Elektroobladnannya avtomobiliv i traktoriv

перевірити рівень оливи в АКП при працюючому двигуні.

Не потрібно заливати дуже багато оливи. Це може викликати несправності АКП.

Стару оливу на щупі перевіряють на вид та запах. Перегорілі фрикційні накладки викликають запах гару. Через забруднену оливу можуть виникнути несправності в системі керування АКП.

Застосовувати потрібно лише оливи, допущені до застосування за- водом-виготовлювачем автомобіля. Без трансмісійної оливи в перетворювачі крутного моменту не можна ні запускати двигун, ні буксирувати автомобіль.

Це пов'язано з тим, що під час буксирування автомобіля масляний насос не працює і деталі коробки передач змащуються погано. Щоб виключити підвищений знос деталей автоматичної коробки передач, рекомендується при буксуванні від'єднувати карданний вал.

Якщо буксирувати автомобіль на відстань до 50 км, то швидкість буксирування не повинна перевищувати 40-50 км/год. Тоді карданний вал можна не від'єднувати.

Замінюють трансмісійну оливу в автомобілях «Мег8ес1е8-Веп2» через кожні 60 000 км пробігу, одночасно змінюють фільтр.

Діагностування АКП проводиться за допомогою спеціалізованих сканерів приєднуючи їх до діагностичних рознять, які присутні в кожній схемі АКП (див. рис. 8.9 Ріп 7) цього розділу.

Контрольні запитання

1.Поясніть необхідність застосування системи АВ8 на автомобілі.

2.Поясніть принцип роботи АВ8 гальм.

3.Поясніть роботу системи АВ8 в різних режимах.

4.З чого складається ЕБК АВ8 гальм?

5.Як працює індукційний датчик частоти обертання колеса?

6.Необхідність застосування ЕБ8 ведучого моста.

7.Поясніть роботу системи ЕБ8 ведучого моста.

8.За блок-схемою поясніть роботу АКП.

9.Обслуговування та діагностування електронних систем керування трансмісією.

3 9 1

Розділ 9. КОМУТАЦІЙНА АПАРАТУРА ТА ЕЛЕКТРОННІ ПРОТИКРАДІЖНІ ПРИСТРОЇ

9.1. Загальні відомості

Джерела електричної енергії та її споживачі, що встановлені на автомобілі, з'єднуються між собою і створюють бортову електричну мережу Основними елементами цієї мережі є з'єднувальні проводи, засоби захисту від перевантажень, засоби комутації (вимикачі, перемикачі) та різні з'єднувальні та розподільні пристрої. Автомобільні електричні мережі - це мережі постійного струму з номінальною напругою 12 чи 24 В. З метою економії витрат проводів і спрощення монтажу електрообладнання на автомобілях використовується однопровідна система передачі електроенергії. Другим з'єднувальним проводом є корпус автомобіля. Двопровідна система передачі електричної енергії застосовується на автомобілях дуже рідко: наприклад, для ліхтарів стоянки, які мають працювати незалежно від положення вимикача «маси», звукових сигналів та ін. Недоліком однопровідної схеми є підвищена ймовірність виникнення короткого замикання між проводами та корпусом.

З метою спрощення пошуку несправностей в електричних колах, уніфікації джгутів проводів на різних моделях автомобілів, спрощення монтажу та заміни джгутів в експлуатації запобіжники та реле в колах керування на сучасних автомобілях конструктивно об'єднують в один блок. В цьому разі блок є центральним розподільним пристроєм, до якого за допомогою штекерних колодок під'єднуються основні джгути проводів, що з'єднують моторний відсік, панель приладів, і задні ліхтарі. З огляду на значні витрати міді гостро постає питання економії проводів в електричних мережах автомобілів. Наприклад, на автомобіль ЗІЛ-ІЗО потрібно 160 м проводів. На дизельному автомобілі ЗІЛ-4331 витрати становлять 430 м мідних проводів. Загальна довжина поводів МАЗ, КамАЗ досягає 700 м. Наприклад, сумарна довжина проводів легкових автомобілів становить 178 м на ГАЗ-3129, 250 м на ВАЗ-2107, 220 м на «Москвичу-2141».

