30. Прищипування і чеканка пагонів.

Прищипування верхівок пагонів - прийом, за допомогою якого можна зменшити обсипання генеративних органів (бутонів, квіток, зав'язі), а також посилити ріст слабо розвинених пагонів. Його застосовують для прискореного формування кущів і одержання додаткового врожаю за рахунок пасинків. Верхівки пагонів при­щипують як на молодих, так і на плодоносних насадженнях [1, 2] (рис.2).

Прищипування верхівок пагонів або декапітація полягає у тому, що видаляється верхівка пагона (апекс). Припиняється на деякий час ріст пагонів у довжину, поживні ре­човини перерозподіляються між різними органами рослини.

Строки декапітації залежать від мети, з якою її проводять.

Верхівки пагонів прищипують для зменшення обсипання генеративних органів за п'ять-шість днів до цвітіння. Декапітацію проводять тільки на сильнорослих плодоносних пагонах.

Велике значення цей прийом має на молодих насад­женнях, для прискореного формування за рахунок пасинків, що дозволяє на один-два роки скоротити виведення форми і вступ насаджень у пору повного плодоношення.

Чеканка - хірур­гічний прийом, при якому видаляються не тільки ко­ронка (апекс), а й частина вегетуючого пагона з листками. Видалення верхньої частини пагона з молодими листками зменшує втра­ти вуглеводів, поліпшує їх відтік до грон та в інші бокові органи пагона (пасинки, зимуючі вічка) і нижче розміщені міжвузля та вузли. Чеканку пагонів проводять для прискорення достигання ягід, збільшення вмісту цукру та інших речовин, кращого дозрівання лози, підви­щення плодоносності зимуючих вічок [1].

Строки проведення цієї опе­рації в кожному районі виногра­дарства, для кожного окремого сорту різні. Чеканку слід проводити тоді, коли їх верхівки починають випрямлятися. Це свідчить про те, що ріст пагонів у довжину уповільнюється.

Чеканку необхідно починати на сортах, які раніше припиняють ріст пагонів, а на сортах із тривалішою вегетацією - пізніше.

Пагони, призначені для відсадок, не чеканять. Не проводять чеканку також на ку­щах, які мають слабкий ріст пагонів.

Своєчасно виконана чеканка пагонів на 7-15 днів при­скорює достигання врожаю і на 1-3 г/100см3 підвищує вміст цукру в ягодах. Проводять її вручну, використовуючи секатори. Проте цю операцію мож­на й механізувати за допомогою машини ЧВЛ-3 (чеканщик виноградної лози) [1].

31. Будова і розвиток кореневої системи.

Розрізняють надземну та підземну частини куща. Будова підземної

частини (кореневої системи) залежить від способу розмноження винограду.

При насіннєвому розмноженні підземна частина молодих сіянців має

стрижневу кореневу систему. При вегетативному розмноженні винограду

коренева система рослини складається з підземною штамба і адвентивних

коренів, що відходять від нього.

Підземний штамб має стеблове походження і формується з чубука сорту,

який знаходиться в ґрунті. У перші роки на чубуку, який укорінився, виникає20-40 придаткових коренів, але надалі внаслідок часткового відмирання їхнє

число зменшується. На дорослих кущах звичайно залишається 10-12 коренів,

які розгалужуються до 6-7 порядку.

Залежно від розміщення на підземному штамбі корені називаються по-

різному. На нижньому кінці підземного штамба, який називається п'яткою,

формуються головні (основні, або п'яткові) корені, на вузлах у середній

частині (бічні корені), а вгорі - поверхневі (росяні) корені. При вивченні

особливостей росту і розвитку кореневої системи виноградної рослини

необхідно звернути особливу увагу на можливість росту і розвитку

поверхневих коренів в перші роки росту. Розвиток поверхневих (росяних)

коренів заважає росту і розвитку основної кореневої системи, що збільшує

ймовірність її загибелі та загибелі всієї рослини в посушливий літній період

або в зимовий період в разі глибокого промерзання грунту.

У сортів винограду , що належать до виду Vitis Vinifera під епідермісом розташований

один шар клітин інтеркутісу, у американських видів винограду інтеркутіс

складається із кількох шарів клітин, що зумовлює стійкість коренів проти

шкідника кореневої системи – філоксери.

Корінь складається з таких частин:

1.кінчик кореня – частина кореня, покрита твердим жовтуватим чохликом, який захищає конус наростання від пошкоджень і проникає у кам’янистих ґрунтах.

2.зона росту кореня - частина кореня довжиною 2-5мм, яка штовхає вперед чохлик, під прикриттям якого конус наростання просувається на велику глибину.

3.зона вбирання - ділянка кореня довжиною 1-2см, покрита кореневими волосками і забезпечує вбирання води і розчинених поживних речовин з ґрунту.

4.провідна зона – частина кореня, вкрита товстим шаром пробки. На багаторічних коренях утворюється кірка [1,6].