73. Вплив води: сума опадів, гтк, відносна вологість повітря. Дія посухи і надмірного зволоження на виноград.

Виноград найкраще росте і плодоносить коли річна сума опадів становить 800-700мм.і якщо вони рівномірно розподіляються при меншій кі-ті. Опадів урожай знижується погіршується якість ягід. Вологість повітря впливає на ріст і розвиток винограду, вологість не нижче 60%. Позитивно впливає на якість винограду і вина. Протягом вегетації необхідно підтримувати вологість грунту. Її дефіцит допустимий лише під час достигання ягід і збирання винограду. Для винограду шкідливі різкі зміни вологості грунту і повітря, може викликати запалення листків і молодих пагонів. Опади під час цвітіння негативно впливають на фертильність, та запліднення квіток. Радикальним способом поліпшення водного режиму на півдні України є зрошення.

74. Обґрунтування площі живлення і схеми розміщення кущів.

Найраціональніше розміщувати рядами. Є 3 взаємоповязані поняття – схема садіння густота садіння та площа живлення. X=10000/а×б де Х- густота, а- відстань між рядами, б- відстань між кущами. При вирішені питань з схемой розміщення в певних умовах враховують: комплекс біологічних, екологічних, економічних і організаційних факторів. Чим кращі екологічні умови,що зумовлюють габітус рослини і висоти штамбу, тим більша відстань між рослинами. Сильнорослі розміщують на більшій відстані ніж середньо- і малорослі. При великих формах та відповідних опорах рослинам надають більшу площу живлення, ніж на малих. Враховують також щоб ширина міжрядь і між кущами дозволяла проводити механізовані роботи. Ширина міжрядь- 3м. між кущами мало- і середньо рослих 1.25-1.5 для сильнорослих 1.5-1.75м. Залежно від умов їх можна збільшувати або зменшувати на 0.5-0.25м.

75.    Порівняльна характеристика різних форм кущів.Формування виноградних кущів — це створення за допомо­гою агротехнічних заходів (обрізування, обламування, підв'язування та ін.) скелета куща для надання рослині форми і розміщення її у просторі. При цьому створюються кращі умови для максимального використання сонячної енергії та одер­жання врожаю встановленої якості. Воно повинне від­повідати біологічним особливостям рослин, умовам вирощування, кліматичним та ґрунтовим, факторам і вимогам, які ставляться до якості.Мета формування й обрізування кущів винограду така: прискорити вступ рослин у плодоношення; надати кущам певної форми, яка б відповідала природним і кліматичним умовам їх вирощування, сприяла найкращому викори­станню рослинами тепла, світла та повітря, широкому використанню механізмів по догляду за насадженнями, захисту від хвороб і шкідників; підтримувати надану кущам форму протягом їхнього життя, одержувати високі та якісні врожаї.ТИПИ ФОРМ. Відомо понад 80 форми виноградних кущів, які умовно згрупувати в 6 типів.Головчасті форми (рис.1) відрізняються наявністю добре розвиненої голови та відсутністю рукавів. Плодові пагони обрізують на сучки і вони розміщуються безпосередньо на голові. Можуть бути без штамба і з штамбом, різної висоти. Застосовують на маточниках підщепних сортів. Кущі малопродуктивні та недовговічні, при безштамбовому формуванні й відсутності підпор важко обробляти грунт у рядах.Чашоподібні форми мають 3 і більше рукави, які відходять від центра куща в радіальному напрямку. Вони бувають без штамба (донська, молдавська), і з штамбом. Рукав закінчується сучком або плодовою ланкою. Їх класифікують за розміром: мала чаша – із 3-4 рукавам довжиною 20-40см кожний, середню – 4 – 8 рукавів по 40-70см і велику – більш як 8 рукавів понад 80см кожний (рис.2).Шпалерні форми.( стара назва одноплечий і двоплечий Гюйо, по їх автору). Ця форма використовується для малорослих сортів, які вирощують на бідних грунтах при недостатньому зволоженні, та для крупноплідних столових сортів винограду із загущеним садінням рослин (рис.3).Віялові форми (рис.4) мають кілька рукавів (від 3 до 12) з плодовими ланками, відгалужених від голови куща у вигляді віяла в площині шпалери. Вони можуть бути без штамба і з штамбом Довжина і кількість рукавів залежать від біологічних особливостей сорту та умов вирощування. Розрізняють такі форми: малу віялову, що має три-чотири рукави завдовжки по 20—40 см, яку застосовують на малопродуктивних грунтах для малорослих сортів; середню — з чотирма-вісьмома рукавами по 40—80 см кож­ний для родючіших грунтів і середньо- та сильнорослих сортів; велику (багаторукавну) — з 8—10 розгалуженими рукавами завдовжки понад 1 м для легких родючих грунтів, сильнорослих сортів за умов зрошення. На кожному з ру­кавів розміщують сучки заміщення і плодові лози, кількість яких може бути від одюєї-двох до трьох-чотирьох, а іноді й більше[1].Кордонні форми (фр. согдоп — шнур, канат) мають штамб, від голови якого розгалужені один-два або три-чотири постійних рукави (плечі кордону) з розміщеними на них ріжками з плодовими ланками. Кордони бувають горизонтальні (одно- і двобічні), а при озелененні будівель і споруд застосовують також одно-і двоярусні, вертикальні й похилі (рис.5, рис.5.1 )