2. Міфологія та магія у свідомості первісної людини

Відомо, що первісній людині властиве міфологічне, дологічне мислення. Вона не знала різниці між логічним та емоційним і створювала образ буття в поетико-міфологічній формі, яка поєднувала елементи науки, магії, мистецтва, соціального ритуалу та закону тощо.

Міф — це вигадка і водночас спроба узагальнити характерні риси явища. Наприклад, для сьогоднішнього австралійського дикуна райдуга — це змія, що випиває воду з ріки. Цей образ ґрунтується не лише на подібності райдуги до зміїного тіла, а й на спостереженні за водяною парою, що після дощу підіймається над водоймою. Отож, у міфі алогічно-поетичне поєднується з тонким спостереженням за явищами природи. Уявлення про богів та демонів виникають саме звідси.

Первісна свідомість будується на символізмі: в речах спостерігається подібність, і використання такої подібності, за уявою людини кам'яного віку, дає бажані результати. Наприклад, краплі дощу дрібно й часто падають на землю, тому магічний танець, під час якого людина намагається так само дріботіти ногами по ґрунту, мусить обов'язково викликати дощ реальний. Подібність речей, належність частини до цілого дають психологічні підстави оперувати з предметами або їхніми частинами, аби здобути владу над ними. Наприклад, чаклун ворожить над слідом ворога, над його волоссям або одягом, вважаючи, що матиме у своїй владі всю людину. Тому міфологічні уявлення органічно переростають у магію, яка, в свою чергу, закріплюється в системі ритуалів.

Міф і магія нерозривно пов'язані в дії, яка, за уявленням первісної людини, забезпечує практичну ефективність міфу. Можна сказати, що міф «живе» лише тоді, коли його постійно підтримують ритуальним дійством, яке часто містить елементи мистецтва.

У первісних віруваннях обожнені сили природи, якою люди захоплювалися і якої боялися водночас. Формується політеїзм, віра у численних богів та демонів, які втілюють у собі сили природи. Часом вони поєднують риси звіра чи рослини з людськими, що є ознакою «надлюдськості», божественності.

Обожнення деяких представників тваринного та рослинного світу (тотемізм) породжує промисловий культ — вшанування звіра, який був не просто «м'ясом», поживою, але й викликав жах і захоплення недоступними людині можливостями, та аграрний культ — вшанування родючості та плідності землі.

Іноді святині оточувалися аурою недоторканості, заборонності — наприклад, деякі священні імена не можна було й вимовляти. В первісних суспільствах існувало табу (заборона) щодо тієї чи іншої їжі, доторкання до речей вождя, заборонялися контакти між хлопцями та дівчатами до посвячення в дорослі, спілкування між зятем та тещею тощо.

Велику роль у первісних віруваннях відігравало мистецтво виготовлення ляльок та портретів; вважали, що в них втілюється чиясь душа. Особливого значення набуло слово, наприклад, шамани стверджували, якщо прокляття висловити у віршах, то воно обов'язково досягне мети. Велику популярність мали численні амулети і талісмани, які виконували роль оберегів.

Загалом первісну людину цікавило те, як виник наш світ; особливе враження на людей справляло небо з його світилами, а також родюча сила землі. Часто в міфах первісних народів згадується подружня пара, від якої народжується світ.

Життя і смерть також були загадкою. Люди палеоліту, очевидно, вже уявляли собі посмертне буття й намагалися забезпечити його. Дещо їм підказували спостереження за рослинністю, яка щороку восени вмирає і навесні воскресає — безперервність життя давала надію на вічне існування. Водночас у людини з'являється психологічна потреба приносити жертви: в давньому суспільстві жертви (аж до людських включно) складали божеству часто й охоче з метою подяки, вибачення.

Здебільшого політеїстичний пантеон богів було породжено страхом людини перед суворою природою, й боги (демони, духи) уособлювали або сили природи, або психологічний стан людини.