vse_kormy

26. Кормова цінність та особливості вирощування на зелений корм вики озимої. Цвіте за умови осіннього висівання. Може давати 1-2 отави. Добрий азот фіксатор. Урожайність 250-400ц/га, 50-80 ц/га корм од., 800-1200 кг/га перетравного протеїну. Перетравної енергії в 1 кг зеленої маси 3,8-4,2 мДж. Можна вирощувати у сумішках із кукурудзою і суданкою. Технологія вирощування. У суміші з озимим житом або озимою пшеницею вику озиму висівають у полі, яке в польовій сівозміні відведено під зайнятий пар. Після збирання суміші поле парує і засівається озимими культурами. Вико-житню суміш можна висівати також у кормовій сівозміні, де після її збирання вирощують ще післяукісні культури. При сівбі вики озимої навесні її використовують як компонент суміші з вівсом, могаром і навіть соняшником.. При сівбі суміші часто висівають одночасно вику з озимим житом, однак краще висівати компоненти у два прийоми: спочатку вику озиму, а жито — по її сходах упоперек рядків. У такому разі вика краще розвивається, менше випадає взимку, її частка в суміші становить 25 – 30 до 40 %. Можна також вирощувати суміші вики з тритикале приодночасній сівбі компонентів. Оптимальна норма висіву вики озимої в умовах України 50 – 60 кг/га. Жито, пшеницю, тритикале висівають нормою 80 – 100 кг/га. На зерно вику озиму краще висівати в суміші з невилягаючими сортами озимої пшениці. Спосіб сівби суміші звичайний рядковий з глибиною загортання насіння 3 – 4 см. При вирощуванні на корм вику озиму збирають у період цвітіння — до виколошування злаків. На насіння вику волохату збирають у період достигання нижніх бобів. Кращий спосіб збирання — роздільний, оскільки період достигання вики розтягнутий, тому суміш перед обмолотом підсушують увалках.

27. Кормова цінність та особливості вирощування на зелений корм гірчиці білої. Урожайність зеленої маси 250-300 ц/га. На зелений корм скошується у фазі бутонізації. В 100 кг силосу міститься 10,4 корм.од і 2,2 кг перетравного протеїну. В 100 кг зеленої маси міститься 11 корм. од. Технологія вирощування. Кращими попередниками є озимі зернові і зернобобові та просапні культури. Не слід сіяти після капустяних. Удобрення. Під зяблеву оранку вносять мінеральні добрива в нормі N45–60Р45–60К45–60. При висіванні в рядки вносять фосфорні добрива в дозі Р15–20. Обробіток ґрунту. Основний полягає в лущенні стерні на 6 – 8 см і оранці плугами з передплужниками на 23 – 25 см. Передпосівний обробіток ґрунту полягає взакритті вологи середніми зубовими боронами, після якого проводять передпосівну культивацію на глибину 5 – 7 см з одночасним боронуванням і шлейфуванням. Сівба сіють її в ранні строки, одночасно з ярими колосовими культурами. Звичайним рядковим способом. НВ 15 – 16 кг/га. ГЗ 4 – 5 см. Догляд за посівами. Услід за сівбою ґрунт коткують кільчастими котками. Знищення грунтовоїкірки боронуванням середніми та легкими боронами упоперек рядків. Особливу увагу в період догляду за посівами приділяють своєчасному знищенню численних шкідників. Обробляють 40 %-м метафосом з розрахунку 1 л/га з метою знищення хрестоцвітої блішки до її розселення на посіві з місць зимування. При виявленні на посівах борошнистої роси їх також обприскують метафасом.

