86. Теоретичні основи обрізування винограду. Завдання обрізування

Дикий виноград, Виростаючи тисячоліттями в лісовому співтоваристві, пристосувався до цих умов існування. Найбільш яскраво ця пристосованість проявляється в сильному зростанні однорічних пагонів, в повільному потовщенні гнучкого високого стовбура, у перетворенні частини суцвіть в пристосувальний орган - вусики - для утримання стовбура і пагонів у вертикальному положенні та ін Ці біологічні особливості виноградного рослини з'явилися наслідком його прагнення користуватися прямим сонячним світлом.

Якщо на добре плодоносному винограднику при виконанні всього комплексу агрозаходу залишити кілька кущів без обрізки, то вже в першому році буде спостерігатися значне подрібнення ягід. На другий рік їх розмір і число будуть ще меншими, а через кілька років кущ прийме вид дикого виноградуЯкщо від таких кущів заготовити черешки, висадити їх, забезпечити за ними гарний догляд і головне дати правильну і своєчасну обрізку, то вони знову утворюють кущі з нормальним для культурних сортів плодоношенням.

Звідси ми можемо зробити висновок, що врожайність та хорошу якість винограду досягаються завдяки свідомому впливу людини на рослину, шляхом гарного догляду, застосування обрізки, створення відповідних форміровок кущів, уламки, прищипування, підв'язки, пасинкування, карбування та інших прийомів.

Задачі формування і обрізування змінюються залежно від віку виноградних насаджень. В ювенільний період у період вегетативного росту куща - протягом перших трьох-п'яти років життя, головним є створення його скелета (штамба, рукавів, ріжків) і добре розвинених однорічних пагонів.

У продуктивний період, який триває протягом кількох десятиріч, завданням формування і обрізування є: пригнічення поздовжньої полярності, регулю¬вання сили росту куща, а також раціональне розміщення їх у просторі. Це дає методом обрізування змогу стримувати розростання куща і розміщувати його в межах відведеної площі живлення.

Силу росту куща ре¬гулюють формуванням певної кількості рукавів, ріжків, штамбів з урахуванням біологічних особливостей сор¬ту винограду, природних і агротехнічних умов його вирощу¬вання, продуктивності тощо, а також щорічним раціональним навантаженням рослин вічками та пагонами. У період старіння кущів, завданням є продовження їх можливо високого продуктивного періоду, що досягається омолоджуючим обрізуванням кущів, поступовим зниженням їх наван¬таження, а в останні роки (перед корчуванням) застосуван¬ням так званого виснажливого навантаження

87. Збирання урожаю винограду

Початок збору врожаю винограду визначають за датою настання потрібної кондиції. Збір урожаю столових сортів винограду в європейському та Закавказькому регіонах починають при цукристості 2%, в республіках Середньої Азії і на півдні Казахстану - 15%. виноград, призначений для виробництва сушеної продукції, повинен мати максимально високу цукристість: кишмишних юртов не менше 23%, ізюмних не нижче 22%. Для технічних сортів, врожай яких призначений для виробництва соків і вина, крім цукристості соку ягід, важливе значення має кислотність, що титрує. З урахуванням цього, а також кондицій, відповідних кожному виду виноградної продукції, збір винограду технічних юртов проводять при наступних показниках цукристості і кислотності соку ягід.

Вид продукції цукристість, г / л Кислотність,%

Соки 16-18 6-8Шампанське 16-19 7-11Столові білі вина 17-20 6-9Столові червоні вина 18-20 5-8Після встановлення часу початку збирання врожаю її слід організувати таким чином, щоб завершити в максимально короткий термін, оскільки подовження періоду збору призводить до порушення кондицій хімічного складу соку ягід; підвищує небезпеку втрати врожаю від хвороб і шкідників; викликає непродуктивні втрати маси врожаю в результаті увяліванія і заізюмліванія ягід, що особливо помітно в південних районах нашої країни; подовжує період охорони врожаю.