- •Тема 1 предмет і метод економічної теорії
- •1.1. Предмет політичної економії
- •1.2. Методи політичної економії
- •1.3. Функції політичної економії
- •Тема 3 економічна система суспільства
- •3.1. Економічна система: сутність, структурні елементи і критерії класифікації
- •3.2. Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи
- •3.3. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи
- •3.4. Типи економічних систем та критерії їх класифікації
- •Тема 4 відносини власності
- •4.1. Власність як економічна категорія
- •4.2. Структура власності
- •4.3. Еволюція форм власності
- •Тема 5 форми організації суспільного виробництва
- •5.1. Натуральне виробництво і його місце в історичному розвитку суспільства
- •5.2. Товарна форма організації суспільного виробництва
- •5.3. Товар і його властивості
- •5.4. Проста і розвинена форми товарного виробництва. Спільні риси та відмінності
- •Загальна характеристика підприємств обробної промисловості палестини в 1994 р.
- •Тема 6 гроші
- •6.1. Виникнення грошових відносин. Еволюція і типи грошей
- •6.2. Сутність і функції грошей
- •6.3. Сучасні функціональні форми грошей
- •6.4. Закони грошового обігу
- •6.5. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Грошові реформи
- •Тема 7 витрати виробництва і прибуток
- •7.1. Витрати виробництва, їх сутність і види
- •Розрахунок граничних витрат
- •7.2. Витрати виробництва, вартість товару і його ціна
- •7.3. Прибуток, його сутність і структура. Норма прибутку
- •Тема 8 ринок: сутність, функції та моделі
- •8.1. Ринкові відносини, їх суб'єкти і об'єкти
- •8.2. Ринок і його сутність. Попит і пропонування
- •8.3. Еластичність попиту і пропонування на індивідуальних ринках
- •8.4. Конкуренція і моделі ринків
- •Тема 9 класифікація ринків і загальні ознаки їх функціонування
- •9.1. Принципи класифікації ринків. Ринок предметів споживання
- •9.2. Ринки виробничих ресурсів: попит і пропонування
- •9.3. Ринок капіталів
- •Тема 10 інфраструктура ринку і капітал сфери обігу
- •10.1. Ринкова інфраструктура
- •10.2. Позичковий капітал і процент. Банки.
- •10.3. Капітал у сфері торгівлі. Торговий прибуток
- •10.4. Цінні папери як фіктивний капітал сфери обігу. Фондові біржі
- •Тема 11 домогосподарства
- •11.1. Домогосподарства як суб'єкт ринкових відносин
- •11.2. Доходи домогосподарств та їх розподіл
- •11.3. Витрати на споживання. Заощадження домогосподарств
- •Тема 12 підприємство і підприємництво
- •12.1. Підприємство як суб'єкт ринкової економіки
- •12.2. Капітал підприємства і його кругообіг
- •Витрати факторів і витрати виробництва для певного обсягу продукції
- •12.3. Оборот капіталу. Основний і оборотний капітал підприємства
- •12.4. Сутність підприємництва, його роль у ринковій економіці
- •Основні показники за сектором будівництва палестини в 1994 р.