28. Природні кормові угіддя України, їх класифікація В Україні майже 6,7 млн га природних кормових угідь, з них пасовищ —4,6, сіножатей — 2,1-2,3 га. Близько 0,9 млн га болотних угідь використовується під сіножаті і пасовища. Об'єднують в такі групи: суходільні низинні, заплавні, степові, гірські луки та луки на болотах. Суходільні низинні луки — це природні угіддя на підвищених місцях рельєфу - схилах, водорозділах, підвищеннях. Суходільні низинні луки трапляються в усіх районах, але найбільше їх на Поліссі, менше в Лісостепу і ще менше в Степу. Цю групу луків поділяють на абсолютні, нормальні суходоли, суходоли надмірного зволоження і суходільні луки на схилах балок. Заплавні луки — кормові угіддя річкових долин, які щороку затоплюються весняними водами, нерідко дощами. Рослинність, включає стоколос, тонконіг лучний, райграс пасовищний, очеретянку тростинну, кострицю лучну і тимофіївку, польовицю білу, конюшину білу, червону і рожеву, люцерну жовту. Заплавні луки — це найцінніші природні кормові угіддя, які можуть забезпечити високу врожайність при порівняно незначних витратах. Степові луки розміщені на схилах ярів, балок, на понижених рівнинах, подах, солонцях і солончаках, а також на пісках. Це низькопродуктивні угіддя, де ростуть в основному стоколос безостий і прямий, типчак, ковила, житняк, полин, деревій, кохія сланка тощо. Продуктивність степових луків — від 5 до 30 ц/га сіна нижче середньої, середньої і високої якості. Гірські луки займають великі площі в Карпатах і в Криму. Гірські луки Карпат розміщені між лісами на вершинах і схилах. Вище 1500 м над рівнем моря розміщені цінні кормові угіддя — полонини. Лучна рослинність па полонинах, незважаючи на більш короткий вегетаційний пе-ріод, розвивається добре, що дає можливість мати майже два укоси трав і випасати велику кількість тварин. Проте нерівномірне випасання, надмірне навантаження тварин на площу призвело до погіршення видового складу травостою і зниження його продуктивності.

29. Заготівля, облік і зберігання сіна суданської трави. Врожайність за сприятливих умов досягає понад 15 т сіна з 1 га. Укісна стиглість суданської трави настає через 65–70 днів після висівання. Культура добре відростає після скошування, даючи по два-три, а іноді і чотири укоси за літо. Спочатку суданську траву скошують косарками КР-1, EG-220АГКО, та ін.. Далі спеціальними машинами – граблями утворюють валки – ГВК-6, ГВР-6Б та ін. Для кращого зберігання використовують преси-підбирачі – ППЛ-Ф-1,6М, К-454В, ППР-110. Далі сіно транспортують у місця зберігання.

30. Кормова цінність та особливості вирощування на зелений корм ячменя. Основна фуражна культура. В зерні міститься 12-16% білка, крохмалю 52-57%, олія 2-3 %, клітковина 2-3%. На зелений корм використовують у суміші з зернобобовими – чиною, горох, люцерною, викою. Середня урожайність 24 ц/га. В 100 кг зеленого корму – 18 к. од, 4,3кг перетравного протеїну. Врожайність зеленої маси 200-300 ц/га. В Степу 100-150 ц/га. Транспіраційний коеф. 400. Вегетаційний період 60-110 дн. В умовах Степу вносять добрив 60 кг/га азоту, по 30 кг/га фосфору і калію. Висівають або звичайним рядковим або вузькорядним способом рано навесні. Норма висіву: в Степу 4-4,5 млн шт./га Заходи догляду: Коткування після сівби одночасно з боронами легкими боронами. У районах з достатньою зволоженість – боронування на сходах.

31. Місце багаторічних трав у системі польвої корової площі, іх значення. Основне місце вирощування багаторічних трав – кормові і грунтозахисні сівозміни. Багаторічні трави в польовому травостоянні – це в основному трави верхового типу – люцерна, еспарцет, конюшина лучна, тимофіївка лучна, стоколос безостий, пирій безкореневищний, райграс високий і багатоукісний, а також – напівверхові – люцерна жовта, лядвенець рогатий, житняк широко- і вузьколистий та ін. Тварини на переважно злаковому багаторічноу пасовищі дістають практично всі необхідні поживні речовини в достатній кількості. 1 кг злакових трав за поживністю відповідає 0,18-0,22, а на сіножаттях під час збирання у більш пізній фазі – 0,22-0,24 корм. од. Бобові трави містять до 200 г на 1 корм. од. перетравного протеї­ну, а також багато кальцію, фосфору та інших зольних елементів. Тому вони є основним джерелом рослинного білка в кормах, заготов­лених на зиму, а також у літніх раціонах. В умовах зрошення багаторічні трави запобігають засоленню ґрунтів і вимиванню елементів живлення за межі розміщення основ­ної маси кореневої системи. У структурі посівних площ кормових культур багаторічні трави мають становити 40 — 60 %. Основний критерій — умови зволожен­ня. Чим вони кращі, тим більша площа багаторічних трав. При однорічному використанні багаторічні бобово-злакові травосумішки і бобові трави в чистому вигляді в сівозміні однаково впливають на продуктивність культур, проте врожай травосумішок дещо більший і стійкіший, а за несприятливих умов посіви їх менше зріджуються і заростають бур'янами. Тому в польових сівозмінах у районах достатнього зволоження травосумішки мають деяку перевагу над чистими посівами бобових.