Електрообладнання сучасних автомобілів - це складний комплекс джерел електричної енергії, пристроїв запалювання, електричних двигунів, контрольних приладів, приладів зовнішнього освітлення та сигналізації, різних комутаційних пристроїв, з'єднувальних проводів, об'єднаних в спільну електричну систему.

Споживачі великої потужності, і які працюють короткочасно, а також прилади, робота яких потрібна в аварійних ситуаціях, з'єднуються безпосередньо з акумуляторною батареєю. Це стартер, прилади термостата та передпускового підігрівання, аварійна сигналізація переривачів поворотів, розетка для переносного ліхтаря. Інші споживачі під'єднуються до лінії амперметр - генератор. Ці споживачі залежно від характеру роботи можуть підмикатись через вимикач запалювання, якщо вони працюють тільки при запущеному двигуні (опалювач, склоочисник, контрольні прилади); або через центральний перемикач (прилади зовнішнього освітлення).

Захист електричних кіл від коротких замикань та перевантажень виконується плавкими та термобіметалевими запобіжниками. Біметалеві запобіжники більш інерційні порівняно з плавкими під час великих перевантажень. Тому їх використовують для захисту мережі електродвигунів, коли пускові струми в 3...6 разів перевищують номінальні навантаження двигуна.

Зметою скорочення контактних з'єднань та зменшення витрат проводів на автомобілях застосовують груповий засіб захисту електричних кіл, коли одним запобіжником захищаються декілька електричних кіл.

Не повинні під'єднуватись до одного запобіжника взаємозамінні прилади, наприклад, розетка переносного ліхтаря та підкапотна лампа, освітлення контрольних приладів та ліхтарів салону і т.д.

Зметою підвищення надійності роботи системи електрообладнання не захищаються кола заряду акумуляторної батареї, пуску, системи запалювання.

Маркуються виводи виробів електрообладнання за допомогою цифр та літер. Залежно від функціонального призначення та уніфікації виробів електрообладнання автомобільні фірми різних країн беруть таке позначення: електропостачання - ЗО; система запалювання - 15; стартер - 50; склоочисник - 53; покажчик повороту - 49; перемикач світла фар - 56; далеке світло фар - 56а; ближнє світло фар - 56в; габаритні ліхтарі - 58; обмотка електромагнітного реле - 85, 86; корпус автомобіля - 31.

Аби полегшити монтаж, знаходження несправностей та ремонт електричних мереж на автомобілях застосовують проводи різного кольору: білого, жовтого, оранжевого, червоного, рожевого, синього, зеленого, коричневого, чорного, сірого та фіолетового. Зверху суцільного кольору допускається нанесення додаткового кольору у вигляді кілець або смужок (білого, чорного, червоного, голубого). Ізоляцією автомобільних проводів є полівінілхлоридний пластикат. Він масло-, бензота кислотостійкий, не поширює горіння, працює при високих та низьких температурах.

Вибираючи переріз проводу, потрібно враховувати силу струму з розрахунку нагрівання, напругу в колі, механічну міцність та спосіб

прокладання (одинокий чи в пучку). Залежно від типу проводу переріз його жили може бути, мм2: 0,5; 0,75; 1,0; 1,5; 2,5; 4,0; 6,0; 10; 16; 25; 35; 50; 70 та 95. Нижче наведено залежність між перерізом проводу, його опором та допустимою силою струму при тривалому навантаженні і при температурі навколишнього середовища 80 °С:

Проводи на кінцях мають наконечники під гвинт або штекерне з'єднання. Наконечники з'єднуються з проводом методом паяння або пресування.

9.2. Мультиплексна система проводки

На сучасних автомобілях завдяки розвитку електроніки вдається значно спростити схему бортової мережі, скоротити число джгутів та зменшити масу з'єднувальних проводів.

Мультиплексна система проводки передбачає підведення до всіх пристроїв, що входять в систему, двох загальних шин - силової, по якій до споживачів подається «плюс» системи енергопостачання, та керуючої, по якій подається сигнал на вмикання чи вимикання. Таким чином в автомобілі по одному проводу передається декілька сигналів. Це система також дозволяє суттєво спростити конструкцію монтажу каналів в кузові та вузлів з'єднання дверей з кузовом.

