83. Догляд за молодими насадженнями.

Догляд за молодими кущами підщепних лоз у перший рік такий, як догляд за насадженнями звичайних виноградників. А починаючи з другого року, догляд за підщепними маточниками має бути спря¬мований на посилення росту пагонів для вирощування як¬найбільшої кількості чубуків, придатних для щеплення. Це - обробіток ґрунту, внесення добрив, правильне формування і обрізування кущів, оптимальне навантаженням кущів пагонами, культивування лоз на підпорах, а також операції із зеленими частинами куща [

Кущам підщепних сортів надають головчастої або віялової з короткими рукавами форми, залишаючи при обрізуванні на голові куща або на коротких рукавах від 5 до 10 коротких (двовічкових) однорічних лоз, (оптимальне навантаження пагонами — від 10 до 20 на кущ)

Для оп¬тимального навантаження кущів пагонами, необхідно провести двоє-троє обламувань пагонів і три-чотири видалення па-синків. Для кращого визрівання лози проводять чеканку пагонів.

В умовах України застосовують розстелювальну культуру лози і культуру на підпорах, що посилює ріст пагонів й збільшує вихід корисних чубуків. Чим вищі та вертикальніші підпори, тим сильніше будуть рости основні пагони і слабше розви¬ватимуться пасинки. Лоза на підпорах краще визріває, ніж при культурі розстелення. Крім того, при культурі кущів на підпорах є можливість обробляти ґрунт протягом вегетації [1,2].

Є різні системи влаштування підпор на маточни¬ках підщепних лоз: піраміди, кілки, низька півметрова, по¬хила і звичайна шпалера та ін. Система ведення повинна забезпечувати одержання великої кількості доброякісних чубуків при найменших за¬тратах на її влаштування. Найпоширеніша в умовах України звичайна вертикальна дротяна шпалера. Вона трохи вища від встановлюваної на європейських сортах винограду (не менше 2,0—2,5 м) і замість трьох-чотирьох на ній розміщують п'ять-шість дро¬тин, щоб при похилому підв'язуванні пагонів вони не ви¬гиналися і давали рівну лозу [1].

84. ЗРОШУВАННЯ виноградників Культура винограду відрізняється великою потребою у воді, тим не менш, завдяки сильному розвитку кореневої системи і великий сисної силі коренів, виноград може виростати в дуже спекотною, посушливій місцевості. У пошуках волога його коріння поглиблюються до 5-6, 14 і більше метрів. За таких умов, навіть і без поливу, при відповідних прийомах агротехніки він дає значні врожаї. Однак своєчасний полив підвищує врожайність. Як показав досвід стахановців південного виноградарства, поливні виноградники можуть давати в 2-3 рази більше врожаю, ніж неполивних. В Алтайському краї цей досвід вчинення не перевірений і вимагає серйозного вивчення. Справа в тому, що неправильний полив, перевищує норму в тій чи іншій місцевості, безсумнівно, призведе до недозреванію врожаю і деревини лоз. Рекомендувати точні календарні терміни поливу і норми води для різних зон нашого краю поки неможливо. При розмноженні винограду в шкілки і аж до початку плодоносінні на постійному місці після посадки полив потрібно проводити частіше, ніж на плодоносному винограднику. Особливо часто потрібно поливати чубуки, а потім вже саджанці в шкілки в перший рік після посадки на постійне місце, так як в цей період у саджанців тільки починають розвиватися перші корені, і, будучи розташованими біля поверхні грунту, дуже потребують поливанні. У степових районах часто буває посушливе літо, притому зимові опади випадають дуже незначні. У таких умовах зрошення винограду набуває особливого значення. Тут необхідно виробляти полив все літо і з більшою нормою води на кущ, ніж у передгір'ї, в залежності від можливості. Починаючи з четвертого року від посадки, полив виробляти потрібно рідше, але витрата води в один прийом потрібно збільшити. При наявності можливості поливати виноградник напуском можна провести від одного до трьох поливів за літо, а в сильну посуху і більше. У передгір'ї полив напуском можна виробляти 2 рази в рік: якщо осінь буде суха, один рясний полив роблять під зиму, після опадання листа, а другий раз поливають навесні, через 10-15 днів після цвітіння. До цвітіння поливати не рекомендується, так як від надлишку вологи квіти обсипаються. У разі сильної посухи тут можна буде виробити третій полив на початку серпня. Потреба води для поливу плодоносного винограду визначається з розрахунку 2-3 відра на кущ, або 500-600 кубічних метрів води на 1 гектар. У степовій посушливій зоні потрібно провести не менше трьох поливів: перший - під зиму, другий - після цвітіння і третій - перед дозріванням ягід. Існують різні способи поливу, але так як більшість виноградників закладається на похилих схилах, найкращим способом буде полив по борознах в міжряддях. Одночасно з поливом потрібно використовувати рідку підгодівлю виноградника. Її можна поєднати з черговим поливом. У момент дозрівання врожаю (кінець серпня, початок вересня) від поливання потрібно утриматися. Навпаки, в цей період на винограднику треба припинити розпушування грунту, щоб зменшити запаси вологи в грунті для якнайшвидшого дозрівання врожаю і деревини лоз. Особливе значення має затримання весняних талих вод на винограднику, що без особливих витрат може забезпечити ділянку вологою до половини літа. У передгір'ї для цього нарізають плугом в міжряддях неглибокі борозни (10-15 сантиметрів), а через 20-30 метрів лопатою роблять земляні перемички, щоб затримати необхідну кількість води.