32. Гідропонне вирощування зелених кормів. Значиний період року (приблизно160-180 днів) тварини позбавленні зеленого корму. Частково відсутність його можна поповнити зеленою масою, вирощеною гідропонним способом – пророщуванням зерен злаків (кукурудзи, ячменю, вівса та ін.) на спеціальних установках. Зелені проростки зерна – цінний вітамінний підкорм у стійловий період, починаючи з листопада – грудня і до початку надходження зелених кормів до пасовищного сезону. Цей корм багатий на вітаміни, біостимулятори, ферменти, антибіотики, мікроелементи. Для вітамінного підкорму використовують зерно, пророщене протягом 6-10 днів. Через 6-8 днів за умови відповідного освітлення і зрошення живильним розчином мають 24-26, через 10-12 – до 32 кг вегетативної маси, що складається з листя, решток зерна і первинної кореневої системи. Пророщують зерно на світлі (люмінесцентні, ртутні та ін. лампи або денне світло) при звичайній температурі тваринницького приміщення. Зерно зволожують розчином мінеральних добрив. У процесі мінерального живлення можливе нагромадження нітратів у проростках. Кількість їх необхідно контролювати. Найдоцільніше використання при вирощуванні аміачні форми азотних добрив. Використовують для пророщування здебільшого саморушні конвеєри стрічково-роторного і шнекового типів. Під час проростання насіння і росту рослин кисень, який вони виділяють, насичуює повітря приміщень, а вуглекислота, яку виділяють тварини, використовується рослинами, активізує процеси фотосинтезу. Відбувається також біологічне очищення повітря у приміщенні – біологічна вентиляція.

33. Догляд за посівами кормового буряка. Догляд за посівами кормового буряка полягає у проведенні досходового боронування 1-2 рази. Перше через 3-4 дні після сівби в 1-2 сліди легкими боронами БЗСС-1, друге через 3-4 дні борінками-гвоздівками. Післясходове боронування УСМК-5,4 у фазі добре розвинутої «жирної вилочки» в 1-2 сліди в поєднанні з міжрядним шаруванням. Обробка посівів проти шкідників у разі потреби. Ручна перевірка посіві або замість неї поперечне боронування боронами (у разі потреби) Міжрядні розпушування культиватором УСМК-5,4.

34. Силосний конвеєр у Степу. Його можна готувати з багатьох культур, зокрема з кукурудзи, соняшника, суданської трави, бобово-злакових сумішок однорічних трав, озимого жита тощо. Силосування – найбільш простий та ефективний засіб консервування зелених кормів. При дотримані технології силосування втрати поживних речовин не перевищують 10 – 15%. Для отримання максимальної кількості поживних речовин потрібно збирати у фазі воскової стиглості зерна, коли питома маса качанів у загальному врожаї сягає 45 – 50%, суміші гороху з вівсом – у фазі воскової стиглості зерна в 1 – 2 нижніх ярусів бобів. Оптимальною вологістю вважають 65 – 70%. Якщо маса має більш високу вологість до неї варто підмішувати суху подрібнену солому ячменю, вівса, проса. У правильно закладеному силосі температура не повинна перевищувати 32 -37ºС. Кожна силосна траншея повинна бути заповнена за 3 – 4 дні, маса має бути ретельно утрамбована й герметично вкрита.

35. Сумісний посів вівса і вики на сіно. Ґрунт під овес готують з урахуванням особливостей попередника і ґрунтових умов. Стерню лущать на глибину 6 — 8 см дисковими лущильниками або на 10 — 12 см у двох напрямках, коли поле засмічене багаторічними кореневищними бур'янами. Зяблеву оранку слід проводити на глибину 20 — 22 см, а на полях, засмічених багаторічними бур'янами, 25 — 27 см. Під овес вносять мінеральні добрива. Залежно від ґрунту й попередника їх дають у дозі від 30 до 60 — 90 кг/га діючої речовини. При цьому більшість фосфору і весь калій використовують під основний обробіток ґрунту, азот — навесні під культивацію і частину фосфору (10 — 12 кг/га) в рядки. Весняний обробіток включає закриття вологи боронуванням та шлейфуванням і передпосівну культивацію в 1-2 сліди на глибину загортання насіння. При вирощуванні вівса разом з ярою викою на сіно норма висіву вівса в сумішах становить від 30 — 40 кг/га на півдні країни до 70 — 80 кг/га — в північних районах при нормі висіву вики відповідно від 90 — 100 до 120 — 150 кг/га. Збирати урожай на сіно починають у період повного цвітіння.

