Розділ 3. Шляхи попередження ризиків на ринку промислових товарів

Чим більше чинників впливають на прогнозовану систему, тим вужчий горизонт обізнаності і більше помилок у прогнозуванні настання тієї або іншої події. Саме тому, оцінка ринкової кон‘юнктури як моментної події має ймовірний характер.

Ступінь (можливість) настання непередбачуваної події прийнято зв‘язувати з поняттям ризику.

Ризик на ринку визначається непевністю у досягненні результату, як наслідок множини малопередбачуваних дій учасників ринку. Для кожного об‘єкту ринку існує власний підприємницький ризик (вид ризику):

• продавця та покупців;

• інвестора;

• підприємства;

• торговельного комерсанта.

Підприємницькі ризики класифікуються за рівнем збитків: ризик повних або часткових збитків (банкрутство, інфляційний ризик, фінансовий, тощо).

Критерії ризику:

• ступінь стійкості ринку;

• тенденції, швидкість і вектор розвитку ринку;

• оцінка інтенсивності конкуренції;

• вірогідність ризику;

• рівень стабільності політичної ситуації.

Фактори ризику:

• ситуація на локальному ринку;

• наявність або відсутність конкурентів на ринку;

• збалансованість попиту та пропозиції, рівень попиту та його тенденція;

• ступінь забезпеченості фірми товарними, сировинними, грошовими та іншими ресурсами;

• рівень цін на товари, які реалізує фірма;

• рівень конкурентоспроможності фірми;

• конкурентоспроможність товару;

• кредитоспроможність;

• стан матеріально-технічної бази [10, с.118].

Для ринку товарів промислового призначення умовно виділяються наступні сфери ризику:

• безризикова сфера (гарантія одержання розрахункового прибутку);

• сфера мінімального ризику (збитки не перевищують розмір чистого прибутку);

• сфера підвищеного ризику (ризик збитків);

• сфера критичного ризику (можливі часткові збитки активів підприємства);

• сфера неприпустимого ризику (неліквідний баланс, неплатоспроможність).

Графічно сфери ризику представлено на рис. 3.1 [16, с.108].

Рис. 3.1 Зони ризику для ринку товарів промислового призначення

Ймовірність надходження ризику визначається експертами за такою шкалою: 0 - ризик відсутній; 0,1-2,5 - ризик мінімальній; 2,6-5,0 - підвищений; 5,1-7,5 - критична ситуація(ризик швидше за все виявиться); 7,6-10 - неприпустимий ризик(ризик обов’язково виявиться)

На практиці важко прогнозувати рівень ризику.

Різноманітність методів оцінки підприємницького ризику можливо умовно поділити на дві групи:

• кількісні;

• якісні (експертні).

Особливу зацікавленість представляє кількісна оцінка за допомогою методів математичної статистики, основними інструментами якої є дисперсія, стандартне відхилення, коефіцієнт варіації. Запропонована методика апробована на прикладі розрахунку ризику в діяльності, ПАТ «Запорізький трансформаторний завод».

Головною задачею попередження ризиків є забезпечення такого положення підприємства на ринку, коли про банкрутство мови йти не повинне, а упор робиться на подолання тимчасових труднощів, у тому числі і фінансових, за допомогою використовування всіх можливостей сучасного маркетингу, розробки і практичної реалізації на кожному підприємстві спеціальної програми, що має стратегічний характер, яка дозволила б залишитися на плаву при будь-яких ринкових колапсах і колізіях. Під антикризовим управлінням розуміється таке управління, яке націлене на запобігання можливим серйозним ускладненням в ринковій діяльності російського підприємства, забезпечення його стабільного, успішного господарювання з орієнтацією розширеного відтворення на найсучаснішій основі на власні накопичення. Величезний потенціал сучасного менеджменту, використаний творчо і з урахуванням особливостей Росії, дозволяє, як показала практика, успішно вирішувати такі задачі [15, с.48].

Рис. 3.2 Шляхи попереджання ризику на ринку промислових товарів

У сьогоднішніх умовах для ефективного функціонування фірми необхідно управляти дією не тільки внутрішніх, але і зовнішніх по відношенню до фірми чинників [11, с.108].

Зміни в зовнішньому середовищі у нас вельми значні, тому керівникам підприємств доводиться враховувати їх вплив, оскільки кожна фірма залежить так чи інакше від зовнішнього світу відносно поставок ресурсів, енергії, кадрів, а також споживачів. Від керівника, менеджера залежить виживання підприємства. Тому менеджер зобов'язаний уміти виявляти основні чинники, що впливають на його організацію. Він покликаний знайти і запропонувати найраціональніші способи реагування на зовнішні дії. Перш за все це - засоби подолання ризику, обумовленого невизначеністю зовнішнього середовища.