2.2. Обґрунтування плану та вихідні дані розробки інтенсивної технології вирощування зернових культур

Однією із передумов забезпечення стабільного економічного розвитку та високого рівня добробуту населення будь-якої країни є достатній рівень ефективності відтворення в усіх сферах агропромислового комплексу. В Україні на сучасному етапі в цьому напрямку існує багато труднощів та проблем, що потребують комплексного підходу до їх вирішення. З глибокої кризи вивести цю сферу економіки може тільки вміла організація відтворювальних процесів поряд з пошуком та впровадженням нових прогресивних досягнень науково-технічного прогресу в технічному та технологічному напрямках, забезпечення комплексної механізації та автоматизації сільськогосподарського виробництва.

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 20 квітня 1998 року про Програму "Зерно України" з метою забезпечення цільового, комплексного, науково обґрунтованого розвитку зернового господарства та для забезпечення зерном у повному обсязі внутрішніх потреб і на експорт планувалося застосовувати найбільш ефективні методи використання добрив (рядкове підживлення), а також асоціативні біопрепарати, які здатні фіксувати атмосферний азот і вивільняти з ґрунтового комплексу зв'язаний фосфор (ризоагрин, мізорин, флавобактерин), вуглеамонійні солі й регулятори росту рослин. Крім того, враховуючи обмежену кількість як орга­нічних, так і мінеральних добрив, Програмою передбачалося застосування найбільш ефективних методів їх використання. Щоб збільшити приріст урожайності зерна на 1 кг д. р., треба внести добрив до 6 -7 кг. Передбачалося до 2005 року щорічно вносити на 1 га орної землі 5-6 т органічних добрив, а під зернові культури 60-80 кг д. р. мінеральних добрив. У більш віддаленій перспективі ці обсяги планувалося збільшити в 1,5 - 2 рази. Реальна картина виявилася протилежною щодо запропонованої Програми. Замість 5-6 т органічних добрив у середньому по Україні у 2005 році вносили їх тільки 0,7 т під посіви зернових. Крім того, з кожним роком ця цифра зменшувалась. Аналогічна ситуація і з внесенням мінеральних добрив. Однією з головних причин значного зменшення внесення органічних добрив було зниження обсягів виробництва у галузі тваринництва.

Ще одним важливим чинником, що впливає на прибутковість зерновиробництва, є конкурентоспроможність продукції даної галузі. Високу конкурентоспроможність вітчизняного зерна на внутрішньому і зовнішньому ринках може забезпечити застосування нових, цінних у продовольчому і кормовому відношенні сортів та впровадження середньо- і низьковитратних енергозберігаючих технологій вирощування зернових культур, які дають можливість одержувати відносно високі врожаї зерна належної якості за низької його собівартості.

Отже, щоб вивести зернове господарство на належний рівень та забезпечити його прибутковість, у першу чергу товаровиробникам потрібна фінансова підтримка з боку держави, яка б спрямовувалась на придбання та застосування новітніх технологій щодо вирощування зернових; високоврожайних, стійких проти хвороб сортів посівного матеріалу; розробку науково-обґрунтованих програм з підтримки зерновиробництва, які б реально працювали. Головним напрямом підвищення ефективності зерновиробництва в господарствах слід вважати інтенсифікацію виробництва.

Економічна ефективність інтенсивної технології припускає виконання повного комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих врожаїв. Інтенсивна технологія базується на більш повному використанні біокліматичного потенціалу рослини, застосуванні найбільш врожайних сортів, високоякісних насіння, збалансованому вмісті в ґрунті поживних речовин, інтегрованому захистові рослин від шкідників, хвороб і бур'янів. Інтенсивні технології передбачають комплексне застосування добрив, пестицидів, регуляторів росту та інших факторів. У дослідному господарстві науково-дослідного інституту добрив і агрогрунтознавства під озиму пшеницю вносили по 330 кг на 1 га діючої речовини мінеральних добрив. Врожай склав 45,6 ц з 1 га, із застосуванням гербіцидів по 55,7, а з додаванням ретардантів проти полягання (ТУР) 61,8. Додавання фунгіцидів (проти грибкових хвороб) забезпечило одержання по 74,9 ц з 1 га. Збільшення врожайності від застосування гербіцидів склало 10,1 ц з 1 га, ретардантів - 6,1, фунгіцидів - 13,1 ц з 1 га.

Оптимальними дозами мінеральних добрив є: для пшениці озимої 203 кг на 1 га діючої речовини зі співвідношенням N₇₈Р₇₄K₅₁ (приріст врожаю на 1 кг NPК дорівнює 4,3 кг зерна); ячменя ярового 180 кг на 1 га зі співвідношенням N₆₆Р₆₄K₅₀ (приріст врожаю 4,4 кг). За даними науково-дослідного інституту добрив і агроґрунтознавства підвищення доз азотних добрив з 30 до 120 кг діючої речовини на бідних фосфором ґрунтах дає збільшення врожайності озимої пшениці 8,2-9,3 ц з 1 га, а при оптимальному вмісті фосфору 11,9-20,6 ц з 1 га. За даними наукових установ, при оптимальних дозах мінеральних добрив і співвідношеннях у них поживних речовин можна одержати збільшення врожаю й оплату добрив продукцією (табл. 2.1). При інтенсивній технології строго дотримуються терміни сівби, норми висіву насіння. Дози внесення мінеральних добрив розраховують на підставі даних агрохімічного обстеження ґрунтів і потреби рослин в елементах живлення під запланований врожай. Азотні добрива вносять дрібно, пристосовуючи до фаз вегетації рослин.

Таблиця 2.1