
- •Сучасна українська мова (Графіка, Орфографія, Лексикологія, Фразеологія, Лексикографія.)
- •21. Пряме і переносне значення слова. Метафора.
- •22. Пряме і переносне значення слова. Метонімія. Синекдоха.
- •23. Лексика україської мови з погляду походження. Споконвічна українська лексика.
- •24. Старословянізми.
- •26. Латинізми.
- •31. Тюркізми.
- •32. Лексичні запозичення з німецької мови.
- •34. Омоніми
- •36. Синоніми
- •35. Антоніми
- •37. Пароніми
- •38. Загальновживана і територіально-діалектна лексика. Типи діалектів.
- •39. Загальновживана і соціально-діалектна лексика. Професіоналізми.
- •40. Жаргонна і арготична лексика.
- •41. Активна і пасивна лексика. Архаїзми, їх типи.
- •47. Структурно-граматична класифікація фразеологічних одиниць. Варіанти одиниць.
- •46. Джерела фразеології
- •Стилістичне використання фразеологічних одиниць
- •48. Прислівя і приказки.
- •49. Лексикографія. Основні типи сучасних словників.
- •50. Розвиток української лексикографії: зародження, становлення, сучасний стан.
47. Структурно-граматична класифікація фразеологічних одиниць. Варіанти одиниць.
Найбільшого поширення набула класифікація фразеологізмів, запропонована В. Виноградовим. В її основу покладено ступінь значеннєвої мотивації фразеологічних одиниць їх складовими компонентами, тому вона отримала назву семантична.
За семантичною класифікацією ФО поділяють на:
- фразеологічні зрощення (неподільні одиниці, у яких цілісне значення не випливає із значень компонентів – невмотивоване, бо є незрозумілі для мовця слова): збити з пантелику, правити теревені, бити байдики; граматичні архаїзми: притча во язицех; значення окремих слів не впливає на розуміння цілого: з’їсти собаку, загнати на слизьке; семантичне зрощення пояснюється наявністю застарілих, незрозумілих слів; за семантикою ФЗ найближчі до слова;
- фразеологічні єдності (неподільні єдності, значення яких умотивовані значенням компонентів): не нюхати пороху (не бути в боях), ні пари з уст (мовчати), кров з молоком (здоровий); якщо ФЗ неможливо поповнювати іншими компонентами, то у ФЄ це інколи допускається: зітерти в порошок – зітерти в дрібний порошок; але не можна врізати високого чи зеленого дуба;
- фразеологічні сполучення (стійкі мовні звороти, що мають певну самостійність частин, один із компонентів має самостійне значення, яке конкретизується у постійному зв’язку з іншими словами):прихилити голову (вухо, небо), взяти (участь, до уваги).
Існують й інші класифікації фразеологізмів.
Функційна (розробив С. Гаврин) – усі фразеологізми поділено на метафоричні, термінні, афористичні, контекстуальні та ідіоми.
Морфологічна (В. Архангельський) – передбачає визначення стрижневого слова, яке співвідносне з певною частиною мови. Розрізняють такі лексико-граматичні розряди фразеологізмів: дієслівні: брати бика за роги, співати з чужого голосу, на ноги поставити, спочивати на лаврах; іменникові: бабине літо, вавилонське стовпотворіння, майстер на всі руки, рожеві окуляри; прислівникові: аж до неба, без задніх ніг, в пух і в прах, ні сіло, ні впало; прикметникові: кров з молоком, не ликом шиті, ні риба, ні м'ясо, гострий на язик, важкий на підйом, важкий на руку; вигукові: от тобі й на, як би не так, чорта з два, чорти б його забрали.
Генетична (Л. Булаховський) – угрупування фразеологізмів за джерелами походження: прислів’я та приказки, професіоналізми, анекдоти і жарти, Біблійні цитати, античні вислови, переклади іншомовних висловів, фрази відомих людей.
Граматико-структурна (Л. Булаховський) – виділяють дві групи:
• ідіоми (стійкі звороти мови, значення яких сприймається як неподільне ціле): пекти раків(червоніти), тримати камінь за пазухою (затаїти образу);
• фразеологічні одиниці (стійкі сполучення слів для яких характерна смислова єдність, але складові частини ФО можна легко виокремити): 1) прислів’я; 2) приказки; 3) крилаті вислови; 4) сталі словосполуки ділового стилю.
Системні відношення у фразеологізмах
З розвитком мови відбуваються зміни у значенні окремих фразеологічних зворотів. Вони нерідко набувають додаткових відтінків у значенні. Так з'являються багатозначні фразеологічні звороти.
Наприклад, багатозначність властива таким фразеологізмам: дерти горло (горлянку): 1) з великим напруженням кричати, галасувати; 2) надмірно голосно співати; 3) бути неприємним, тяжко сприйматися, переноситися; брати (близько) до серця: 1) переживати через щось; 2) надавати чомусь великого значення;будуть (з когось) люди: 1) досягне певного становища; 2) житиме за моральними нормами; 3) оволодіє професією.
Серед ФО української мови є й омоніми – однакові за лексичними і структурно-граматичними особливостями, але різні за змістом усталені звороти: дати чосу: 1) бити; 2) тікати; пускати півня: 1) підпалювати; 2) зриватись на високій ноті; закривати очі: 1) помирати; 2) не помічати чогось.
Досить розвинена в українській мові фразеологічна синонімія. Окремі явища дійсності в конкретних ситуаціях сприймаються, усвідомлюються і характеризуються носіями мови неоднаково, що обумовлює різне оформлення думки і, як наслідок, появу різних семантичних або стилістичних відтінків у схожих фразеологічних зворотах: дати драла – дати тягу – накивати п’ятами – взяти ноги на плечі – намастити п’яти (салом); бити байдики – ґав ловити – сиднем сидіти; ні те ні се – ні богу свічка, ні чорту кочерга – він такий як хліб м’який – ні пава ні ґава – ні швець ні жнець (ні в дуду грець).
Фразеологічні синоніми, як і лексичні, об’єднуються в синонімічні ряди. Звороти одного ряду характеризуються семантичною спорідненістю, проте відрізняються відтінками в значенні або експресивним забарвленням, а нерідко й структурно-граматично.
Слід пам'ятати, що фразеологічні одиниці належать до одного синонімічного ряду тоді, коли вони споріднені значенням і в реченні можуть виконувати однакові синтаксичні функції. Тому-то близькі за змістом фразеологічні звороти типу словосполучень і типу речень не можуть належати до одного синонімічного ряду. Так, фразеологічні звороти важити головою; ставити на кін; іти ва-банк, з одного боку, і що буде, те й буде; або пан, або пропав; куць виграв – куць програв; або славу здобуду – або дома не буду, з другого – не вступають у синонімічні зв'язки, хоч вони близькі значенням (ризикувати).
Досить розвинена синонімія серед прислів'їв і приказок. Деякі синонімічні ряди їх налічують десять і більше зворотів. Наприклад: які батьки, такі й діти; який батько, такий син; яка хата, такий тин – який батько, такий син; який батько, такі й діти; який рід, такий плід; яке дерево, такий клин; яке дерево, такі його квіти; яка мамка й татко, таке й дитятко; які самі, такі й сини; який дід, такий його плід; яка неня, така й доня.
Фразеологічні антоніми, характеризуючи предмети і явища з певного боку, дають їм протилежну оцінку: ні пари з уст – роззявити пельку; взяти в голову – викинути з голови; розпускати язика – тримати язик за зубами; кури не клюють – як кіт наплакав, як ракета – як черепаха; ударити лихом об землю – повісити носа.