52.0Нтогенез винограду.

Вікові етапи у великому циклі розвитку та їх особливості. Ріст та розвиток плодових рослин. Основні етапи онтогенезу:

Ріст – збільшення лінійних розмірів, поверхні, об’єму, маси організму, новоутворень цитоплазми, які відбувається в клітинах. Розвиток –якісні, фізіологічні, біохімічні і морфологічні зміни при новоутворених елементах структури організму, які обумовлюють проходження організмом етапів життєвого циклу.

І.В.Мічурин установив наявність в індивідуальному розвитку плодових рослин періодів протягом яких морфологічні і біологічні ознаки і властивості рослин розрізняються: 1.Ембріональний – з моменту запліднення і утворення зиготи до появи перших справжніх листків. 2.Юнацький – від перших справжніх листків до3-5 років плодоношення. 3.Продуктивний – після 3-5 років плодоношення сіянця. 4.Відмирання – продуктивність зменшується, відмирають гілки і в цілому рослини.

53.Викопування, сортування, зберігання щеплених саджанців

Сад¬жанці викопують до настання перших осінніх при¬морозків (жовтень - перша декада листопада), після - обпадання листків або після їх дефоліації(найчастіше застосовують 1 %-й розчин хлорату магнію, на 1 га шкілки витрачають від 800 до 1200 лрозчину) [1,2].

Після поливу шкілки саджанці викопують скобою, підрізаючи їх корені.

Саджанці сортують, не допуска¬ючи підсушування кореневої системи. При сортуванні звертають увагу на наявність кругового калюса. Саджанці, які не мають кругової спайки, вибраковують, а при її наявності поділяють на два сорти. До першого належать саджанці з визрілим приростом не менше 20 см і чотири-п'ять коренів завтовшки 2 мм, розміщених рівномірно по колу на нижньому кінці підщепи. До другого сорту належать саджанці, які не відповідають цим вимогам. Вони непридатні для закладання виноградників, але серед них може бути багато гарних рослин, які висадують в шкілку на другий рік (зробити перешкілку) [1,2].

Відсортовані саджанці зв'язують у пучки по 25 шт. пер¬шого сорту і 50 шт.- другого. На кожному пучку має бути етикетка із позначенням назви сорту. Викопані саджанці реалізують зразу або закладають на зберігання до весни.

Зберігати саджанці слід у спеціальних сховищах (підвальні приміщення), траншеях або надземних буртах. Корені і здерев'янілі пагони не повинні підсихати і пошкоджуватися низькими зимовими температурами.

Одержати високий вихід доброякісних саджанців можна лише при дотриманні всіх елементів технології їх вирощу¬вання.

В умовах відкритого ґрунту навесні не завжди бувають сприятливі умови для приживлення щеп. Незважаючи на те, що після стратифікації і загартовування вихід добро¬якісних щеп становить 85-95 %, а саджанців із шкілки - лише 1/3, а то й 1/4 їх частини, основна причина такої значної загибелі щеп полягає у підсушуванні калюса та поганому укоріненні підщеп [1].

Крім того, вирощування щеп у відкритому ґрунті потре¬бує досить значної площі зрошуваних земель.

Це змусило науковців і виробничників шукати інші спо¬соби вирощування щеплених саджанців. Найбільш відомі такі: вирощування у тимчасових плівкових теплицях, на гідропоніці та із закритою кореневою системою (вирощу-вання вегетуючих саджанців).

Спільним для них є те, що всі елементи технології вирощування щеплених саджанців аж до садіння щеп такі самі, як і при класичній технології.

Садіння щеп і догляд за ними істотно відрізняються від класичної технології не тільки строками, технікою і прийо¬мами, а й можливістю регулювати умови, необхідні для гарного розвитку коренів та пагонів, що дає можливість вирощувати значно більшу (порівняно із садінням у від¬критий грунт) кількість саджанців і навіть використовувати їх (при вирощуванні вегетуючих саджанців) для закладання виноградників цього ж року