- •Тема 1 предмет і метод економічної теорії
- •1.1. Предмет політичної економії
- •1.2. Методи політичної економії
- •1.3. Функції політичної економії
- •Тема 3 економічна система суспільства
- •3.1. Економічна система: сутність, структурні елементи і критерії класифікації
- •3.2. Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи
- •3.3. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •3.4. Типи економічних систем та критерії їх класифікації
- •Тема 4 відносини власності
- •4.1. Власність як економічна категорія
- •4.2. Структура власності
- •4.3. Еволюція форм власності
- •Тема 5 форми організації суспільного виробництва
- •5.1. Натуральне виробництво і його місце в історичному розвитку суспільства
- •5.2. Товарна форма організації суспільного виробництва
- •5.3. Товар і його властивості
- •5.4. Проста і розвинена форми товарного виробництва. Спільні риси та відмінності
- •Загальна характеристика підприємств обробної промисловості палестини в 1994 р.
- •Тема 6 гроші
- •6.1. Виникнення грошових відносин. Еволюція і типи грошей
- •6.2. Сутність і функції грошей
- •6.3. Сучасні функціональні форми грошей
- •6.4. Закони грошового обігу
- •6.5. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Грошові реформи
- •Тема 7 витрати виробництва і прибуток
- •7.1. Витрати виробництва, їх сутність і види
- •Розрахунок граничних витрат
- •7.2. Витрати виробництва, вартість товару і його ціна
- •7.3. Прибуток, його сутність і структура. Норма прибутку
- •Тема 8 ринок: сутність, функції та моделі
- •8.1. Ринкові відносини, їх суб'єкти і об'єкти
- •8.2. Ринок і його сутність. Попит і пропонування
- •8.3. Еластичність попиту і пропонування на індивідуальних ринках
- •8.4. Конкуренція і моделі ринків
- •Тема 9 класифікація ринків і загальні ознаки їх функціонування
- •9.1. Принципи класифікації ринків. Ринок предметів споживання
- •9.2. Ринки виробничих ресурсів: попит і пропонування
- •9.3. Ринок капіталів
- •Тема 10 інфраструктура ринку і капітал сфери обігу
- •10.1. Ринкова інфраструктура
- •10.2. Позичковий капітал і процент. Банки.
- •10.3. Капітал у сфері торгівлі. Торговий прибуток
- •10.4. Цінні папери як фіктивний капітал сфери обігу. Фондові біржі
- •Тема 11 домогосподарства
- •11.1. Домогосподарства як суб'єкт ринкових відносин
- •11.2. Доходи домогосподарств та їх розподіл
- •11.3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств
- •Тема 12 підприємство і підприємництво
- •12.1. Підприємство як суб'єкт ринкової економіки
- •12.2. Капітал підприємства і його кругообіг
- •Витрати факторів і витрати виробництва для певного обсягу продукції
- •12.3. Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал підприємства
- •12.4. Сутність підприємництва, його роль у ринковій економіці
- •Основні показники за сектором будівництва палестини в 1994 р.
- •Тема 13 капітал і наймана праця
- •13.1. Капітал як економічна категорія
- •13.2. Капітал і праця
- •13.3. Винагорода за працю в ринковій економіці: заробітна плата
- •13.4. Форми заробітної плати. Номінальна і реальна заробітна плата
- •Тема 14 підприємництво в аграрній сфері
- •14.1. Аграрне виробництво — особлива сфера вкладення капіталу
- •14.2. Земельна рента та її форми
- •14.3. Розвиток підприємництва,»в сільському господарстві
- •14.4. Державна підтримка аграрної сфери та аграрних перетворень
- •Тема 15 держава та її економічні функції
- •15.1. Необхідність цілеспрямованого втручання держави в економіку
- •15.2. Еволюція економічної діяльності держави
- •5.3. Економічні функції держави
- •15.4. Ринок і держава
- •Тема 16 форми суспільного продукту в процесі відтворення
- •16.1. Сутність і види економічного відтворення
- •16.2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •16.3. Тіньовий сектор в економічному відтворенні, його масштаби та особливості в економіці України
- •16.4. Національне багатство, його сутність, структура і проблеми розширеного відтворення
- •16.5. Ринок і кругообіг ввп, ресурсів і доходів
- •Тема 17 розподіл національного доходу. Споживання і заощадження
- •17.1. Сутність, місце та роль розподілу в процесі відтворення
- •17.2. Розподіл національного доходу і об'єктивні основи формування доходів населення
- •17.3. Перерозподіл національного доходу і споживання
- •17.4. Споживання, національний,дохід і заощадження
