викликаючи хворобу – балантідоз. Паразитом риб є інфузорія Ichthyophthirius. Ряд Entodiniomorpha включає інфузорій, що живуть у рубці жуйних тварин. Вони харчуються клітковиною і бактеріями. Ці корисні симбіонти не тільки сприяють перетравленню клітковини, але і самі служать джерелом додаткового білкового харчування для жуйних тварин, тому що темпи розмноження цих інфузорій велика і їхня біомаса швидко відновлюється.