
- •1.Народногосподарське значення виноградарства.
- •2.Розмноження винограду. Способи вегетативного розмноження та їх виробниче значення.
- •3.Методи розрахунку величини оптимального навантаження, строки проведення обрізування.
- •4.Ціність винограду як продукту харчування і сировини для промислової переробки
- •5.Технологічна схема вирощування кореневласних виноградних саджанців
- •6.Принципи формування кущів винограду
- •7.Історичні етапи розвитку виноградарства. Географія культури винограду.
- •8.Вирощування кореневласних саджанців.Заготівля чубуків Вимоги до якості живців для вирощування кореневласних виноградних (дополнение 6)
- •10. Розвиток виноградарства в Україні. Досягнення вітчизняної науки і практики.
- •12. Порівняльна характеристика різних форм кущів
- •13.Стан і завдання галузі на сучасному етапі.
- •14. Апробація насаджень та масова селекція на виноградниках.
- •15.Системи ведення кущів і види підбор.
- •16. Загальна характеристика родини Vitaceal Juss, коротка характеристика її родів.
- •17. Садіння чубуків у шкілку та догляд за саджанцями у шкілці.
- •18. Вибір форми куща і системи ведення.
- •20. Розмноження щепленням. Теоретичні основи щеплення. Класифікація щеплень.
- •21. Омолодження кущів, спеціальні види обрізування.
- •22. Характеристика найважливіших видів роду Vitis, що використовуються у культурі.
- •23. Щеплення що виконуються на винограднику: врозщіп штамба, врозщіп, окуліруванням в приклад.
- •24. Теоретичні основи операцій із зеленими частинами виноградного куща.
- •25. Походження і класифікація культурного євразійського винограду.
- •26. Характеристика сортів філоксеростійких підщеп.
- •28. Морфологія, анатомія і фізіологія винограду.
- •30. Прищипування і чеканка пагонів.
- •31. Будова і розвиток кореневої системи.
- •32. Заготівля і зберігання підщепної лози
- •33. Пасинкування. Підв’язування зелених пагонів: способи, матеріали й прилади.
- •34. Морфологічна й анатомічна будова пагонів і листків. Фізіологічна функція пагонів і листків
- •37. Поняття вертикальної та поперечної полярності.
- •38.Підготовка підщепних і прищепних чубуків до щеплення.
- •39. Штучне і додаткове запилення. Застосування регуляторів росту.
- •41. Ручне настільне щеплення методом поліпшеного копулірування. Машинне щеплення.
- •42. Обробіток ґрунту на виноградниках.
- •43. Показники плодоносності бруньок та пагонів. Методи.
- •44. Парафінування щеп
- •45. Удобрення.
- •46. Морфологічна і анатомічна будова: суцвіття, вусика,квітки,грона,ягоди і насінини.
- •47. Стратифікація щеп.
- •48. Реконструкція виноградників.
- •49- Фізіологія цвітіння,формування грон і ягід. Хім..Склад ягід.
- •50. Виноградна шкілка. Вибір ділянки під шкілку. Сівозміни, підготовка ґрунту, способи садіння щеп
- •51. Ремонт виноградників.
- •52.0Нтогенез винограду.
- •53.Викопування, сортування, зберігання щеплених саджанців
- •54. Ампелографія. Сортовий фонд України.
- •55. Річний цикл розвитку, періоди спокою і вегетації.
- •56. Вимоги до якості щеплених саджанців винограду. Зберігання саджанців.
- •57.3Авдання і методи селекції винограду. Сортовивчення винограду. Принципи районування сортів.
- •58. Морфологічні і фізіологічні зміни за фазами вегетації.
- •59.Способи прискореного розмноження винограду.
- •60.Характеристика районів виноградарства.
- •61. Абіотичні фактори. Загальні вимоги виноградної рослини до клімату.
- •62. Проект закладання винограднику. Проектно-дослідні роботи.
- •63. Теоретичні основи обрізування винограду. Завдання обрізування.
- •64. Вплив окремих елементів клімату на ріст, розвиток і плодоношення винограду.
- •65. Вибір ділянки під виноградник.
- •70 Значення світла для виноградної рослини. Фар, її склад і значення для продуктивності виноградної рослини. Прийоми регулювання світлового режиму на винограднику.
