Історія Донбасу

Дві головні причини зумовили падіння

майбутньої реформи. Ті з них, господарс-

кріпосного права в Росії: сам хід еконо-

тво яких сильніше втягнулося в ринкові

мічного розвитку суспільства й зростання

відносини, розуміли необхідність відміни

антикріпосницького руху пригноблюва-

кріпосного права. Проте значна частина

них мас. Тією чи іншою мірою це знайш-

поміщиків виступала за збереження крі-

ло віддзеркалення в економічному житті

посного права.

та в суспільному русі повітів Донецького

Свої програми розробили губернські

басейну. Утечі кріпосних селян від своїх

комітети. Для їх розгляду та складання

власників, непокора, масові виступи про-

проекту закону про звільнення селян 4

ти поміщиків — ці та інші форми анти-

березня 1859 року при головному комі-

кріпосницької боротьби були властиві

теті були встановлені Редакційні комісії.

регіону, як і всій країні. Тільки в 1820 році

Обговорення проектів викликало гостру

в Бахмутському й Слов’яносербському

боротьбу думок. Проте це була боротьба

повітах в антикріпосницькому русі брало

всередині панівного класу за форму й міру

участь 46 сіл і близько 7 тисяч жителів.

поступок. Мета ж у панівного класу була

Усе це було свідоцтвом кризи кріпосни-

загальна — зберегти самодержавство й

цької системи.

владу поміщиків. Тільки революційні де-

Подальшому поглибленню кризи фео-

мократи рішуче виступили за повалення

далізму сприяла поразка царської Росії в

самодержавства й повне звільнення се-

Кримській війні 1853 — 56 років. У кінці

лянства. Проект «Положень про селян»

50-х років у Росії склалася революцій-

був в основному підготовлений до кінця

на ситуація. Проте до революції вона не

серпня 1859 року, а до 10 жовтня 1860

призвела. Гостре становище було вирі-

року Редакційні комісії завершили свою

шене шляхом реформ. Про необхідність

роботу й передали проект «Положень

відміни кріпосного права вперше офіцій-

про селян» до головного комітету із се-

но заявив сам Олександр II у промові,

лянської справи. Останньою інстанцією

вимовленій ним 30 березня 1856 року

перед обнародуванням «Положення»

перед представниками московського дво-

була Державна рада, куди проект надій-

рянства, де він сказав, що «краще відмі-

шов 28 січня 1861 року.

нити кріпацтво зверху, ніж чекати, коли

Державна рада завершила обгово-

воно само буде скасовано знизу».

рення проекту «Положень про селян»

3 січня 1857 року під головуван-

16 лютого 1861 року, а 19 лютого «По-

ням імператора був утворений Секрет-

ложення» були підписані царем і отрима-

ний комітет «для обговорення заходів

ли силу закону. Того ж дня Олександр II

щодо влаштування побуту поміщиць-

підписав і Маніфест, що сповіщав про

ких селян». На основі рескриптів (роз-

звільнення селян. Опублікували ж його

поряджень) у губерніях були утворені

тільки 5 березня 1861 року.

губернські комітети для

поліпшення

«Положення» 19 лютого 1861 року

побуту поміщицьких селян. Рескрипти

поширювалися на 45 губерній Європей-

опублікували 24 грудня 1857 року. По-

ської Росії, у яких налічувалося 22563

чали працювати губернські комітети. З

тисячі кріпосних селян, зокрема 1467

цих пір підготовка реформи стала глас-

тисяч дворових і 543 тисячі приписних

ною. 16 лютого 1858 року Секретний

до приватних заводів і фабрик. У Мані-

комітет був перейменований у Головний

фесті оголошувалося, що селяни протя-

комітет із селянської справи.

гом двох років (до 19 лютого 1863 року)

Поміщики по-різному

ставилися до

зобов’язані відбувати ті ж самі повин-

Визначальною умовою для ведення

12,7% селян не вели свого господарства,

сільськогосподарського виробництва є

3,3% були бездомними.

розмір землеволодіння. Проте в резуль-

У Бахмутському повіті з 1858 по 1884

таті Селянської реформи 1861 року се-

рік число селянських сімей виросло на

ляни наділялися землею вкрай нерівно-

8818, а селянського населення на 33261.