В мультиплексній системі сигнали, що керують виконавчими механізмами електродвигунами, лампами, і. т.п.) спочатку оброблюються мультиплексором (пристрій, що об'єднує декілька сигналів) і передаються до виконавчих пристроїв по одній керуючій шині. На приймальному кінці сигнали перетворюються за допомогою демультиплексора і поступають на виконавчі пристрої.

Прикладом мультиплексної системи зв'язку може служити система приведена на рис. 9.1. Вимикачі 8 систем керування в ній концентруються на дверях, а зв'язок з ЕБК 6, що розташований в дверях кузова, забезпечується за допомогою світловоду 5.

ЕБК системи виконує такі функції керування: блокування та розблокування дверей, поворотом вікон, положенням скла у вікнах, регулюванням сидінь, підігрівом сидінь, підсвіткою попільнички і вимикачів, освітленням під передньою панеллю та освітленням гнізда ключа запалювання.

Рис. 9.1. Мультиплексна система автомобіля «Тоуоіа»:

1 та 2 - відповідно передній та задній праві ЕБК; З та 4 - відповідно задній та передній ліві ЕБК; 5 - світловоди; б - ЕБК кузова;

7 і 13 - передні та задні праві двері; 8 - вимикачі; 9 і 10електродвигуни для переміщення та повороту віконного скла відповідно;

11 - електромагніти блокування та розблокування дверей; 12 - освітлення попільниці; 14 - прийомопередаючий оптичний елемент; 15 - шина джерела живлення; 16 і 17 - задні та передні ліві двері відповідно

Передача інформації між ЕБК здійснюється стартостопним способом. При цьому способі на початку і на кінці даних додаються сигнали так звані стартовий біт і біт зупинки, котрі синхронізують роботу приймальних та передаючих пристроїв. Швидкість передачі даних при такому способі невисока. Однак стартостопний спосіб отримав найбільш широке розповсюдження так як він забезпечує достатньо надійну синхронізацію даних. Швидкість передачі даних становить 2000 біт/с. ЕБК 2, що розташований в передніх правих дверях є ведучим елементом мультиплексної системи зв'язку. Він генерує 32-бітні послідовності керуючих імпульсів (первинні сигнали) котрі через ЕБК кузова передаються на ЕБК в інших дверях. ЕБК записує в зоні цих сигналів стан вимикачів і потім передає сигнали в ЕБК кузова, котрий обробляє їх і передає вихідні сигнали на виконавчі механізхми кузова.

Система оптичного зв'язку складається з оптичних передавачів та приймачів, а також світловодів. В оптичному передавачі використовуються світлодіод, котрий перетворює електричні сигнали в світлові. В оптичному приймачі фотодіод перетворює світловий сигнал, переданий по світловоду в електричний. Приймач і передавач виконані в спільній конструкції у вигляді так званого модуля зв'язку.

Світловоди можна поділити на два типи - скляні та пластмасові. В даній системі застосовуються пластмасові світловоди, котрим властиві більші втрати і гірші характеристики передачі, ніж скляним. Але пластмасові світловоди майже не ламаються на згинах, дешевші і забезпечують простоту з'єднань (рис. 9.2). Розповсюдження світла досягається використанням матеріалів з різними коефіцієнтами заломлення.

Рис. 9.2. Світловод:

а - зовнішній вигляд; б - переріз; в - принцип дії; 1 - серцевина (пластмаса); 2 - оболонка; 3 - перше покриття, що підсилює серцевину і оболонку;

4 - арматурний матеріал, що зберігає світловод від розтягування;

5 - вторинне покриття, що захищає від зовнішнього впливу

Коефіцієнт заломлення серцевини 1 значно вищий, ніж оболонки 2. Світло повністю відбивається на межі «оболонка-серцевина» і розповсюджується вздовж волокна.

9.3.Електронні протикрадіжні пристрої

Востанні роки вимоги до захисту автомобіля від крадіжки, і дверей автомобіля від несанкціонованого відкриття стали обов'язковими. Зараз автомобілебудівні фірми обладнують кожний легковий автомобіль центральним замком дверей з захисним блокуванням або імобілайзером.

