- •Тема 1 предмет і метод економічної теорії
- •1.1. Предмет політичної економії
- •1.2. Методи політичної економії
- •1.3. Функції політичної економії
- •Тема 3 економічна система суспільства
- •3.1. Економічна система: сутність, структурні елементи і критерії класифікації
- •3.2. Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи
- •3.3. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •3.4. Типи економічних систем та критерії їх класифікації
- •Тема 4 відносини власності
- •4.1. Власність як економічна категорія
- •4.2. Структура власності
- •4.3. Еволюція форм власності
- •Тема 5 форми організації суспільного виробництва
- •5.1. Натуральне виробництво і його місце в історичному розвитку суспільства
- •5.2. Товарна форма організації суспільного виробництва
- •5.3. Товар і його властивості
- •5.4. Проста і розвинена форми товарного виробництва. Спільні риси та відмінності
- •Загальна характеристика підприємств обробної промисловості палестини в 1994 р.
- •Тема 6 гроші
- •6.1. Виникнення грошових відносин. Еволюція і типи грошей
- •6.2. Сутність і функції грошей
- •6.3. Сучасні функціональні форми грошей
- •6.4. Закони грошового обігу
- •6.5. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Грошові реформи
- •Тема 7 витрати виробництва і прибуток
- •7.1. Витрати виробництва, їх сутність і види
- •Розрахунок граничних витрат
- •7.2. Витрати виробництва, вартість товару і його ціна
- •7.3. Прибуток, його сутність і структура. Норма прибутку
- •Тема 8 ринок: сутність, функції та моделі
- •8.1. Ринкові відносини, їх суб'єкти і об'єкти
- •8.2. Ринок і його сутність. Попит і пропонування
- •8.3. Еластичність попиту і пропонування на індивідуальних ринках
- •8.4. Конкуренція і моделі ринків
- •Тема 9 класифікація ринків і загальні ознаки їх функціонування
- •9.1. Принципи класифікації ринків. Ринок предметів споживання
- •9.2. Ринки виробничих ресурсів: попит і пропонування
- •9.3. Ринок капіталів
- •Тема 10 інфраструктура ринку і капітал сфери обігу
- •10.1. Ринкова інфраструктура
- •10.2. Позичковий капітал і процент. Банки.
- •10.3. Капітал у сфері торгівлі. Торговий прибуток
- •10.4. Цінні папери як фіктивний капітал сфери обігу. Фондові біржі
- •Тема 11 домогосподарства
- •11.1. Домогосподарства як суб'єкт ринкових відносин
- •11.2. Доходи домогосподарств та їх розподіл
- •11.3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств
- •Тема 12 підприємство і підприємництво
- •12.1. Підприємство як суб'єкт ринкової економіки
- •12.2. Капітал підприємства і його кругообіг
- •Витрати факторів і витрати виробництва для певного обсягу продукції
- •12.3. Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал підприємства
- •12.4. Сутність підприємництва, його роль у ринковій економіці
- •Основні показники за сектором будівництва палестини в 1994 р.
- •Тема 13 капітал і наймана праця
- •13.1. Капітал як економічна категорія
- •13.2. Капітал і праця
- •13.3. Винагорода за працю в ринковій економіці: заробітна плата
- •13.4. Форми заробітної плати. Номінальна і реальна заробітна плата
- •Тема 14 підприємництво в аграрній сфері
- •14.1. Аграрне виробництво — особлива сфера вкладення капіталу
- •14.2. Земельна рента та її форми
- •14.3. Розвиток підприємництва,»в сільському господарстві
- •14.4. Державна підтримка аграрної сфери та аграрних перетворень
- •Тема 15 держава та її економічні функції
- •15.1. Необхідність цілеспрямованого втручання держави в економіку
- •15.2. Еволюція економічної діяльності держави
- •5.3. Економічні функції держави
- •15.4. Ринок і держава
- •Тема 16 форми суспільного продукту в процесі відтворення
- •16.1. Сутність і види економічного відтворення
- •16.2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •16.3. Тіньовий сектор в економічному відтворенні, його масштаби та особливості в економіці України
- •16.4. Національне багатство, його сутність, структура і проблеми розширеного відтворення
- •16.5. Ринок і кругообіг ввп, ресурсів і доходів
- •Тема 17 розподіл національного доходу. Споживання і заощадження
- •17.1. Сутність, місце та роль розподілу в процесі відтворення
- •17.2. Розподіл національного доходу і об'єктивні основи формування доходів населення
- •17.3. Перерозподіл національного доходу і споживання
- •17.4. Споживання, національний,дохід і заощадження
- •Тема 18 економічне зростання та його чинники. Економічні цикли
- •18.1. Зміст і типи економічного зростання. Нагромадження та інвестиції, їх роль в економічному зростанні
- •18.2. Теорії і моделі економічного зростання
- •18.3. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •Тема 19 зайнятість, відтворення робочої сили та їх державне регулювання
- •19.1. Зайнятість: сутність, форми та ефективність
- •19.2. Теорії зайнятості і відтворення суб'єктивного фактора виробництва
- •19.3. Неповна зайнятість і безробіття в механізмі відтворення робочої сили
- •19.4. Фактори та показники розширеного відтворення робочої сили