мірно. Багато хто з них залишився зовсім

Окрім зареєстрованих селян, у Бах-

без землі.

мутському повіті проживало не в міс-

У Слов’яносербському повіті селяни

цях прописки 860 сімей селян, у яких

отримали в наділ за володільницькими за-

налічувалося 1026 душ, а 2542 сім’ї, що

писами, статутними грамотами, викупни-

складалися з 8494 душ, знаходилися в

ми актами та дарчими записами 164252,2

постійній відсутності — на Дону й Ку-

десятин придатної землі. Згодом 1336 де-

бані. У повіті було 186 землевласників і

сятин цієї землі відійшло під залізниці й

956 членів їхніх сімей та 158 сімей міс-

по викупах. До середини 80-х рр. селянам

цевого духівництва з 699 душами обох

повіту належало 162916 десятин придат-

статей. Якщо додати сюди 19809 душ

ної й 17941,9 десятин непридатної землі.

прийшлого люду, який проживав у різних

З 1858 р. до середини 80-х рр. число

селищах, приватних маєтках, на шахтах

селянських душ у Слов’яносербському

та інших підприємствах, то отримаємо,

повіті збільшилося на 17018 осіб. Унас-

що в Бахмутському повіті в 1884 році,

лідок цього змінився подушний наділ.

за винятком купців, міщан і різночинців

Якщо колись на ревізьку душу дово-

м. Бахмута, проживало 33638 сімей. У

дилося в середньому 4,7 десятини, то

них налічувалося 185976 душ — 95516

в 1885 р. — 3,1 десятини. Серед усіх

чоловічих і 90460 жіночих.

розрядів селян повіту найбільш забез-

Площа Бахмутського повіту склада-

печеними землею були державні селяни.

ла 830053,26 десятин. У Бахмутському

Нестача землі змушувала вдаватися до

повіті була 21 волость, де проживали ко-

купівлі й оренди. У 1885 р. селяни орен-

лишні поміщицькі селяни. У цих волос-

дували 31641,2 десятини орної, 24570

тях знаходилося 537561,44 десятин зем-

десятин сінокісної й 1121,8 десятин го-

лі, що складало 64,76 відсотків загальної

родньої землі, а також 19051 десятину

площі повіту. Зокрема 63899,36 десятин

ділянками. Тому фактичний розмір зем-

були надільними, з них 6221,24 десятини

леволодіння становив 249017,6 десяти-

належало колишнім поміщицьким селя-

ни, 40 % з них засівали.

нам, 1512,05 — колишнім державним і

У середині 80-х рр. ХІХ ст. у

166,1 — селянам , переведених у розряд

Слов’яносербському повіті було 207 се-

державних. Приватновласницької землі

лянських громад, у яких налічувалося

було 456129,6 десятин. На одну волость

16630 дворів. У 1885 р. у них проживало

у середньому доводилося 25598 десятин

51853 душі населення, з них 21449 робіт-

надільної землі. На одну селянську сім’ю

ників. На них припадало худоби: волів —

в середньому доводилося надільної землі

34610, коней — 10853, великої рогатої

5,9 десятин.

худоби — 81835 голів. З 162916 десятин

У волостях колишніх державних селян

землі на наявного працівника доводилося

і гірничих поселян було 292491,85 деся-

7,6 десятини, на їдока — 1,6 десятини. У

тин землі (35,24 відсотка загальної площі

повіті 10,6% дворів були безземельними,

повіту). З них селянської надільної —

280705,05 десятин, приватновласниць-

земель, зокрема 338201,31 десятин отри-

кої — 5940,3 десятин та інших володінь

маних у наділ, 1102,45 десятин — прид-

— 5845,9 десятин.

бано за допомогою обміну надільних угідь

Казні належало 11182 десятини, крім

і 5301,25 десятин — куплених за сприян-

того, 1351,3 десятин було призначено в

ня селянського поземельного банку.