- •Тема 13 капітал і наймана праця
- •13.1. Капітал як економічна категорія
- •13.2. Капітал і праця
- •13.3. Винагорода за працю в ринковій економіці: заробітна плата
- •13.4. Форми заробітної плати. Номінальна і реальна заробітна плата
- •Тема 14 підприємництво в аграрній сфері
- •14.1. Аграрне виробництво — особлива сфера вкладення капіталу
- •14.2. Земельна рента та її форми
- •14.3. Розвиток підприємництва,»в сільському господарстві
- •14.4. Державна підтримка аграрної сфери та аграрних перетворень
- •Тема 15 держава та її економічні функції
- •15.1. Необхідність цілеспрямованого втручання держави в економіку
- •15.2. Еволюція економічної діяльності держави
- •5.3. Економічні функції держави
- •15.4. Ринок і держава
- •Тема 16 форми суспільного продукту в процесі відтворення
- •16.1. Сутність і види економічного відтворення
- •16.2. Суспільний продукт і його форми. Методи обчислення суспільного продукту
- •16.3. Тіньовий сектор в економічному відтворенні, його масштаби та особливості в економіці України
- •16.4. Національне багатство, його сутність, структура і проблеми розширеного відтворення
- •16.5. Ринок і кругообіг ввп, ресурсів і доходів
- •Тема 17 розподіл національного доходу. Споживання і заощадження
- •17.1. Сутність, місце та роль розподілу в процесі відтворення
- •17.2. Розподіл національного доходу і об'єктивні основи формування доходів населення
- •17.3. Перерозподіл національного доходу і споживання
- •17.4. Споживання, національний,дохід і заощадження
- •Тема 18 економічне зростання та його чинники. Економічні цикли
- •18.1. Зміст і типи економічного зростання. Нагромадження та інвестиції, їх роль в економічному зростанні
- •18.2. Теорії і моделі економічного зростання
- •18.3. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •Тема 19 зайнятість, відтворення робочої сили та їх державне регулювання
- •19.1. Зайнятість: сутність, форми та ефективність
- •19.2. Теорії зайнятості і відтворення суб'єктивного фактора виробництва
- •19.3. Неповна зайнятість і безробіття в механізмі відтворення робочої сили
- •19.4. Фактори та показники розширеного відтворення робочої сили
- •Тема 20 господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва
- •20.1. Господарський механізм, його сутність та елементи
- •20.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми
- •20.3. Державне регулювання економіки
- •Тема 21 закономірності та етапи розвитку капіталістичної економічної системи
- •21.1. Економічна система капіталізму вільної конкуренції: сутність і етапи розвитку
- •21.2. Об'єктивні основи та шляхи виникнення і розвитку капіталізму
- •21.3. Економічна система монополістичного капіталізму
- •21.4. Фінансово-монополістичний капітал. Фінансово-монополістична олігархія
- •Тема 22 економічна система сучасного капіталізму
- •22.1. Сутність і ознаки змішаної економіки
- •22.2. Механізм функціонування сучасної капіталістичної змішаної економіки
- •22.3. Монополії та олігополії в умовах капіталістичної змішаної економіки
- •22.4. Наймана праця і революція у трудових відносинах
- •22.5. Еволюція і перспективи розвитку сучасного капіталізму
- •Тема 23 соціалістична економічна система та її еволюція
- •23.1. Економічна система соціалізму: теорія і практика
- •23.2. Об'єктивні і суб'єктивні умови формування моделі «державного соціалізму»
- •23.3. Механізм функціонування «державного соціалізму»
- •23.4. Історичні перспективи соціалізму
- •Тема 24 закономірносі та особливості розвитку перехідних економік
- •24.1. Зміст, чинники і типи перехідної економіки
- •24.2. Особливості економічних відносин і різноманітність форм еволюції країн,
- •24.3. Соціально-економічні перетворення у постсоціалістичних країнах на шляху до соціально орієнтованої змішаної економіки
- •24.4. Формування сучасних ринкових відносин і ринкової інфраструктури
- •Тема 25 світове господарство
- •25.1. Світове господарство: сутність та структура
- •25.2. Міжнародний поділ праці і спеціалізація
- •25.3. Інтернаціоналізація господарських відносин і продуктивних сил
- •25.4. Міжнародна економічна інтеграція як вищий рівень інтернаціоналізації
- •Тема 26 форми міжнародних економічних відносин
- •26.1. Світогосподарські зв'язки та їх форми
- •26.2. Міжнародна торгівля та її економічні основи
- •26.3. Сутність і форми міжнародного руху капіталу
- •26.4. Міжнародні валютно-фінансові відносини
- •26.5. Інші форми міжнародних економічних відносин
- •Тема 27 економічні аспекти глобальних проблем
- •27.1. Причини виникнення, сутність і класифікація глобальних проблем
- •27.2. Глобальні проблеми: і шляхи їх розв'язання людством
- •27.3. Міжнародне співробітництво в розв'язанні глобальних проблем та розвитку світогосподарства
Тема 25 світове господарство
25.1. Світове господарство: сутність та структура
Сутність світового господарства та віхи його розвитку. Класифікація груп країн світового господарства.
