59.Способи прискореного розмноження винограду.

Використовують чубуки з 2-3

вічками. На практиці частіше саджанці вирощують з чубуків з 2 вічками.

Після нарізання чубуків, вимочуванні їх у воді, стратифікують у теплицях за

температури 22-23°С та відносній вологості повітря 90-95%. Для цього

чубуки установлюють щільно один до одного вертикально, засипають

вологим піском, верхнє вічко залишається над поверхнею піску. Після

утворення калюса на нижньому зрізі чубуків, їх висаджують у паперові

стаканчики з сумішшю ґрунту та перегною 1:1 з 3-5% річкового піску або в

перегнійно - ґрунтові чи торф'яні кубики. При висадці верхнє вічко має бути

на 2-2,5 см вище рівня ґрунту.

Висаджені в стаканчики чубуки переносять у теплицю. Температуру

повітря підтримують на рівні 25-26°С, відносну вологість повітря - 70%.

Через 25-30 діб рослини починають загартовувати: поступово знижують

температуру, збільшують освітленість, зменшують вологість повітря. Після

загартовування саджанців, коли температура ґрунту досягне 12-13°С,

стаканчики висаджують у шкілку. Краї стаканчиків мають бути на 3-4 см

нижче рівня ґрунту. Рослини огортають. Догляд за рослинами і ґрунтом

такий, як і за звичайної посадки.

60.Характеристика районів виноградарства.

Виноградарство в Україні, СНД, Європі, Америці. Основні виноградарські регіони України - АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, Закарпатська й Запорізька області. Згідно з існуючим природним районуванням на території України виділено 15 виноградарських зон (макрозон), які є основою для сорторайонування, і 58 природно-виноградарських районів (мікрозони). У Автономній Республіці Крим нараховується 6 макрозон і 12 мікрозон, в Одеській області – 3 і 16, Херсонській – 2 і 10, Миколаївській – 2 і 7, Закарпатській – 1 і 12 та в Запорізькій – 1 і 6.

В Україні найбільшу площу виноградних насаджень має Одеська область – 38,95 тис. га. (46 % від загальної по Україні). Виноградники Автономної Республіки Крим займають 31,0 тис. га. (37 %). Решта (17,4 %) зосереджені в Миколаївській (7,1 %), Закарпатській (2,7 %) та Запорізькій (0,4 %) областях.

Середня урожайність винограду у 2005-2007 рр. в основних виноградарських регіонах УКраїни становить 44,9 ц /га. Найвища в Херсонській області – 81,6 ц/га, в Миколаївській – 61,2, Одеській – 51,1, АР Крим 32,5, Закарпатській – 32,2 і Запорізькій – 8,8.

На початку ХХІ ст. технічні сорти винограду займають в Україні майже 73 тис. га, що становить 84,4 % всіх насаджень. Частка столового винограду становить лише 15,6 %. З них в АР Крим зосереджено 48,5 % і в Одеській області – 40,7.

61. Абіотичні фактори. Загальні вимоги виноградної рослини до клімату.

Елементи навколишнього середовища, які впливають на життєдіяльність рослин, називають екологічними факторами, їх поділяють на дві групи: абіотичні (неживої природи) і біотичні (вплив живих організмів).

Абіотичні фактори.

Вплив температури повітря і ґрунту на виноград. У виноградарстві за біологічний нуль прийнято температуру 10°С. Початок вегетації (сокорух) починається при температурі ґрунту 7-8°С, а повітря – 10-12°С. У період глибокого спокою винограду морозостійкість окремих частин і органів куща найбільша. У амурського винограду вічка гинуть при температурі мінус 40°С, у американських (підщепних) сортів - при мінус 3-5°С, у європейських залежно від умов підготовки до зимівлі та сорту - при мінус 18-22°С. Однорічні пагони і багаторічні рукави у європейських сортів гинуть при температурі мінус 26-30°С [1].

Корені винограду мають меншу морозостійкість. У європейських сортів вони гинуть при температурі мінус 5-7°С, а в підщепних американських - при мінус 9-11°С

Бруньки витримують зниження температури до мінус 3-5°С, бруньки, які розпустилися, гинуть при температурі мінус 0,5-1,0°С [1].

Світло. Виноград - світлолюбна рослина. Для винограду особливе значення має фотосинтетична радіація (ФАР) - частина короткохвильової сонячної радіації у діапазоні хвиль 380-720 нм, яка сприяє енергетичному забезпеченню фотосинтезу і поглинається хлорофілом листків. Коефіцієнт використання ФАР 0,5-2% (Амірджанов А. Г., 1980), це дає можливість використовувати потенціал урожайності сортів винограду лише на 15-20%

Оптимальні умови освітлення кущів винограду можна створити правильним вибором ділянки під виноградник (схили південних експозицій), раціональним розміщенням рядів (з півдня на північ) і кущів у ряду, створенням добре розгалужених формувань, підв'язуванням плодових стрілок і зелених пагонів до дроту шпалери, обламуванням зайвих пагонів та чеканкою.

Вологість ґрунту і повітря. Вологість повітря суттєво впливає на ріст і розвиток винограду. Оптимальні умови для життєдіяльності рослин складаються при вологості не нижче 60 % [1].

Град знищуює листки, пагони, суцвіття та грона і завдає шкоди вегетуючим рослинам винограду. Для відновлення вегетативної маси кущів після граду залежно від фази вегетації проводять спеціальне обрізування пагонів та заходи захисту рослин від хвороб. Після сильного граду відновити приріст кущів вдається лише на другий рік [1].

Забрудненість повітря пилом, хімічними речовинами, важкими металами негативно впливає на ріст та якість продукції винограду. Запиленість повітря зменшує освітленість рослин і ви¬користання ними ФАР.

Виноград пластичний до різних типів ґрунтів. Промислові насадження винограду культиву¬ють на чорноземах (легких, середньо- та важкосуглинкових), каштанових, буроземних і шиферних ґрунтах, пісках та ін. Найвищі врожаї винограду одержують на легких і теплих ґрунтах, з доброю водопро¬никністю й аерацією та достатньою родючістю. Не придатні для винограду засолені і заболочені ґрунти.

Тепловий режим ґрунту впливає на кореневу систему, інтенсивність росту і розвиток якої зумовлюють строки початку вегетації та проходження фенофаз. Чим більше в ґрунті піску, тим він краще прогрівається. Глинисті ґрунти прогріваються гірше. На тепловий режим впливає забарв¬лення ґрунтів, їх хімічний склад. Темні ґрунти добре по¬глинають сонячні промені, а світлі їх відбивають [1].

Хімічний склад ґрунту залежить від наявності в ньому мінеральних елементів: кальцію, калію, фосфору, сірки, заліза, магнію та ін. На хімічний склад ґрунтів впливає внесення органо-мінеральних добрив і хімічних меліорантів. Краще росте виноград, коли реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної.

Серед топографічних факторів на ріст і плодоношення винограду найбільше впливають географічна широта місце¬вості, рельєф, висота над рівнем моря, експозиція схилу, близькість лісу та великих водойм (рис.3).