Існує безліч систем і схем протикрадіжних пристроїв які зараз встановлюються на автомобілях в різних країнах світу. Одна із таких, а саме система блокування замків дверей з моторедуктором 87-3730 та електронним блоком керування 7403.3761 показана на рис. 7.10 глави 7.

Принцип дії імобілайзера аналогічний тому, що за допомогою захованого, в потайному місці автомобіля вимикача, можна розімкнути любий провід, відключить «масу», блокувати котушку запалювання, знеструмить комутатор чи стартер. А щоб зовсім заплутати крадія непогано було б перервати всі ці кола одночасно. Але перед кожним запуском двигуна вмикати чотири чи п'ять вимикачів схованих по всьому салону незручно. Значно зручніше мати спільний «рубильник» зручний в експлуатації і недоступний для крадія. Цей принцип закладений в основу протикрадіжних імобілайзерів.

В залежності від моделей в схемі імобілайзера є 2-6 електромагнітних реле (рис. 9.3). Кожне з них обслуговує окремий канал переривання. Реле виконує функцію секретних тумблерів, тобто замикає та розмикає ті чи інші електрокола.

Як правило, в автомобілі блокують стартер, апаратуру керування впорскування палива, електромеханічні бензонасоси, котушки в контактних системах запалювання та комутатори в електронних системах запалювання, бортові комп'ютери і т. д.

Процесор - центр всього протикрадіжного пристрою - представляє собою друковану плату з електронними мікросхемами. Він вмикає та вимикає реле, формує команди сигнальним пристроям та приймає коди від системи керування.

Реле та процесор старанно ховають від крадія, вони знаходяться в спільному корпусі, котрий, як правило, монтують в потайному місці. Звичайно, корпус нерозбірний із міцного пластика.

Якщо навіть крадій знайде блок керування, то визначити, що в автомобілі заблоковано, дуже складно.

Всі імобілайзери переходять в режим захисту від угону автоматично - через декілька секунд після того, як буде вимкнено запалювання, а ось

конструкції систем керування для зняття комплексу з охорони фірми-ви- готовлювачі використовують різні.

Рис. 9.3. Функціональна схема імобілайзера:

1 - розняття; 2 - перериваюче реле; 3 - блок керування (ЕБК); 4 - корпус; 5 - електронний ключ; б -радіобрелок; 7 - кодовий пульт; 8 - сигнальний світлодіод; 9 - додаткова сирена; 10 - керуючий вихід на електронну сигналізацію; 11, 12 і 13 - переривачі відповідно для комутатора, стартера і котушки запалювання

Кнопковий пульт, як правило, розташовують в салоні на видному місці. Користуватись ним просто - водій сідає в автомобіль і набирає пальцем необхідну комбінацію цифр.

Недоліки пульта: набір цифр інколи забирає багато часу, код може підглянути майбутній крадій. Радіобрелок такий же, як у звичайних сигналізаціях, значно зручніший від кнопкового пульту. Він дозволяє легко керувати охоронним комплексом навіть на значній віддалі від автомобіля. Однак радіокод можна перехопити, записати та відтворити. Крім того, необхідно періодично змінювати батарейку в брелку.

Оптимальний і найбільш поширений спосіб керування імобілайзером- електронний ключ. Його встановлюють в спеціальне розняття, змонтоване на панелі приладів, процесор зчитує код, «зашитий» в електронних схемах ключа, і формує команду керування. Контактний спосіб хороший тим, що виключає можливість перехоплення шифру. Підробити електронний ключ практично неможливо: сучасні мікросхеми дозволяють закодувати понад мільйон варіантів комбінацій. Ще одна позитивна властивість ключів в тому, що вони не мають батарейок, майже не зношуються, стійкі до дії вологи, їх важко зруйнувати механічно.

Обов'язковий елемент імобілайзера - сигнальний світлодіод. Власник за його допомогою дізнається, в якому стані знаходиться система в даний момент, а крадій, побачивши мигання світлодіода, зрозуміє, що автомобіль під охороною. Додатково до світлової індикації деякі фірми забезпечують свої автомобілі автономними сиренами.