Сутність світового господарства та віхи його розвитку. Починаючи вивчати світову економіку, необхідно з'ясувати, що означає цей термін і чому всі країни мають економічні зв'язки одна з одною, яких форм набувають ці зв'язки і як вони впливають на національну економіку, яким чином можна класифікувати країни світу за групами. Саме цим питанням і присвячена дана тема.
Світове господарство — це сукупність національних господарств, які беруть участь у міжнародному поділі праці і пов'язані між собою системою міжнародних економічних відносин. Воно являє собою глобальний економічний організм, в якому склалися і зростають взаємозв'язок і взаємозалежність усіх країн і народів світу.
Світове господарство є історичною і політекономічною категорією. Це пояснюється тим, що кожному конкретному історичному етапу його розвитку притаманні певні масштаби і рівень виробництва, інтернаціоналізація господарського життя і соціально-економічна структура.
Світове господарство почало формуватись досить давно, проте остаточно як цілісна система склалося близько ста років тому на рубежі XIX—XX ст. Основою його поступового формування став міжнародний ринок, утворення якого відбувалося поетапно в XI—XVIII ст., а особливо інтенсивно — з середини XIX ст., коли в країнах Заходу домінуючим стає машинне виробництво.
Основними віхами у розвитку світового господарства є:
• виникнення міжнародних монополій, які поділили між собою світові ринки збуту, джерела сировини і сфери прикладання капіталу. Результатом став економічний розподіл світу;
територіальний поділ світу великими державами і утворення величезних колоніальних імперій. Сформувався колоніальний поділ праці, визначальною особливістю якого стало нав’язування залежним народам такої виробничої спеціалізації, яка відповідає потребам капіталу метрополій;
виникнення соціалістичної системи, що призвело до розколу єдиного світового господарства і поклало початок протистоянню двох соціально-економічних систем.
Після другої світової війни почався процес якісної зміни системи світового господарства. Він в основному завершився у 1960-х pp., коли пішла в минуле колоніальна система і на світовій арені з'явився численний ряд молодих незалежних держав.
Три останніх десятиріччя XX ст. вважаються початком нового періоду у розвитку сучасного світового господарства. Воно все більше набуває ознак цілісності, що обумовлено дією певних факторів. По-перше, прагненням народів світу вижити в умовах нарощування ядерної зброї і загрози можливої ядерної війни, що спонукає держави проводити політику мирного співіснування. По-друге, розгортанням науково-технічної революції. Нині жодна країна світу не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому вони повинні об'єднувати свої зусилля в цій сфері. По-третє, поглибленням та поширенням інтернаціоналізації виробництва й обігу, всього економічного і духовного життя. По-четверте, необхідністю об'єднання зусиль країн для вирішення глобальних проблем (екологічних, сировинних, продовольчих, освоєння багатств світового океану і космосу та ін.), потребою у взаємній допомозі в екстремальних ситуаціях (землетруси, ядерні аварії тощо).
Цей процес проявляє себе у функціонуванні прямих зв'язків між підприємствами, об'єднаннями, у поглибленні процесів спеціалізації та кооперування виробництва, створенні міжнародних господарських організацій, товариств, спільних підприємств тощо.
Сучасний етап розвитку світового господарства перебуває під впливом факторів, що надають йому високого динамізму. До них, у першу чергу, належать: НТР, зростаюча взаємозалежність національних господарств, радикальна перебудова соціально-економічних відносин у колишньому соціалістичному таборі.
