11169

1.5. Техніко-економічний аналіз

Поняття про техніко-економічний аналіз (ТЕА)

Роль техніко-економічного аналізу особливо важлива за нинішніх товарногрошових відносинах під час прийняття та економічного обґрунтування рішень. Сільськогосподарське виробництво вже сьогодні базується на механізованих технологіях, тому виникає потреба в системному дослідженні спільної дії технічних, організаційних, соціально-економічних факторів на кінцеві показники виробничої діяльності. У цьому полягає сутність і зміст техніко-економічного аналізу. Техніко-економічний аналіз спрямований на вдосконалення технічних і виробничих систем, покращення їх економічної ефективності.

Стосовно специфіки інженерної діяльності, об’єктами техніко-економічного аналізу будуть:

•окремі технічні засоби (сівалки, верстати);

•механізовані процеси і технології;

•виробничі зони і комплекси;

•організація праці;

•управління виробничими процесами.

До типових задач техніко-економічного аналізу відносять:

•Визначення показників економічної ефективності.

•Функціонування технічної чи виробничої системи за певних умов.

•Визначення впливу різних факторів на показники ефективності функціонування системи.

•Оцінка ефективності використання виробничих ресурсів. Оцінка рівнів технічних систем за основними параметрами і показниками ефективності.

•Оцінка рівня організації праці та управління виробничими процесами.

•Виявлення резервів підвищення ефективності системи і шляхів її використання.

Упроцесі техніко-економічного аналізу встановлюють зв’язки і залежності між аналітичними показниками і факторами виробництва. На базі цього встановлюють шляхи вдосконалення системи, які й забезпечуватимуть високий економічний ефект.

Економічний ефект оцінюється як різниця між результатами виробничої діяльності у вартісному виразі і затратами на досягнення цих результатів:

Ep = QP – SB

де Ep – економічний ефект;

Qp – корисні результати виробництва;

SB – затрати.

Економічний ефект – абсолютний показник, може мати як позитивне так і від’ємне значення. Першого досягають за рахунок збільшення виробництва. Економічна ефективність виробничих систем характеризується відношенням економічного ефекту до затрат:

E EP , SB

38

причому Е – відносна величина. Величини у формулі можуть виражатися як в грошових, так і в натуральних одиницях.

Ефективність праці можна оцінити вартістю виробленої продукції, віднесеної до сумарних затрат праці.

Рівень ефективності є однією з найважливіших характеристик якості виробничої чи технічної системи. Під час функціонування систем завжди спостерігається певна розбіжність між їх потенційною та фактичною ефективністю. Це наслідок часткового використання потенційних можливостей систем, неоптимальний розподіл ресурсів та інші. Задачею техніко-економічного аналізу є встановлення факторів, що гальмують повне використання потенційних можливостей систем та їх усунення. Досить часто поряд з оцінкою загальної ефективності системи виникає необхідність аналізу часткової ефективності її складових. Мірою часткової ефективності є її внесок у загальну ефективність: вплив окремих машин, засобів діагностування і технічного обслуговування на ефективність МТП та вплив останньої на ефективність виробництва загалом.

Важливо сформувати систему аналізу ефективності, в якій будуть поєднані поелементний і загальний аналізи як у просторі (за об’єктами), так і у часі (оперативний, поточний, перспективний).

Оперативний аналіз провадиться щоденно на основі контролю і надходження оперативної інформації про перебіг виробничих процесів. Він охоплює лише окремі складові виробництва.

Поточний економічний аналіз провадиться протягом року по основних періодах сільськогосподарських робіт або по окремих місяцях та кварталах. Об’єктами такого аналізу є окремі підрозділи (бригади, ланки, загони тощо).

Аналізу підлягають проміжні та підсумкові аналітичні показники за певний період, що дає змогу оцінити стан та зробити висновки щодо перспективи.

Річний аналіз ефективності функціонування виробничих систем характеризує завершальний цикл робіт із кінцевими результатами. Він – основа для вдосконалення та перспектив розвитку систем виробництва.