9.4. Експлуатація комутаційної апаратури та протикрадіжних пристроїв

Під час експлуатації автомобіля потрібно дотримуватися таких правил:

-не допускати потрапляння на проводи води, масла, пального та електроліту;

-систематично чистити ізоляцію проводів від бруду, а за наявності на ізоляції проводів тріщин і пошкоджень ізоляції ліквідувати пошкодження;

-систематично підтискати гвинтові затискачі в місцях приєднання проводів, попередньо почистивши їх від пилу та бруду;

-не рекомендується без потреби знімати штекерні з'єднання, щоб не послабити контактів. Штекерні з'єднання змащують мастилом «Літол-24»;

-систематично перевіряти посадку проводів високої напруги в гнізда кришки розподільника та наконечників свічок;

-перевіряти, чи не розташовані проводи близько до розігрітих деталей двигуна, а проводи високої напруги - до «маси»;

-після усунення причин, що спричинили коротке замикання, замінити плавкий запобіжник відповідної сили струму.

Контрольні запитання

1.Що таке комутаційна апаратура?

2.Мультиплексна система проводки.

3.Принцип дії світловоду.

4.Електронні протикрадіжні пристрої та їх принцип дії.

3 9 9

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.Абрамчук Ф.І., Гутаревич Ю.Ф., Долганов К.Є., Тимченко 1.1. Автомобільні двигуни. - К.: Арістей, 2004. - 476 с.

2.Акимов С.В., Здановский А.А., Корец А.М. Справочник по злектрооборудованию автомобилей. - М.: Машиностроение, 1994. - 544 с.

3.Акимов А.В., Акимов С.В., Лайкин Л.П. Генератори зарубежньїх автомобилей. - М.: За рулем, 1997. - 80 є.

4.Данов Б.А. Злектрооборудование систем управления иностранньїх автомобилей. - М.: Горячая линия; Телеком, 2004. - 224 с.

5.Білоконь Я.Ю., Окоча А.І. Трактори і автомобілі. - К.: Урожай, 2002. - 322 с.

6.Переднеприводньїе автомобили ВАЗ / В. А. Вершигора, А. П. Игнатов, К. В. Новокшонов. - М.: ДОСААФ, 1989. - 336 с.

7.Мазепа С.С., Куцик А.С. Електрообладнання автомобілів. - Львів: Львівська політехніка, 2004. - 168 с.

8.Опарин И.М., Глезер Г.Н., Белов Е.А. Злектронньїе системьі зажигания. - М . : Машиностроение, 1987. - 198 с.

9.Росс Твег. Системьі зажигания легковьіх автомобилей. - М.: За рулем, 1997.-96 с.

10.Росс Твег. Системи впрьіска бензина. - М.: За рулем, 1997. - 144 с.

11.Соснин Д.А. Автотроника. Злектрооборудование и системи бортовой автоматики современньїх легковьіх автомобилей. - М.: Солон-Р, 2005.-272 с.

12.Сажко В.А. Електричне та електронне обладнання автомобілів. - К.: Каравела, 2004. - 304 с.

13.Сажко В.А. Методические указания к лабораторной работе «Исследование бесконтактньїх систем зажигания автомобильньїх двигателей. - К.:МПП, 1991.-16 с.

14.Сажко В.А. Акумуляторні батареї. - К.: Іван Федоров, 1998. - 118 с. 15.Сажко В.А., Січко О.Є., Клименко Ю.М., Савін Ю.Х., Волков О.Ф.

Діагностування мікропроцесорних систем запалювання автомобілів «Зкосіа» за допомогою приладу УАС-5051. - К.: НТУ, 2005. - 36 с.

16.Родичев В.А. Родичева Г.И. Тракторьі и автомобили. - М.: Колос, 1998.-336 с.

17.Чижов Ю.П., Акимов А.В. Злектрооборудование автомобилей. - М.: За рулем, 1999.-386 с.

18.Юп В.Е. Злектрооборудование автомобилей. -М.: Транспорт, 1995. -

304 с.

19.Те8Іа І., Вахіїсо V., РІ2 А., Оопзаіез Е. СошргоЬасіоп сіє 1о§ арагаїоз деі едіро еіесігісо сіє Іоз ауіотоуііез. - СиЬа, Сіепйіе^оз. І8ТС, 1983, 35 р.