36. Кормова цінність та особливості вирощування на корм сої. Соя - цінна кормова культура. її можна згодовувати тваринам у вигляді макухи, соєвого шроту, дерті, молока, білкових концентратів, зеленого корму, сіна, силосу, соломи. Вона містить в 1 кг 1,26 кормових одиниць, 354 г перетравного протеїну, 28 г лізину. Кращими попередниками для сої є малозабур'янені поля після озимих і ярих зернових культур. Розміщують сою також після просапних - кукурудзи, картоплі, буряка, овочевих культур. На попереднє місце повертають через 3-4 роки. Після зернових попередників поле лущать дисковими лущильниками на глибину 6-8 см. На дуже забур'янених площах найвищу ефективність у боротьбі з бур'янами забезпечує внесення гербіцидів суцільної дії (раундап, ураган та ін.) за 2-3 тижні до оранки. Глибина зяблевої оранки під сою 28-30 см. Навесні, як тільки ґрунт перестає мазатися, закривають вологу шляхом боронування важкими боронами. Після проростання бур'янів (фаза білої ниточки) проводять культивацію з допомогою КПС-4 в агрегаті з боронами. Передпосівний обробіток ґрунту здійснюють на глибину сівби. Сіють сою у добре прогрітий ґрунт (12 – 14 °С) широкорядним способом з міжряддям 45 – 60 см або звичайним рядковим способом. НВ в районах Лісостепу й Полісся становить 550 – 650 тис. схожих насінин на 1 га; у Степу 300 – 450 тис.; ГЗ 4 – 5 см. Для сівби використовують бурякові сівалки (ССТ-12А, ССТ-8), кукурудзяні (СПЧ-6М, СУПН-8) або овочеві (СКОН-4,2) в агрегаті з котками. Догляд і збирання. На площах без застосування ґрунтових гербіцидів проводять 2 досходових і 1 – 2 післясходових боронування середніми або легкими боронами упоперек посіву та обробіток міжрядь. Збирають її у повній стиглості зерна переобладнаними на низький зріз (5 – 6 см) зерновими комбайнами («Нива», «Колос» та ін.). Сою вирощують на зелений корм як у чистому вигляді, так і в сумішах з іншими культурами, часто з кукурудзою.

37. Передпосівний обробіток грунту і сівба суданської трави. Обробіток грунту під суданську траву полягає в лущенні стерні, зяблевій оранці на глибину не менше 20 см, ранньовесняному боронуванні, 1-2 культиваціях з боронуванням. На пухких і сухих грунтах перед висіванням проводять прикотковування. Суданська трава добре реагує на органічні та мінеральні добрива, особливо азотні і фосфорні, а на легких грунтах — на одночасне внесення їх із калійними добривами. Високу ефективність дає повне мінеральне добриво. Насіння суданської трави висівають, коли грунт на глибині 10 см прогріється до 10…12ºС. У районах, забезпечених вологою, і на грунтах, чистих від бур’янів, суданську траву на зелений корм і насіння висівають у суцільний рядковий спосіб, а в посушливих умовах і на забур’янених грунтах — у широкорядний з шириною міжрядь 45–60 см. Норма висівання за суцільного рядкового посіву — 20–30 кг, на насінниках — широкорядним висіванням з міжряддями 70 см — 15 кг/га. Глибина загортання насіння — 2–3 см.

38. Заготівля силосу. Силосування – найбільш простий та ефективний засіб консервування зелених кормів. При дотримані технології силосування втрати поживних речовин не перевищують 10 – 15%. Для отримання максимальної кількості поживних речовин кукурудзу потрібно збирати у фазі воскової стиглості зерна, коли питома маса качанів у загальному врожаї сягає 45 – 50%, суміші гороху з вівсом – у фазі воскової стиглості зерна в 1 – 2 нижніх ярусів бобів. Оптимальною вологістю вважають 65 – 70%. Якщо маса має більш високу вологість до неї варто підмішувати суху подрібнену солому ячменю, вівса, проса. У правильно закладеному силосі температура не повинна перевищувати 32 -37ºС. Кожна силосна траншея повинна бути заповнена за 3 – 4 дні, маса має бути ретельно утрамбована й герметично вкрита.