- •Тема 18 економічне зростання та його чинники. Економічні цикли
- •18.1. Зміст і типи економічного зростання. Нагромадження та інвестиції, їх роль в економічному зростанні
- •18.2. Теорії і моделі економічного зростання
- •18.3. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •Тема 19 зайнятість, відтворення робочої сили та їх державне регулювання
- •19.1. Зайнятість: сутність, форми та ефективність
- •19.2. Теорії зайнятості і відтворення суб'єктивного фактора виробництва
- •19.3. Неповна зайнятість і безробіття в механізмі відтворення робочої сили
- •19.4. Фактори та показники розширеного відтворення робочої сили
- •Тема 20 господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва
- •20.1. Господарський механізм, його сутність та елементи
- •20.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми
- •20.3. Державне регулювання економіки
- •Тема 21 закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи
- •21.1. Економічна система капіталізму вільної конкуренції: сутність і етапи розвитку
- •21.2. Об'єктивні основи та шляхи виникнення і розвитку капіталізму
- •21.3. Економічна система монополістичного капіталізму
- •21.4. Фінансово-монополістичний капітал. Фінансово-монополістична олігархія
- •Тема 22 економічна система сучасного капіталізму
- •22.1. Сутність і ознаки змішаної економіки
- •22.2. Механізм функціонування сучасної капіталістичної змішаної економіки
- •22.3. Монополії та олігополії в умовах капіталістичної змішаної економіки
- •22.4. Наймана праця і революція у трудових відносинах
- •22.5. Еволюція і перспективи розвитку сучасного капіталізму
- •Тема 23 соціалістична економічна система та її еволюція
- •23.1. Економічна система соціалізму: теорія і практика
- •23.2. Об'єктивні і суб'єктивні умови формування моделі «державного соціалізму»
- •23.3. Механізм функціонування «державного соціалізму»
- •23.4. Історичні перспективи соціалізму
- •Тема 24 закономірносі та особливості розвитку перехідних економік
- •24.1. Зміст, чинники і типи перехідної економіки
- •24.2. Особливості економічних відносин і різноманітність форм еволюції країн,
- •24.3. Соціально-економічні перетворення у постсоціалістичних країнах на шляху до соціально орієнтованої змішаної економіки
- •24.4. Формування сучасних ринкових відносин і ринкової інфраструктури
- •Тема 25 світове господарство
- •25.1. Світове господарство: сутність та структура
- •25.2. Міжнародний поділ праці і спеціалізація
- •25.3. Інтернаціоналізація господарських відносин і продуктивних сил
- •25.4. Міжнародна економічна інтеграція як вищий рівень інтернаціоналізації
- •Тема 26 форми міжнародних економічних відносин
- •26.1. Світогосподарські зв'язки та їх форми
- •26.2. Міжнародна торгівля та її економічні основи
- •26.3. Сутність і форми міжнародного руху капіталу
- •26.4. Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •26.5. Інші форми міжнародних економічних відносин
- •Тема 27 економічні аспекти глобальних проблем
- •27.1. Причини виникнення, сутність і класифікація глобальних проблем
- •27.2. Глобальні проблеми: і шляхи їх розв'язання людством
- •27.3. Міжнародне співробітництво в розв'язанні глобальних проблем та розвитку світогосподарства
26.4. Міжнародні валютно-фінансові відносини
Сутність міжнародних валютних відносин. Міжнародна валютна система та етапи її розвитку. Платіжний баланс.
Сутність міжнародних валютних відносин. Міжнародні валютні відносини як форма міжнародних економічних відносин являють собою систему відносин, пов'язаних з функціонуванням грошей як світових грошей. Саме валюти як грошові одиниці окремих країн виступають у ролі об'єктів даних відносин. Вони обслуговують зовнішню торгівлю і послуги, міграцію капіталу, надання позик і субсидій, науково-технічний обмін, туризм, державні і приватні грошові перекази.
Валютні відносини здійснюються на національному та міжнародному рівнях. На національному рівні вони охоплюють сферу національної валютної системи. Будучи частиною грошової системи країни, національна валютна система є формою організації валютних відносин країни, що визначається її валютним законодавством.
Національні валютні системи виникли історично першими, а їх особливості визначаються рівнем розвитку і специфіки економіки зовнішньоекономічних зв'язків конкретної країни.