Період 1980—90 pp. характеризується насамперед тим, що для найбільш розвинутих країн він став часом переходу в еру пост-індустріалізації, для багатьох слаборозвинутих країн -— активного подолання свого відставання (Китай і нові індустріальні країни), для колишніх соціалістичних країн — повернення до моделі ринкової економіки, а для всіх країн у цілому — лібералізації внутрішнього і зовнішнього життя та його глобалізації.
Світове господарство належить до числа складних систем, що характеризуються великою кількістю складових елементів та рівнів, ієрархією, структурованістю. Так, зокрема, економічна могутність розподіляється у світі дуже нерівномірно. Три держави — СІЛА, Японія, Німеччина (з 9 % населення) акумулюють 1/2 світового доходу, їм належить 1/3 купівельної спроможності всіх країн світу.
Суб'єктами світового господарства є ТНК, національні господарства, міжнародні організації, міжнародні інтеграційні об'єднання, які у свою чергу теж є системами.
Відносини між окремими елементами світового господарства утворюють його рівні. Так, відносини між державами складають міжнародний рівень, який регулюється міжнародними правилами, нормами. Відносини потоків, що виходять за межі національних кордонів, утворюють транснаціональний рівень — сфера діяльності фірм і груп з їх внутрішніми системами інформації.
Основою системи світового господарства є міжнародне та обмежене рамками окремих держав національне виробництво матеріальних і духовних благ, їх розподіл, обмін і споживання.
Світова економіка як система має спільну мету — її функціонування спрямоване на задоволення людських потреб (попиту), але в різних підсистемах ця мета модифікується за різних соціально-економічних умов.
Класифікація груп країн світового господарства. Світове господарство як цілісна система складається з різних частин, підсистем. Такими підсистемами є групи національних економік (групи країн), які мають певну спільність і відмінності. їх визначають за такими ознаками, як рівень економічного розвитку, соціально-економічна структура економіки, тип економічного зростання, рівень і характер зовнішньоекономічних зв'язків. Проте найбільш поширеною є класифікація світового господарства, за якою в ньому виокремлюють три великі групи країн: розвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою. Для включення країн до тієї чи іншої групи застосовують насамперед такі критерії: характер економіки (ринкова або перехідна) і рівень її соціально-економічного розвитку (рівень виробництва ВВП/ВНП на душу населення, галузева структура ВВП, рівень і якість життя).
До групи розвинутих (промислово розвинутих, індустріальних) входять держави з ринковою економікою і високим рівнем соціально-економічного розвитку, в яких ВВП на душу населення нині складає не менше 12 тис. дол. за паритетом купівельної спроможності. Нині це приблизно ЗО країн і територій. На них наприкінці 1990-х pp. припадало 55 % світового ВВП і більша частина світової торгівлі та міжнародного руху капіталу.
До групи країн, що розвиваються (слаборозвинутих), входять держави з ринковою економікою і низьким рівнем економічного розвитку. Із 182 країн — членів МВФ до цієї групи належить 121. Проте, незважаючи на їх кількість, чисельність населення та величезну територію, на них припадає трохи більше 28 % світового ВВП. Дана група характеризується різкою диференціацією та неоднорідністю соціально-економічного розвитку. Верхній ешелон країн, що розвиваються, складають держави з порівняно сучасною структурою економіки, високим індексом розвитку людини, значним ВВП на душу населення (нові індустріальні країни, більшість країн Перської затоки, деякі країни Латинської Америки). Найнижчий рівень у цій групі країн займають найменш розвинуті, головна проблема яких не стільки у відсталості та бідності, скільки у відсутності відчутних економічних ресурсів для їх подолання. Нині налічується 47 таких країн, переважна частина яких (32) розташована в Тропічній Африці, а решта в Азії, Океанії, Латинській Америці.
До групи країн з перехідною економікою належать держави, які з 1980—90 pp. здійснюють перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової. Це 12 країн Центральної і Східної Європи, 15 країн колишніх республік СРСР, а також Монголія, В'єтнам. Країни з перехідною економікою виробляють близько 17—18 % світового ВВП.