- •71. Організація території виноградника. Розбиття ділянки на квартали і клітки.
- •72. Просторове розташування частин куща. Методи керування полярністю винограду.
- •73. Вплив води: сума опадів, гтк, відносна вологість повітря. Дія посухи і надмірного зволоження на виноград.
- •74. Обґрунтування площі живлення і схеми розміщення кущів.
- •76. Вплив атмосферних явищ на виноград: вітру, граду, снігового покриву, забруднення повітря.
- •78. Системи ведення кущів і види підпор.
- •79. Ріст і розвиток винограду залежно від ґрунтових умов. Видові і сортові відмінності і реакції на несприятливі ґрунтові умови.
- •80.Строки і способи садіння. Особливості організації території і закладання виноградників на схилах.
- •81. Вибір форми куща і системи ведення.
- •83. Догляд за молодими насадженнями.
- •85.Значення технологічних прийомів для росту, розвитку, урожаю та якості винограду.
- •86. Теоретичні основи обрізування винограду. Завдання обрізування
- •87. Збирання урожаю винограду
- •88. Харчова, дієтична цінність винограду. Поняття про ампелотерапію.
- •89. Регулювання росту і плодоношення кущів змінюванням навантаження і довжини обрізування.
- •90. Культура столового винограду.
3.Методи розрахунку величини оптимального навантаження, строки проведення обрізування.
Для визначення оптимального навантаження необхідно враховувати силу росту кущів, плодоносність пагонів і масу грон, властивих цьому сорту, рівень агротехніки, ступінь пошкодження морозами головних і заміщаючих бруньок, а при сильних морозах і пагонів, рукавів та коренів, а також вимоги до якості урожаю в зв'язку з його використанням.Вирішення основного завдання щорічного обрізування плодоносних виноградників (регулювання росту і плодоношення кущів у межах прийнятого формування)досягається встановленням оптимального навантаження вічками і пагонами, а також рацірнальною довжиною плодових лоз. Під навантаженням куща розуміють кількість здорових вічок ,які залишають на ньому після обрізування, або пагонів після обламування зайвих. Навантаження для основних рекомендованих сортів винограду.наприклад Шасла біла100-120здорових вічок на га навантаження на 1 га тис.шт.пагонів 75-90піно сірий 160-175 здорових вічок на 1 га 115-130пагонів на 1 га та ін..оптимальним вважають таке навантаження , за якого одержують найвищий урожай необхідної якості ,а однорічний приріст за розвитком і навантаження кущів зберігають і наступного року.
4.Ціність винограду як продукту харчування і сировини для промислової переробки
Виноград містить хімічні речовини, які мають неабияке значення для раціонального харчування і збереження здоров'я людини. Це в основному цукор, кислоти, мінеральні речовини, азотисті сполуки та вітаміни. За вмістом цукру виноград перевершує всі інші фрукти. Кислоти (виноградна і яблучна) у спілому винограді перебувають у гармонійному співвідношенні з цукром. Серед мінеральних речовин у винограді найбільше сполук калію. У винограді є також фосфор, сірка, кальцій, магній та ін. Азотисті сполуки винограду складаються з білка і продуктів його розкладу. У незначних кількостях у винограді знаходимо вітаміни С, В1, В2, а також провітамін А. Інші сполуки, що входять до складу винограду, надають йому специфічного аромату. І молоді, і літні люди справедливо цінують виноград за його смак і благотворний вплив на здоров'я. Вживання винограду і виноградного соку стимулює розвиток молодого організму і зміцнює його, а також ослаблений хворобами та віком організм літніх людей. Значну кількість корисних продуктів можна одержати, якщо провести утилізацію відходів винограду. Пагони, які видаляють під час обрізування кущів, використовують для виробництва кормових дріжджів, будівельних матеріалів (оздоблювальні плити, шпалерні кілки). Зелену масу під час обламування зелених пагонів та чеканки використовують як цінний корм для тварин. З висушеної шкірки ягід та насіння виготовляють кормове борошно. Після переробки на вино із залишків винограду одержують спирт, енотанін, енобарвник, винну кислоту, олію, оцет, тощо
5.Технологічна схема вирощування кореневласних виноградних саджанців
Промислова культура вирощування кореневласних саджанців як культурних, так і підщепних сортів винограду включає такі самі елементи технології, як і при вирощувані щеплених саджанців, за винятком деяких із них (щеплення, стратифікація та загартовування щеп).