додатковий наділ поселенцям с. Лиси-

Крім цього, у повіті ще було 10 хуторів,

чанська. З усієї казенної землі, якої налі-

які не отримали наділу й володіли землею

чувалося 12533,3 десятин, були три лісові

на правах приватної власності. За опла-

ділянки — 3405 десятин. А 60 десятин

тою податей 9 хуторів належали до розря-

сінокісної землі було відведено чиновни-

ду вільновідпущених вільних хліборобів і

кам штейгерської школи Лисичанської.

колишніх військових обивателів. Десятий

Ця земля була у веденні Луганського ли-

хутір складався із 12 сімей колишніх по-

варного заводу.

міщицьких селян с. Вовчоярівки Мико-

Невелика частина землі Бахмутського

лаївської волості. У 1861 році вони відмо-

повіту була виділена під лісові розсадни-

вилися від наділу й купили у власність 78

ки. Один з них на площі близько 16 де-

десятин землі, на якій і поселилися.

сятин був влаштований біля ст. Горлів-

За розрядами селян надільна й при-

ки, інший, площею 6,1 десятин, — біля

дбана земля розподілялася таким чи-

ст. Дебальцеве. Звідси дворічні дерева

ном: колишні поміщицькі селяни мали

висаджувалися вздовж залізниці, ство-

62221,21 десятину, колишні державні —

рюючи захисну смугу.

271671,25 і колишні поселяни гірничого

За переписом 1884 року в Бахмутсь-

відомства — 10712,55 десятин.

кому повіті знаходилося 268 селянських

У Бахмутському повіті були сім’ї, які

селищ, сіл і хуторів, що складали 257

не отримали наділи або не користували-

земельних громад і 238 адміністратив-

ся отриманим наділом. Таких безземель-

них громад. Селяни повіту ділилися на 3

них із загального числа 25251 сімей було

розряди: колишні поміщицькі, колишні

3257 сімей [6]. Наприклад, селяни ху-

державні й поселяни гірничого відомства.

тора Веселого Казенно-Торсько-Олек-

У володінні 257 селянських земельних

сіївської волості отримали на викуп пов-

громад знаходилося 344605,61 десятин

ний чотиридесятинний наділ на 13 душ

Розділ 2. ДОНЕЦЬКИЙ КРАЙ У ХIX СТОЛІТТІ

— 52 десятини. Земля виявилася мало-

ринівки (вона ж Маслівка) продали по-

придатною для обробки. Накопичилася

льовий наділ заводу Юза, залишившись

значна недоїмка. Селяни кинули землю й

на садибній. Більше третини безземель-

розійшлися на заробітки. Селяни Кате-

них орендували землю.

ОБЩИННА ФОРМА ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ

Для селян Донбасу характерним було

ко — 2, син — 1 наділ). У той же час

общинне землеволодіння. У Бахмутському

батько в 50 років і син у 20 років отри-

повіті, як наголошується в «Збірці статис-

мували 4 наділи — кожному по 2 наділи.

тичних даних по Катеринославській губер-

Усякий, хто отримав 2 наділи, вважався

нії. Бахмутський повіт», така форма земле-

за тягло. Працівник же до 20 років вва-

володіння існувала з часу його заселення. У

жався за півтягло.

Слов’яносербському повіті казенні селяни,

У селі Нижньому до 1879 року позе-

які переселилися з Росії, теж уводили влас-

мельні податки й подушну податі за по-

тиву росіянам общинну форму володіння

мерлих платили самі селяни. Унаслідок

землею. За панування феодального зем-

цього вони не дуже дорожили своїми

леволодіння для кріпосних селян порядок

наділами. У 1879 році громада здала зем-

користування землею встановлював помі-

лю в оренду кам’яновугільній копальні.

щик. У період відміни кріпосного права й

Платежі за померлих почало платити

колишні поміщицькі селяни перейшли до

суспільство, їхня земля частково відійш-

общинної форми землеволодіння.

ла громаді, а частково була роздана ок-

Як відомо, земельний наділ виділявся

ремим господарствам. Вона потрапила

на чоловічу (ревізьку) душу. Проходив час,

до рук багатших селян. У селі Петропав-

і кількість чоловічих душ у селянській гро-

лівському в 1885 році при переділі дава-

маді змінювалася. Звідси витікала необхід-

ли землю й на десятирічних хлопчиків, а в

ність переділу землі. Переділ був важли-

с. Городище — навіть на дев’ятирічних.