- •Тема 20 господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва
- •20.1. Господарський механізм, його сутність та елементи
- •20.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми
- •20.3. Державне регулювання економіки
- •Тема 21 закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи
- •21.1. Економічна система капіталізму вільної конкуренції: сутність і етапи розвитку
- •21.2. Об'єктивні основи та шляхи виникнення і розвитку капіталізму
- •21.3. Економічна система монополістичного капіталізму
- •21.4. Фінансово-монополістичний капітал. Фінансово-монополістична олігархія
- •Тема 22 економічна система сучасного капіталізму
- •22.1. Сутність і ознаки змішаної економіки
- •22.2. Механізм функціонування сучасної капіталістичної змішаної економіки
- •22.3. Монополії та олігополії в умовах капіталістичної змішаної економіки
- •22.4. Наймана праця і революція у трудових відносинах
- •22.5. Еволюція і перспективи розвитку сучасного капіталізму
- •Тема 23 соціалістична економічна система та її еволюція
- •23.1. Економічна система соціалізму: теорія і практика
- •23.2. Об'єктивні і суб'єктивні умови формування моделі «державного соціалізму»
- •23.3. Механізм функціонування «державного соціалізму»
- •23.4. Історичні перспективи соціалізму
- •Тема 24 закономірносі та особливості розвитку перехідних економік
- •24.1. Зміст, чинники і типи перехідної економіки
- •24.2. Особливості економічних відносин і різноманітність форм еволюції країн,
- •24.3. Соціально-економічні перетворення у постсоціалістичних країнах на шляху до соціально орієнтованої змішаної економіки
- •24.4. Формування сучасних ринкових відносин і ринкової інфраструктури
- •Тема 25 світове господарство
- •25.1. Світове господарство: сутність та структура
- •25.2. Міжнародний поділ праці і спеціалізація
- •25.3. Інтернаціоналізація господарських відносин і продуктивних сил
- •25.4. Міжнародна економічна інтеграція як вищий рівень інтернаціоналізації
- •Тема 26 форми міжнародних економічних відносин
- •26.1. Світогосподарські зв'язки та їх форми
- •26.2. Міжнародна торгівля та її економічні основи
- •26.3. Сутність і форми міжнародного руху капіталу
- •26.4. Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •26.5. Інші форми міжнародних економічних відносин
- •Тема 27 економічні аспекти глобальних проблем
- •27.1. Причини виникнення, сутність і класифікація глобальних проблем
- •27.2. Глобальні проблеми: і шляхи їх розв'язання людством
- •27.3. Міжнародне співробітництво в розв'язанні глобальних проблем та розвитку світогосподарства
20.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми
Основні завдання ринкового механізму саморегулювання. Основні функції державних форм господарського механізму. Механізм господарювання та право. Основні теорії державного регулювання.
Основні завдання ринкового механізму саморегулювання.
Ринковий механізм саморегулювання дає можливість:
ефективно розподіляти ресурси для виробництва необхідних суспільству товарів;
успішно функціонувати за наявності навіть обмеженої інформації (досить мати дані про ціну на продукт і про витрати на його виробництво);
забезпечувати гнучкість і високий ступінь пристосування до умов, що змінюються. Так, ринок відповів розробкою альтернативних енергоносіїв, впровадженням ресурсозберігаючих технологій, коли в 70-ті pp. ціни на нафту зросли в 4—6 раз;
оптимально використовувати результати НТП. Прагнучи отримати максимально високий прибуток, товаровиробники йдуть на ризик, вводять новітні технології, розробляють нові товари;
вільно вибирати і діяти споживачам і підприємцям (вони незалежні в прийнятті рішень, укладанні угод і т. ін.);
задовольняти різноманітні потреби, підвищувати якість товарів і послуг, швидше досягати ринкової рівноваги;
розширювати асортимент продукції, підвищувати її якість, знижувати витрати і тим самим підтримувати конкурентоспроможність продукції тощо.
Основні функції державних форм господарського механізму. Разом з тим, цілий комплекс питань не може бути вирішений за допомогою ринкових форм господарського механізму, а забезпечується впливом централізованих державних форм. Це, наприклад, такі питання: збереження ресурсів, що не відтворюються; формування економічного механізму захисту навколишнього середовища (тільки законодавчі акти можуть примусити підприємців вкладати кошти в екологічно чисте виробництво); регулювання використання ресурсів, що належать усьому людству (наприклад, рибні багатства океанів); створення стимулів для виробництва товарів і послуг колективного користування (наприклад, шляхи, громадський транспорт, освіта тощо); забезпечення права на працю і дохід, перерозподіл доходів; забезпечення фундаментальних досліджень у науці; орієнтація на виробництво соціально необхідних товарів, а не на задоволення потреб тільки тих, хто має гроші; стабільний економічний розвиток з його всебічними якісними і кількісними характеристиками; стимулювання тих рішень, які приносять дохід підприємцю.