39. Догляд за посівами кукурудзи на силос. Догляд за посівами кукурудзи полягає у досходовому, посходовому і після сходовому боронуванні, в 1-2 сліди середніми (БЗСС-1), на раніх посівах до сходове проводять легкими боронами. Інтервал між боронуванням – 3-5 днів. Міжрядний обробіток з присипанням сходів бур’янів у загущених смугах. Останніх 1-2 обробітки з підгортанням рослин.

40. Передпосівний обробіток грунту і сівба кормового буряка. Передпосівний обробіток грунту проводять на глибину 4-5 см, вирівнювання поверхні грунту. Кормові буряки сіють, коли грунт на глибині 10 см прогрівається до температури 6-8°C. НВ – 8-12 клубочків на один метр рядка. Глибина загортання на важких грунтах 2-3 см, на середніх за механічним скадом - 3-4 см. Ширина міжрядь 45 або 60 см.

41. Особливості вирощування топінамбуру. Після стерньових попередників зразу ж за збиранням проводять лущіння. Після появи сходів бур'янів поле орють плугом з передплужниками ( ПЛН-6-35) на глибину 28-30 см, але не глибше наявного орного шару. Під оранку вносять органічні (25-30 т/га) і фосфорно-калійні добрива (по 60-90 кг/га д.р.). Азотні добрива в нормі 40-60 кг/га вносять навесні під культивацію. Садять бульби рано навесні, а на півдні і восени картоплесаджалкою. Спосіб садіння - гребеневий або безгребеневий з шириною міжрядь 60-70 см. Для садіння використовують свіжозібрані бульби. Норма садіння 15-20 ц/га. Густота садіння в зоні достатнього зволоження 60 тис./га, недостатнього - до 35 тис. бульб на 1 га. Глибина загортання бульб 6-10см. При осінньому садінні бульби загортають на 2 - 3 см глибше. Проводять до- і післясходові боронування і 2-3 міжрядних обробітки. Збирають на силос та зелену масу восени до настання заморозків силосними комбайнами. Бульби збирають тільки частково. Основну масу бульб залишають у ґрунті і збирають навесні перед садінням. При збиранні застосовують пряме комбайнування, комбінований, роздільний способи. Комбінований спосіб:збирають копачем-валкоутворювачем УКВ-2 картоплю з двох рядків і укладають валок в 2 рядки наступні. Залишені рядки з бульбами викопують комбайном ККУ-2 "Дружба", Е-665.Роздільний спосіб застосовують при високій вологості ґрунту. Валки укладають не в міжряддя суміжних незібраних рядків, а на попередньо викопані бульби.

42. Кормове значення, морфологічні і біологічні особливості багаторічних злакових трав. Злакові багаторічні трави – основа лучного кормо виробництва, важлива складова польового травостояння. Тварини на переважно злаковому багаторічному пасовищі дістають практично всі необхідні поживні речовини в достатній кількості. 1 кг злакових трав за поживністю відповідає 0,18-0,22, а на сіножаттях під час збирання у більш пізній фазі – 0,22-0,24 корм.од. До багаторічних злакових трав належать рослини з мичкуватою або кореневищною кореневою системою, порожнистими або округлими, інколи сплющеними стеблами, лінійними, ланцетними листками, які розміщенні на стеблі почергово, з двостатевими, рідше одностатевими квітками, зібраними у волоть, колоски або колосоподібну волоть.Найвищу кормову цінність мають костриця лучна, райграс пасовищний, тонконіг лучний пирій повзучий і безкореневищний, тимофіївка лучна.

43. Показники оцінки поживності кормів. Оцінка складається з таких даних: хімічного складу корму і його калорійності; енергії (в кормових одиницях і обмінній енергії), сухій речовині, сирому і перетравному протеїну, сирій клітковині, макро-і мікроелементам (кальцій, фосфор, натрій, хлор, залізо, мідь, цинк, марганець, кобальт, йод) , вітамінам (A, D, Е). Крім того, великій рогатій худобі і вівцям нормують легкопереварімі вуглеводи (цукор, крохмаль), сирої жир, магній, калій та сірку; свиням, птиці та хутрових звірів - незамінні амінокислоти (лізин, метіонін, цистин), вітаміни групи В, а в ряді випадків - вітаміни С і К.