З'єднуючою ланкою між національними валютними системами виступають валютний паритет і валютний курс. Валютний паритет — це співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо, а валютний курс — це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни. Валютні паритети лежать в основі валютних курсів, але останні можуть не збігатися з паритетом. В умовах «золотого стандарту» валютні паритети визначались шляхом співвідношення золотого вмісту грошових одиниць, нині — на основі спеціальних прав запозичень (СПЗ).
До важливих характеристик валюти належать здатність валюти обмінюватись на інші валюти, або конвертованість. Конвертована валюта — це національна грошова одиниця, що має здатність вільно (через купівлю-продаж) обмінюватись на іноземні валюти, виконувати функції світових грошей, тобто вільно використовуватись у міжнародному платіжному обігу для здійснення міжнародних розрахунків.
Розрізняють дві основних форми конвертованості валюти: 1) вільна, або повністю конвертована, 2) частково конвертована.
Часткова конвертованість валюти означає допущення лише зовнішньої конвертованості, тобто вільне використання валюти лише іноземними особами, і лише в поточних, а інколи лише в зовнішньоторговельних розрахунках.
Нині у світі налічується понад 300 найменувань національних грошей, проте, лише близько 20 держав (США, Великобританія, Німеччина, Японія, Канада та деякі інші) мають повністю конвертовані валюти, близько 50 держав світу мають різні форми частково конвертованих валют. Для решти країн, яка становить більшість, валюті характерна неконвертованість. Вона означає, що держава повністю забороняє будь-які операції обміну своєї валюти на іноземну або дозволяє це робити за згодою уповноважених органів.
Валютний ринок — це система соціально-економічних та організаційних відносин купівлі-продажу різних іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах. Валютні ринки служать механізмом, за допомогою якого здійснюються міжнародні розрахунки в міжнародній торгівлі, на світовому ринку послуг, у процесі міжнародного руху капіталів та інші, що передбачають обмінні операції з валютами різних країн. їх функціонування та розвиток значною мірою залежить від стабілізації валютного механізму, що діє у світовій валютній системі, від національних і наднаціональних заходів, що здійснюються у валютній сфері.
Найбільші міжнародні валютні ринки діють у Лондоні, Нью-Йорку, Парижі, Франкфурті-на-Майні, Токіо, Гонконзі, Бахрейні, Сингапурі.
Міжнародна валютна система та етапи її розвитку. Міжнародна валютна система — це форма організації валютних відносин у межах світового господарства. Вона виникла наприкінці XX ст. в результаті еволюції світового ринку, юридично закріплена міждержавними угодами і обслуговує взаємний обмін результатами діяльності національних економік.
Основними елементами міжнародної валютної системи є:
національні і колективні резервні валюти;
склад і структура міжнародних ліквідних активів;
умови взаємної конвертованості валюти; форми міжнародних валютних ринків і світових ринків золота;
міждержавні організації, що регулюють валютно-фінансові відносини (МВФ, МБРР та ін.).
Головною ланкою міжнародної валютної системи є світові гроші. Вони є логічним продовженням внутрішніх грошей, вищою формою їх функціонального застосування. Міжнародну валютну систему становлять два головних грошових блоки: резервні національні валюти (валюти найбільші розвинутих країн світу, зокрема: американський долар, німецька марка, японська єна, англійський фунт стерлінгів та ін.) і наднаціональні валюти (колективні валюти, наприклад ЄВРО). Головна функція міжнародної валютної системи — ефективне опосередкування платежів за експорт та імпорт між окремими країнами і створення сприятливих умов для розвитку міжнародної системи виробництва й поділу праці.
Міжнародна валютна система є динамічною системою, що постійно розвивається, змінюється, еволюціонує. Напрями її еволюції визначаються провідними тенденціями трансформації економіки західних країн, змінами умов і потреб світового господарства в цілому.
Світова валютна система стихійно склалася ще в XIX ст. у вигляді так званого золотого стандарту. Він передбачав золото в ролі світових грошей і конвертованість кожної валюти в золото. Як різновид золотого стандарту можна розглядати систему золотодевізного стандарту, яка стала результатом рішень Генуезької конференції (1922 p.). Дана система передбачала обмін провідних валют на золото за фіксованими співвідношеннями.
Офіційно золотодевізний стандарт протримався до 1944 р., а фактично обмін валют на золото було припинено в 1930-х pp. Нові положення щодо формування і функціонування світової валютної система були закріплені на Бреттон-Вудській конференції у 1944 р.