Для виявлення загальних тенденцій і прогнозування розвитку виробництва провадять ретроспективний аналіз за декілька років.

Методи та прийоми техніко-економічного аналізу

Техніко-економічний аналіз базується на сукупності сучасних методів аналізу зв’язків оцінки ситуації, вибору ефективних напрямів удосконалення виробництва. Методи та прийоми техніко-економічного аналізу показано на рис. 1.15. Розглянемо основні з методів техніко-економічного аналізу.

Методи порівняння дають важливу інформацію для загальної оцінки технічного рівня і показників функціонування систем.

Порівняння як спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника (невідомого) з іншими (відомими) з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними.

Основними базами порівняння є:

•нормативні показники;

39

•дані попередніх періодів;

•середні галузеві показники;

•планові показники;

•показники передових підприємств або міжнародні стандарти. Основні правила порівняння такі:

•порівнювати можна лише однакові за змістом й розмірністю величини;

•величини, що отримані в однакових або приведених до однакового стану умовах.

Групування передбачає виділення якісно однорідних груп даних за характерними ознаками для подальшого виявлення між окремими факторами і основними показниками.

Структурні групування дають змогу проаналізувати вплив структури і складність системи на техніко-економічний аналіз, групування полів за площею, рельєфом, наявністю перешкод, дозволяє встановити вплив польових умов техніко-економічний аналіз і на показники техніко-економічний аналізу. Склад і структуру системи можна аналізувати як в статиці, так і в динаміці. Дослідження зв’язків структурних параметрів і показників функціонування системи в динаміці дозволяє встановити закономірності та визначити напрямки вдосконалення системи.

Аналітичні групування проводять для вивчення впливу різних факторів на показники функціонування системи. При групування величин, що можуть приймати лише дискретні числові значення (число механізаторів), або неперервні (рівень механізації), потрібно вибрати певний інтервал, в межах якого група вважається однорідною. Для кожної з груп, сформованих за певними ознаками, приводять значення показників функціонування і кінцеві результати виробництва.

Елімінування – прийом, за допомогою якого визначається вплив одного фактору при нейтралізації дії інших змінних.

Сутність прийому елімінування

Якщо взаємозв’язок між результативним показником та факторами, що його визначають, має функціональний (точний математичний) характер, в аналітичній практиці використовують прийоми елімінування. Елімінація – від лат. elimino – винесення за поріг; в математиці – виключення невідомих із системи рівнянь.

Елімінування – означає усунення, виключення впливу всіх, окрім одного,

факторів на величину результативного показника. Цей прийом виходить з умовного визнання того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а решта залишається без змін; потім змінюється другий; згодом третій і т.д. за незмінних інших. Це дає змогу визначити вплив кожного фактора на величину досліджуваного показника окремо.

Елімінування можна здійснити шляхом спосіб ланцюгових підстановок. Розглянемо більш докладніше прийом ланцюгових підстановок, як один з найпоширеніших в практиці проведення техніко-економічного аналізу.

40

За другою підстановкою з базового на звітне значення замінюємо другий фактор – Б. Тепер значення підсумкового показника – добуток значень трьох факторів, два з яких змінено на звітні. Вплив зміни фактору Б призведе до зміни підсумкового показника:

ПП б = ПП ум2–ПП ум1

Вплив зміни фактору В оцінюють різницею двох показників за звітній період та умовний за другою підстановкою, це призведе до зміни підсумкового показника:

прийом: загальне відхилення дорівнює алгебраїчній сумі відхилень факторних показників. Перевірку здійснюють за формулою:

ППзаг = ППа ППб ППв.

Після визначення кількісних значень впливу окремих факторів на підсумковий показник, результат діяльності системи за перший період переходять до наступного етапу.

Наступний етап – описування. Описові прийоми дають змогу визначити розміри, масштаби, тенденції та динаміку розвитку економічних процесів. Наприклад, обсяг виробництва в аналізований період зріс на М%, на цей зріст вплинули фактори: а – чисельність працівників, б – кількість відпрацьованих днів, в – тривалість робочого дня.