44. Догляд за посівами сорго на силос. Через 3 — 4 дні після сівби ділянку боронують легкими борінками з скошеними назад зубами для мінімальної глибини обробітку. Повторно боронують через 4 — 5 днів. При цьому можлива поява сходів. Обробіток призведе до втрати 5 — 7 і навіть 10 — 12 % сходів у фазі «шильця». Але при цьому знищується до 80 % сходів бур'янів у фазі «білої ниточки». Коли сходи зміцніють, боронують ще раз. На широкорядних посівах, крім того, проводять 2-3 міжрядні обробітки.

45. Зелений конвеєр у Степу для ВРХ. При складанні схеми зеленого конвеєра враховують такі основні його ланки: весняну, літню, літньо-осінню і пізнє осінню. Більшість компонентів конвеєра – травосумішки і кормосуміші, що поліпшує кормову цінність кормів. Схема зеленого конвеєра для ВРХ включає такий набір культур озимі (жито, викожито, пшеницю, пшеницю з викою), однорічні і багаторічні трави, кукурудзу з бобовими і суданською травою двох строків сівби, отаву однорічних і багаторічних трав, сорго, коренеплоди і гарбузи. У Степових районах у зеленому конвеєрі переважають природні типчакові і штучні багаторічні пасовища, вівсяно-бобові сумішки, отава багаторічних трав, суданська трава, кукурудза, кормові баштанні. Обов’язковою умовою складання зеленого конвеєра є добір видів і сортів культур, поєднання яких дає змогу максимально подовжити період надходження зелених кормів. Ефективним є поєднання високобілкових культур (бобових і хрестоцвітих) із злаковими та іншими культурами, що містять багато вуглеводів, цукру жирів. Важливо, щоб попередні і наступні культури можна було згодовувати певний час (не менше 5 днів) паралельно. Це дає можливість поступово привчити тварин до іншої культури, поєднувати рослини, що містять більше сухої речовини, з рослинами, більш обводненими. Протеїнове співвідношення для ВРХ має бути приблизно 8-9:1, цукро-протеїнове – 1:1-1,5.

46. Передпосівний обробіток грунту і сівба щириці. Навесні проводять закриття вологи та культивацію на глибину 6 – 8 см з одночасним внесенням гербіцидів у ґрунт (трихлорацетат натрію або дихлоральсечовину — по 4 – 6 кг/га, ептам 2 – 3 кг/га). Сіяти щирицю можна звичайним рядковим і широкорядним способами. Широкорядний спосіб (з міжряддями 45 – 60 см) доцільно застосовувати на забур’янених полях. Глибина загортання насіння становить 1,5 см, якщо верхній шар ґрунту сухий, — 2 – 2,5 см. Перед сівбою і після неї проводять коткування. Щириця може давати два укоси. Норма висіву насіння 2,5 – 3 кг/га за звичайної рядкової і 1 – 1,5 кг/га — за широкорядної сівби. Оскільки насіння щириці дуже дрібне і для його висівання немає спеціальних сівалок, до нього додають баланс — вологий суглинковий ґрунт у кількості, що дорівнює кількості насіння, яке висівають, перемішують і додають ще 3 – 4 кг просяної лузги.

47. Кормове значення, морфологічні і біологічні особливості багаторічних бобових трав. Бобові трави містять до 200 г на 1 корм. од. перетравного протеїну. Вони є основним джерелом рослинного білка в кормах, заготовлених на зиму, а також у літніх раціонах. Вміст білка в кормах, заготовлених у сільськогосподарських підприємствах в нормі 105 — 110 г. Листки здебільшого з прилистками, пірчасто- або пальчастоскладні, рідше прості; іноді пластинки листків мало-розвинуті або редуковані, а їхню функцію виконують листовидні черешки (філодії) або зелені стебла (кладодії). Квітки двостатеві, здебільшого неправильні, рідше правильні, з подвійною оцвітиною, поодинокі або в суцвіттях, частіше в китицях. Тичинок 4, 5, 10 або більше. Маточка з одного плодолистка, з верхньою одногніздою зав'яззю. Плід — біб, здебільшого багатонасінний, розкривний, рідше — однонасінний, нерозкривний. Коренева система стрижнева, добре розвинена, заглиблюється в грунт на 1,5—2,5 м. Загальна кількість стебел однієї рослини досягає 25—30. Гілки бувають висхідні й лежачі, порожнисті й виповнені. Форма куща залежить від розміщення стебел і буває зімкнута або прямостояча, розлога чи сланка.