Друга світова валютна система отримала назву золотодоларового стандарту, а її характеризували такі положення:
світовими грошима вважалися золото і долар;
скарбниця США зобов'язувалась обмінювати долари на золото центральним банкам та урядовим установам інших країн за встановленим офіційним курсом (тобто наявність зовнішньої конвертованості лише у доларах);
фіксація ринкових курсів валют у межах не більше 1% вобидва боки від золота або доларових паритетів (тобто всі валюти твердо прив'язувались до долара);
міждержавне регулювання здійснювалось головним чином через Міжнародний валютний фонд.
Близько трьох десятиріч ця система працювала ефективно, відіграла досить помітну роль у розвитку міжнародної торгівлі та міжнародного виробничого співробітництва. Проте становлення національних економік, зокрема, посилення економічної могутності Японії, Західної Німеччини та інших країн Західної Європи,
нереальність офіційної ціни золота, наростання дефіциту державного бюджету США призвело до розвалу системи золотодоларового стандарту на початку 1970-х pp. Зрештою 1976 р. у Кінгстоні (Ямайка) члени МВФ оголосили про перехід до якісно нової світової валютної системи. В її основу покладено такі основні принципи:
перехід до системи плаваючих курсів. Країнам надається право вибору будь-якого режиму валютного курсу. Коливання курсу обумовлені двома основними факторами: купівельною спроможністю валют на внутрішніх ринках країн, співвідношенням попиту та пропонування національних валют на міжнародних ринках;
золото вже не виконує роль світових грошей, воно переходить до національних валют разом з інтернаціональними розрахунковими грошима — спеціальними правами запозичення (СПЗ);
юридично закріплено процес демонетизації золота: скасовано офіційну ціну на золото та фіксацію золотого вмісту національних валют (золотих паритетів);
посилюється міжнародне валютне регулювання, в тому числі через МВФ, який уповноважений стежити за валютною політикою та станом економіки країн-членів, за координацією валютно-кредитної політики розвинутих країн світу.
Однією з особливостей міжнародної валютної системи є її розвиток на принципах поліцентризму, що означає взаємодію в межах єдиної системи локальних (регіональних) валютних структур. Так, в Європі створено регіональну систему, що діє з 1979 р. і є результатом та водночас одним із важливих інструментів європейської інтеграції.
Процес уніфікації в економічній і валютній сферах повинен відбуватися паралельно, взаємопов'язано. Найважливішим результатом цього процесу став перехід до єдиної валюти в межах ЄС — ЄВРО, яка, на думку спеціалістів, має всі шанси бути однією з наймогутніших у світі. Вона повинна стати важливим фактором стабільності ЄС, полегшивши боротьбу з інфляцією, піднявши конкурентоспроможність товарів і послуг держав ЄС у боротьбі за ринки зі США та Японією.
В умовах територіального розширення ринкових відносин за рахунок держав Центральної, Південно-Східної Європи та колишнього СРСР роль цієї суто економічної сфери світового господарського життя незмірно посилюється, збільшуються масштаби та обсяг міжнародних фінансово-кредитних операцій, зростає кількість суб'єктів валютно-фінансових відносин, з'являються нові міжнародні та регіональні валютно-кредитні організації. За оцінками, річний обсяг міжнародних фінансових операцій у 10— 15 разів перевищує масштаби світової торгівлі, тобто сягає приблизно 150 трлн. дол.
Платіжний баланс. Ключовим поняттям міжнародної економіки є платіжний баланс, який систематизує і дозволяє аналізувати взаємовідносини країни із зовнішнім світом. Практично лише на основі вивчення платіжного балансу уряд у змозі зрозуміти макроекономічні проблеми, що стоять перед ним, не тільки з точки зору своїх суто національних інтересів, але і з точки зору численних зв'язків країни зі світовою економікою в цілому.
Платіжний баланс — це статистичний звіт, в якому в систематизованій формі наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період часу.
На максимально можливому рівні узагальнення платіжний баланс складається з двох частин: перша — потоки реальних ресурсів — експорту та імпорту товарів і послуг; друга — відповідні їм потоки фінансових ресурсів, що є оплатою за придбання або платежем за продаж реальних ресурсів. Зрештою в платіжному балансі відображується стан національної економіки та її місце у системі світогосподарських зв'язків. Така інформація необхідна для вибору та формування грошової, податкової та валютної політики уряду.