Характеризуючи механізм господарювання як структурно-функціональну цілісність, систему організаційно-економічних форм, важливо підкреслити, що зовнішнім його проявом виступають надбудовні форми, зокрема: юридичні, політичні. Механізм господарювання отримує політико-правовий характер внаслідок впливу політики і права, використання його як каналу і методу їх здійснення.
Механізм господарювання та право. Механізм господарювання як система організаційно-економічних форм забезпечує взаємозв'язок базису і надбудови. Форми господарювання — це зміст господарського права. їх удосконалення відбувається за допомогою суб'єктивної діяльності за рахунок впливу правових норм, актів на механізм господарювання. Механізм господарювання, будучи сам по собі внутрішньо суперечливим, зумовлюється у своєму розвитку суперечностями, що виникають між новими організаційно-економічними формами і правовими відносинами. Внаслідок цього функціонуючий механізм господарювання відрізняється від законодавчо оформленого. Аналізуючи механізм господарювання у політекономічному аспекті, необхідно виходити як з його економічного змісту, що сягає своїм корінням в глибинну суть виробничих відносин, так і з інших його сторін, зокрема тих, що належать до сфери економічної політики та справляють на нього істотний зворотний вплив.
І ще один штрих у розумінні структури господарського механізму. Кожна з форм господарювання виступає одночасно і як метод господарювання, що зумовлює необхідність і можливість розгляду господарського механізму як системи форм і методів господарювання.
Основні теорії державного регулювання. Ідеологічною платформою регулювання економіки у побудові господарського механізму є напрям кейнсіанства і неоконсервативних концепцій. Модель Кейнса передбачає стимулювання сукупного «ефективного» попиту шляхом «спонукання» до інвестування приватного капіталу, а також через державне фінансування суспільних робіт і деякий перерозподіл через бюджет національного доходу на користь незаможних. Основними інструментами регулювання в моделі Кейнса були державний бюджет, дефіцитне фінансування економіки, маніпулювання обліковою ставкою. Ця модель була використана в США в економічній політиці Ф. Д. Рузвельта і показала непогані результати. Кейнсіанство являє собою особливу концепцію регулювання економіки, пов'язану в першу чергу з непрямим макроекономічним регулюванням. її цільові пріоритети — зайнятість і стабільність економічного зростання, а інструменти — державний бюджет і кредитно-грошова політика. Кейнс і його послідовники виходять з принципової посилки про те, що чисто ринковий механізм не в змозі забезпечити стабільне економічне зростання і повну зайнятість, і саме тому потрібне втручання держави.
Прихильники неокласичної теорії виходять з постулату про тенденцію капіталістичної економіки до рівноваги, стійкості і стабільності. Вони стверджують, що ринок і конкуренція, гнучкість цін — кращі механізми встановлення економічної рівноваги. На межі 70—80-х pp. XX ст. кейнсіанська теорія і заснована на ній політика були піддані критиці з боку неоконсервативного напряму, і в першу чергу з боку монетаристів. Вони підкреслювали інфляційний характер кейнсіанських рецептів дефіцитного фінансування. Дійсно, в цей час розгул інфляції стає першорядною проблемою західної економіки. Неоконсерватори звинувачували в цьому кейнсіанську політику.
Основним ідеологом антикейнсіанських позицій був Мілтон Фрідмен, лауреат Нобелівської премії, американський економіст. Альтернативу державному регулюванню він бачить у свободі конкуренції і підприємництва. Поділяючи ідеї А. Сміта з приводу «економічної» людини, він виступає проти втручання держави у грошовий обіг. На ідеології А: Сміта була побудова економічна політика Р. Рейгана.
Прихильники неоліберальних концепцій вважають, що треба відмовитися від кейнсіанських рецептів антициклічного регулювання, що ведуть до різких коливань грошової маси, і перейти на суворе регулювання грошей в обігу незалежно від кон'юнктури. Грошова маса повинна збільшуватися лише відповідно до довгострокового темпу зростання національного доходу. Виступаючи проти зростання витрат держави, вони вважають, що найкраще, що може зробити держава, — це скоротити власні прибутки і витрати та знизити податки.
Але неокейнсіанці, як і раніше, виходять з того, що в капіталістичній економіці існують стійкі принципи, які викликають відхилення від стабільного зростання і оптимального використання
ресурсів, і для їх коригування необхідна держава. Але, враховуючи нові умови і критику своїх противників, вони вносять нові аспекти порівняно з Кейнсом.
Таким чином, криза кейнсіанства пожвавила неокласичний напрям, але і привела одночасно до подальшого розвитку самого кейнсіанства. Відмінність між ними — у відповідях на питання: хто здатний швидше, ефективніше, дешевше пристосувати економіку до нерівноважних ситуацій — ринок чи держава?