12. Порівняльна характеристика різних форм кущів

ТИПИ ФОРМ. Відомо понад 80 форми виноградних кущів, які умовно згрупувати в 6 типів.

Головчасті форми відрізняються наявністю добре розвиненої голови та відсутністю рукавів. Плодові пагони обрізують на сучки і вони розміщуються безпосередньо на голові. Можуть бути без штамба і з штамбом, різної висоти. Застосовують на маточниках підщепних сортів. Кущі малопродуктивні та недовговічні, при безштамбовому формуванні й відсутності підпор важко обробляти грунт у рядах.

Чашоподібні форми мають 3 і більше рукави, які відходять від центра куща в радіальному напрямку. Вони бувають без штамба (донська, молдавська), і з штамбом. Рукав закінчується сучком або плодовою ланкою.

Рослини не відзна­чаються високою продуктивністю при малих чашоподібних формах, а при підв'язуванні до одного кілка листки і пагони скупчуються, погано освіт­люються і провітрюються, внаслідок чого знижується вико­ристання ФАР, можливе ураження рослин хворобами. Середня і велика чашоподібні форми більш продуктивні. Ме­ханізація робіт на виноградниках з приземкуватими формами утруднена. На штамбах рослини продуктивніші, можлива механізація робіт, виключаються витрати на підпори.

Шпалерні форми.Ця форма використовується для малорослих сортів, які вирощують на бідних грунтах при недостатньому зволоженні, та для крупноплідних столових сортів винограду із загущеним садінням рослин (рис.3).

Кущі мають відповідно 1, 2 і більше вертикальних штамба висотою від 10 до 200см і по одному або два коротких рукави в площині ряду, на кожному з яких розміщують одну плодову ланку На виноградниках Південного берега Криму кущі цієї форми вирощують на штамбах заввишки 20—25 см, в інших районах — до 40 см [1]. Завдяки доброму освітленню і прогріванню урожай одержують високоякісний. При культурі на шпалерах можлива ме­ханізація всіх робіт.

Віялові форми (рис.4) мають кілька рукавів (від 3 до 12) з плодовими ланками, відгалужених від голови куща у вигляді віяла в площині шпалери. Вони можуть бути без штамба і з штамбом Довжина і кількість рукавів залежать від біологічних особливостей сорту та умов вирощування. Розрізняють такі форми: малу віялову, що має три-чотири рукави завдовжки по 20—40 см, яку застосовують на малопродуктивних грунтах для малорослих сортів; середню — з чотирма-вісьмома рукавами по 40—80 см кож­ний для родючіших грунтів і середньо- та сильнорослих сортів; велику (багаторукавну) — з 8—10 розгалуженими рукавами завдовжки понад 1 м для легких родючих грунтів, сильнорослих сортів за умов зрошення. На кожному з ру­кавів розміщують сучки заміщення і плодові лози, кількість яких може бути від одюєї-двох до трьох-чотирьох, а іноді й більше[1].

.

Віялові форми відрізняються великою потенційною можливістю росту та плодоношення. Вони високопродуктивні, особливо довго рукавні. Кущі формують досить просто і швидко. Наявність на рос­линах рукавів різного віку дає змогу регулярно омолоджу­вати їх і замінювати в разі пошкоджень без істотного зни­ження врожайності.

Кордонні форми (фр. согдоп — шнур, канат) мають штамб, від голови якого розгалужені один-два або три-чотири постійних рукави (плечі кордону) з розміщеними на них ріжками з плодовими ланками.

За такого формування кущів можливе коротке обрізування плодових лоз, вільне звисання зелених пагонів. Така форма кущів відзначається високою продук­тивністю, знижуються втрати врожаю від ураження сірою гниллю, однорічний приріст добре визріває і менше пошкод­жується взимку низькими температурами.

Недоліками цього типу ведення кущів є більш пізній вступ у повне плодоношення (на четвертий-п'ятий роки), значні витрати на влаштування шпалер.

Відомі також комбіновані напівукривні формування (рис.6), які застосовують у районах з нестійким сніговим покривом і різким коливанням температур, коли в теплі зими можливе випрівання вічок, а в холодні — вимерзання неукритої частини кущів. За цих формувань нижній ярус куща на зиму укривають, а верхній залишають відкритим[1].