вою особливістю громадської (мирської)

Громади намагалися добитися більшої

форми володіння землею. Переділи про-

справедливості й при розподілі платежів.

водилися загальні й приватні. Природно,

У різних місцях по-різному розверстува-

що селяни при цьому намагалися встано-

ли платежі — де за кількістю землі, а де

вити найбільш справедливий порядок ко-

за кількістю ревізьких душ, а то й на всіх

ристування землею. Так, наприклад, у селі

робітників, іноді — і на робочу худобу.

Першозванівці Слов’яносербського пові-

Розверстування платежів на робочу ху-

ту до 1883 року вся земля ділилася на пра-

добу існувало в Маріупольському повіті.

цюючих чоловіків. Але селянська громада

У с. Адріанополі Слов’яносербського

визнала це не цілком справедливим і поча-

повіту викупні платежі розклали на 197

ла виділяти землю й на підлітків 17 — 18

наявних ревізьких душ, а решта всіх пла-

років. У селі Макаровому Яру щорічно зні-

тежів — на 239 робітників. У с. Павлівці

мали землю з померлих та людей похилого

була подвійна розкладка платежів — на

віку, яким було більше 60 років, і переда-

померлих і живих.

вали її 18-річним. Спочатку виділяли їм

Садибна земля, як відомо, не входила в

півнаділу, а з 19 років — повний наділ. Він

розряд наділу й відводилася безкоштовно.

же платив подушні й решту всіх платежів.

Користуючись цим, деякі господарі почали

У селі Іванівці №1 з 1861 по 1882 рік роз-

захоплювати землі вигонів, збільшуючи

ділили землю по ревізьких душах, а збит-

садибні ділянки. У результаті в селі Крим-

кову землю продали. З 1883 по 1885 рік

ському, наприклад, 4 відсотки господарів

ділили землю на «тягло», тобто на здатних

зосередили у своїх руках 17 відсотків са-

до праці з 18 по 60 років. При цьому бра-

дибної землі — по 1,7 десятини на двір,

ли в розрахунок таке. 50-річний батько та

а деякі мали по 2 десятини. У 24 відсотків

20-річний син отримували 3 наділи (бать-

жителів села садибна ділянка складала 0,1

десятини. Подібні явища спостерігалися

статутні грамоти. Наприклад, у статутній

і в с. Городище. Це викликало широкий

грамоті села Лисичанська, складеній 27

рух за усунення такої несправедливості. У

березня 1864 року й підписаній гірничим

с. Кримському громада ввела податок по

начальником Луганського округу полков-

3 руб. з десятини садибної землі, захоп-

ником Мевіусом, сказано: «Отведенная

леної понад норму, та заборонило надалі

в надел сельским обывателям земля

самовільне захоплення. Громада с. Жов-

должна состоять в общинном всего

того в 1879 році заміряла садиби й опо-

их общества пользовании и за то все

даткувала по 1 коп. з квадратного сажня

обыватели, приписанные к оному об-

всі придатні землі, зайняті самовільно, а

ществу, отвечают круговою порукою

непридатні — по півкопійки.

в исправном взносе причитающейся в

Селянська община займалася не тіль-

пользу завода оброчой платы» [33]. І

ки переділами землі. Найважливіша її

громада стягала платежі, нерідко вдаю-

функція полягала в забезпеченні своє-

чись до крайніх заходів.

часної сплати податків до казни. У громаді

У селі Кримському Слов’яносерб-

існувала кругова порука. Вона полягала в

ського повіту до 80-х років XIX століття

тому, що за несплату податків однією осо-

накопичилися недоїмки по казенних по-

бою громада відповідала всім миром. Це

датях та інших платежах у сумі 2182 руб.,

було вигідно фіскальним органам і державі

а на деяких домогосподарствах, у яких,

в цілому. Під час переходу селян на викуп

окрім хати, не було ніякого нерухомого

пункт про кругову поруку записувався в

майна, числилися недоїмки по податях