vse_kormy

74. Особливості вирощування кукурудзи на зелений корм. Застосовують звичайний зяблевий обробіток ґрунту залежно від стану поля на глибину 22 – 24 до 27 – 30 см. Навесні проводять боронування з шлейфуванням і 2 – 3 суцільні культивації, у тому числі й передпосівну: першу — на глибину 10 – 12, наступну, включаючи і передпосівну — 6 – 8 см з боронуванням. Слід вносити 90 – 100 кг/га азоту, 70 – 90 — фосфору і 60 – 70 кг/га калію. У степових районах, де післяукісні посіви часто неефективні, важливо вводити і третій строк сівби, щоб забезпечити надходження маси кукурудзи у вересні Разом з тим кукурудзу можна висівати і в три весняних строки, застосовуючи дуже ранні строки сівби інкрустованим насінням з глибиною його загортання 3,5 – 4 см. Використовують звичайний рядковий із міжряддями 15 – 18 см і широкорядний із міжряддями 45, рідше 60 см. Широкорядний спосіб застосовують найчастіше в Степу і південному Лісостепу, звичайний рядковий — за умови достатнього зволоження. При догляді за кукурудзою на зелений корм категорично не рекомендується застосовувати гербіциди і пестициди. Основний прийом догляду — боронування до і після появи сходів, а на широкорядних посівах — боронування, міжрядна культивація. При появі сходів кукурудзи можна використовувати і звичайні середні борони, але також обов’язково починати боронування у фазі проростання бур’янів. Кукурудзу на зелений корм слід боронувати 2 рази — до появи сходів і по сходах у фазі 2 – 3 листків. На широкорядних посівах боронування доповнюють двома міжрядними обробітками. Високий стеблостій кукурудзи слід збирати силосними комбайнами, а до 1,5 м заввишки (на післяукісних і весняних загущених посівах) — роторними та іншими косарками-подрібнювачами. Ступінь подрібнення зеленої маси — не менш як 5 – 6 см.

75. Енергетичний аналіз вирощування кормових культур. Корми оцінюють за загальною енергетичною поживністю – це кормова одиниця, крохмальний еквівалент і ін.; енергетичною поживністю – обмінна енергія, перетравна, чиста енергія; протеїновою поживністю; мінеральною поживністю; вітамінною поживністю. За одну кормову одиницю взято поживність 1 кг вівса середньої якості, під час згодовування якого зверх підтримуючого раціону у дорослого вола відкладається 150 г жиру, або 1414 Ккал чистої енергії. Всі інші корми порівнюють за поживністю з 1 кг вівса. Наприклад, 1 кг зерна кукурудзи за загальною поживністю дорівнює 1,34 кормової одиниці. Зважаючи на те, що оцінка поживності кормів у вівсяних кормових одиницях має ряд недоліків (продуктивна дія поживних речовин встановлена лише для відгодівлі дорослих волів, а рекомендована для всіх видів тварин без врахування складу раціону, віку, напряму продуктивності тощо), І.С. Попов та О.П. Дмитроченко запропонували оцінювати поживність кормів за енергетичним критерієм – величиною обмінної енергії. Обмінна енергія виражається у МДж і визначається для кожного виду тварин окремо. Наприклад, поживність 1 кг зеленої маси люцерни становить 0,22 кормових одиниць загальної поживності, або 1,75 МДж обмінної енергії для великої рогатої худоби, 1,99 МДж обмінної енергії для свиней, 1,98 МДж обмінної енергії для овець.