Для вирощування кореневласних саджанців потрібні маточні насадження культурних і підщепних сортів. Вимоги до них такі самі, як і при вирощуванні щеплених саджанців. Це мають бути чистосортні насадження із здоровими високоврожайними кущами. Головне їх призначення — забезпечити високий вихід стандартних підщепних і прищепних чубуків [1].
Вимоги до якості: Пагони відбираються з однорічної лози діаметром 6-12 мм (у верхній частині живця); довжина пагона у здерев'янілій його частині має бути не менше 75-100см.; довжина міжвузлів – 6-15см, залежно від умов росту та сортових особливостей.
Заготівля живців
При заготівлі живців восени їх нарізають довжиною 100 см, звільняють від пасинків та вусиків, зв'язують у пучки по 100-200 штук, на кожен пучок кріплять етикетку з назвою сорту.
Зберігання живців
Зберігають живці в спеціальних підвалах. Важливо підтримувати температуру на рівні 0-4°С, відносну вологість повітря – на рівні 80%. Підлогу підвалу вкривають шаром вологого піску, на нього вкладають горизонтально пучки лози штабелем 1,5 - 2 м. Зверху штабель прикривають тирсою, або піском шаром до 20см і плівкою, яку 2-3 рази знімають для видалення надлишкової вологи,
Перед садінням чубуків у шкілку необхідно оновити нижні й верхні їх зрізи. Це посилить коренеутворення і розвиток бруньок саме із верхніх вічок.
Для підвищення життєдіяльності чубуків, їх вимочують у воді при температурі 15-16 °С протягом однієї-двох діб, доводячи вміст води у чубуках до 48-50 % [1,2].
Між розпусканням вічок та ростом пагонів на морфологічно верхньому кінці чубуків і розвитком коренів на морфологічно нижньому кінці існує природний розрив. Щоб уникнути цього, потрібно обов'язково провести кільчування чубуків. Воно полягає у тому, що на морфологічно нижній кінець чубука діють підвищеною температурою (22-24 °С; а на верхній - пониженою (18-20°С).
Чубуки кільчують за допомогою електроустановки ЕСУ-2М у траншеях і в парниках з верхнім біологічним обігрівом.
Для цього за 20-25 днів до садіння вимочені й нарізані відповідної довжини чубуки, зв'язані у пучки, встановлюють щільно один до одного нижніми кінцями вверх і присипають тонким шаром вологої тирси. Поверх неї кладуть п'ять нагрівальних елементів установки ЕСУ-2М або шар перегною чи гною завтовшки 10-15 см і щільно закривають поліетиленовою плівкою або парниковими рамами.Під час кільчування уважно стежать, щоб субстрат, який прикриває чубуки, був завжди вологим.
Кільчування вважається закінченим, якщо у 80 % чубуків на базальних кінцях утворився круговий жовто-білий наплив калюса і ледве почала рости брунька верхнього вічка чубука.Підготовлені таким чином чубуки висаджують у шкілку. Садіння, догляд за ними у шкілці, викопування, сортування і зберігання не відрізняються від виконання цих прийомів при вирощуванні щеплених саджанців Важливою умовою початку посадки є прогрівання ґрунту на глибині 25-
30 см до температури 12-13°С.
Висаджують живці прямими рядами. Відстань між рядами 70-140 см, у ряду – 8-10 см. Глибина посадки не більше 30-35 см, над поверхнею залишається два вічка з обов'язковим окучуванням.
Догляд за шкілкою – це включає обробіток ґрунту, знищення бур’янів, зрошення, підживлення, боротьба зі шкідниками та хворобами. Зволоження проводять в міру необхідності – 80-95% НВ. Підживлення - NРК із розрахунку 15-20 кг діючої речовини на 1 га. Обов'язкова операція при догляді – катаровка. Її проводять на початку червня. Після зниження валків ґрунту обламують зайві пагони, лишаючи один. В середині серпня
проводять чеканку пагонів.