48. Зелений конвеєр у Степу для овець.  Для підвищення продуктивності тварин перш за все потрібно зміцнення кормової бази. На літній зміст худобу припадає 48 - 50% річного часу, коли використовуються повноцінні і найдешевші зелені корми. Одне з основних умов високої ефективності зеленого конвеєра - раціональний підбір кормових культур за термінами використання і правильна агротехніка. Для степової зони - озимі жито та пшеницю (у чистому вигляді або в суміші з викою озимої), суданську траву, Могар, чумизу, сою, кукурудзу, люцерну, буркун білий, еспарцет, житняк, багаття безостий та ін. трави, а також пожнивні і післяукісної посіви кормових культур, кормові баштанні. Тривалість літнього утримання з 10 квітня по 30 вересня. У пасовищний зелений конвеєр включили природні пасовища, бобово-злакові травосуміші і суданську траву. Введення пасовищезмін передбачає посезонно зміну пасовищ протягом року і погодових чергування використання та відпочинку пасовищ. Найбільш сприятливо впливає на ботанічний склад трав та врожайність чагарники-трав'янистих піщаних пасовищ дві схеми пасовищезмін: 1) послідовне чергування стравлювання ділянок пасовищ протягом року; 2) чергування весняного чи літнього стравлювання з осіннім або зимовим.

49. Норма висіву насіння і густота рослин кукурудзи на силос. Кукурудзяний силос поряд з сіном і сінажем становить основу зимового раціону худоби. Принциповою відмінністю вирощування кукурудзи на силос від вирощування її в зеленому конвеєрі є набагато менша густота стеблостою (55 – 60 до 100 – 120 тис. Рослин на 1 га). Висівають її з міжряддями 45 – 60 – 70 см, що дає змогу мати качани. Збирають кукурудзу на силос у фазі молочно-воскової і воскової стиглості, тоді як на зелений корм — до фази молочної стиглості. Районовані гібриди в ранні строки інкрустованим насінням. Густота посіву з міжряддями 70 см 80 – 100, з міжряддями 45 см — 100 – 120 тис. рослин на 1 га. Норма висіву насіння на 30 – 40 % більша від запланованої передзбиральної густоти. Глибина загортання на ранніх посівах 3 – 4, на звичайних — 5 – 6 см з одночасним коткуванням.

50. Передпосівний обробіток і сівба нуту. Передпосівний обробіток починають з настанням фізичної стиглості ґрунту з допомогою культиватора КПС-4 в агрегаті з важкими боронами БЗТС-1,0 впоперек до оранки на глибину 8-10 см. На якісно виораних полях обмежуються одним обробітком, при недостатньому розпушенні ґрунту культивують вдруге. При достатньому підсиханні ґрунту можна використовувати для передпосівного обробітку комбіновані агрегати (РВК-3,6; Компактор, Європак, ЛК-4) з обов'язковою умовою, щоб їх розпушуючі лапи були відрегульовані на глибину не менше 8-10 см. Це потрібно для якісного глибокого загортання насіння. Сівбу його починають рано, одночасно з ранніми зерновими культурами. При пізніх строках сівби посіви нуту зріджуються, пізніше достигають, внаслідок чого врожайність зменшується. Сіють нут широкорядним способом з шириною міжрядь 45 см. На чистих від бур'янів полях застосовують звичайний рядковий посів. Норма висіву при широкорядному способі сівби становить 0,5-0,8 млн. схожих насінин на 1 га (100-120 кг/га), а при звичайному рядковому - 0,7-0,9 млн. (120-200 кг/га) залежно від крупності насіння. Насіння загортають на глибину 5 - 7 см, а при підсиханні верхнього шару ґрунту - на 8 - 10 см. Широкорядний спосіб сівби забезпечують буряковою сівалкою ССТ-12, а звичайний рядковий - зерновими сівалками СЗ-3,6, СЗП-3,6.