24. Теоретичні основи операцій із зеленими частинами виноградного куща.

Операції із зеленими частинами куща - комплекс технологіч­них заходів, які прово­дяться на виноградни­ках протягом вегета­ції. Розрізняють операції, що діють на вегета­тивні частини куща - обламування пагонів, прищипуван­ня, підв'язування пагонів, кільцювання, чеканка, прорід­жування листків, видалення підщепних паростків, а та­кож на генеративні органи — додаткове внутрішньо- та міжсортове запилення, про­ріджування суцвіть, грон і ягід, закручування грон, застосування хімічних речовин (регуляторів росту) [3].

Сухе підв'язування виноградних кущів - агротехнічний захід, при якому штамб, багаторічні гілки і однорічні пагони (плодові стрілки) виноградної рослини у період відносного спокою прикріплюють до опор. Виконують вручну навесні одночасно або після обрізування вино­градних кущів у першій фазі вегетації.Обламування пагонів - агротехнічний захід, що вико­ристовується на виноградниках, при якому на кущах ви­даляється певна кількість зелених пагонів. Завдання, строки і техніка обламування пагонів змінюються залеж­но від віку насаджень, стану кущів, сортових особли­востей

Підв'язування - агротехнічний захід, який використову­ється у виноградарстві і полягає у прикріпленні штам­ба, багаторічних гілок, однорічних і зелених пагонів виноградної рослини до опор для: запобігання їх пошкодженню вітром або при проведенні робіт на виноградинку рівномірного розміщення багаторічних частин куща і зелених пагонів у просторі з метою забезпечення нор­мального їх росту і плодоношення, забезпечуючи цим їх добре провітрювання і освітлення; захисту зелених органів від приморозків; запобігання розвитку грибних хвороб і захисту грон від доторкання до землі; полег­шення проведення механізованих робіт по догляду за на садженнями [3].

Підв'язування зелених пагонів - агротехнічний захід, при якому ростучі зелені пагони виноградних кущів підв'язують до опор. Проводять з метою рівномірного розміщення у просторі (для кращого освітлення і провітрювання) і розвитку зелених пагонів, їх захисту від поломок і забезпечення умов роботи машин на виноградниках [3].

Прищипування верхівок пагонів - прийом, за допомогою якого можна зменшити обсипання генеративних органів (бутонів, квіток, зав'язі), а також посилити ріст слабо розвинених пагонів.

Чеканка - хірур­гічний прийом, при якому видаляються не тільки ко­ронка (апекс), а й частина вегетуючого пагона з листками. Видалення верхньої частини пагона з молодими листками зменшує втра­ти вуглеводів, поліпшує їх відтік до гронПасинкування.Кільцювання - агротехнічний захід, що полягає у вида­ленні з пагона, штамба, рукава або плодової стрілки кори шириною від 3 до 10 мм

Проріджування листків, освітлення грон

Проріджування суцвіть

Штучне запилення винограду

Проріджування ягід у гроні

Застосування стимуляторів росту.

25. Походження і класифікація культурного євразійського винограду.

Вид європейського, західноазіатського і північноафриканського походження. Вважається що євроазіатська група видів була багаточесельною, проте з льодяникового періоду зберігся лише один вид – Вітіс Вініфера – європейсько-азіатський виноград. Цей вид розділено на два підвиди: виноград лісовий, що обєднує дикі форми, і виноград культурнийй, що обєднує всі культурні сорти. Оскільки сортимент винограду великий і в кожному регіоні сформувалася своя група сортів, виникла необхідність систематизувати сортову різноманітність. Сорти європейсько-азіатського винограду ділять на такі групи: 1)східні; 2)сорти басейну Чорного моря; 3)західно-європейські; 4)північноафриканські. Група східних сортів. Поширені в середній Азії, Вірменіїї, Грузії, Афганістані, країнах Близького Сходу. Група охоплює до 35% культурних сортів, які за біологічними особливостями сильнорослі могутні рослини, високоврожайні, короткого дня, довгого вегетаційного періоду. Коефіцієнт плодоношення низький. Багато сортів з частковою партенокарпією, є також майже безнасінні (кишмишні). В основному сорти столового призначення, рідше – універсальні. У групі східних сортів виділено дві підгрупи: Каспійська підгрупа (з стародавніми винними сортами) і середньоазіатська (що обєднує столові сорти). Група сортів басейну Чорного моря обєднує 40% сортів культурного винограду. Найбільше поширені в Західній Грузії, Угорщині, на Балканах, Греції. Кущі середньо рослі, рослини урожайні, середнього і пізнього строків дозрівання, вологолюбиві, відносно холодо- і філоксеростійкі. У цій групі є сорти з частковою партенокарпією і майже безнасінні форми. Майже всі сорти винні або універсальні, лише небагато з них столові сорти. У середині групи виділено дві підгрупи: грузинська і балканська підгрупа сортів. Західноєвропейські сорти обєднують до 25% сортів культурного винограду. В основному це сорти французького походження, а також сорти Німеччини, Португалії, Іспанії, Італії, Австрії. За біологічними властивостями це рослини довгого дня і короткого вегетаційного періоду, з високим коефіцієнтом плодоношення, холодостійкі, чутливі до грибних хвороб. Кущі слаборослі. Сорти призначені для виготовлення вина високої якості. З групи східних сортів виділено самостійну північноафриканську еколого-географічну групу, що обєднує столові сорти Єгипту, Марокко, Тунісу і Алжиру.