Схема прийому елімінування для трифакторної моделі надано в таблиці 1.3. Порядок використання цього способу розглянемо на прикладі.

ПРИКЛАД

Існують вихідні дані про роботу умовного підприємства за певний період. Чинниками обсягу випуску продукції слугують зайняти у виробництві верстати, час їх роботи та продуктивність – випуск продукції за одну верстато-годину. Кількісні значення цих факторів за базовий та звітній періоди наведено в таблиці. Необхідно визначити вплив зміни кожного з них на результуючий показник – обсяг товарної продукції за означений період.

Таблиця 1.3 – Дані для факторного аналізу змін обсягу випуску товарної продукції

Обсяг випуску товарної продукції розраховується як добуток кількості верстатів (К), кількості відпрацьованих одним верстатом годин (Г) і випуску

43

продукції за одну верстато-годину (П), тобто його представлено трифакторною моделлю:

ТП = К*Г*П.

Таблиця 1.4 – Розрахункова таблиця факторного аналізу змін обсягу випуску

товарної продукції

Таким чином, загальна зміна обсягу випуску товарної продукції

88 000 грн. – 216 000 грн. + 72 000 грн. = –56 000 грн.

була зумовлено впливом таких факторів:

•збільшення кількості верстатів на 5 одиниць призвело до збільшення обсягу товарної продукції на +88 000 грн.;

•зменшенням кількості годин, відпрацьованих одним верстатом на 60 год зменшило обсяг товарної продукції на –216000 грн.;

•збільшенням випуску продукції за 1 верстато-годину на 10 грн. збільшило

обсяг товарної продукції на +72 000 грн.

Алгебраїчна сума впливу факторів обов’язково має дорівнювати загальному приросту результативного показника, тобто баланс відхилень дорівнюватиме

ППзаг = ППзв – ППб = 648 00 – 704 000 = –56 000 грн.

Брак такої рівності свідчить про допущені в розрахунках помилки.

Метод ланцюгових підстановок має певні умовності: оцінці підлягає вплив на підсумковий показник лише декількох основних факторів за припущенням, що решта факторів на ПП не впливає; при зміні послідовності чинників (підстановок) виникають різні результати впливу конкретного чинника на ПП.

Метод ланцюгових підстановок доцільно використовувати тоді, коли відхилення підсумкового показника за аналізований період становить не більше 10%. За наявності більшої величини відхилення слід використовувати інтегральний метод.

1.4.Питання для самоперевірки

1.У чому полягає роль техніко-економічного аналізу в сільськогосподарському виробництві.

2.Що в інженерній діяльності може слугувати об’єктами техніко-економічного аналізу.

3.Які основні типові задачі вирішує техніко-економічний аналіз.

4.Які методи техніко-економічного аналізу вам відомі.

44

5.Які прийоми техніко-економічного аналізу вам відомі.

6.У чому полягає зміст методу порівняння.

7.За якими ознаками проводять групування при техніко-економічному аналізі.

8.Поясніть суть структурних та аналітичних групувань.

9.Що ви розумієте під поняттям показника та фактору системи.

10.Що означає елімінування.

11.У чому полягає спосіб ланцюгових підстановок.

12.Як визначитися із кількістю підстановок при аналізі багатофакторної моделі. 13.Коли доцільно використовувати метод ланцюгових підстановок для оцінки

багатофакторної моделі.

1.6. Статистичний аналіз у машинобудуванні

Основні поняття

Предмет математичної статистики полягає в розробці методів збору та обробки статистичних даних для одержання наукових та практичних висновків.

Основна задача математичної статистики – розробка методів аналізу статистичних даних з огляду на мету дослідження.

Статистичними даними називаються дані про число об’єктів у деякій сукупності, які мають спільні ознаки.

Вивчення множини однакових об’єктів може провадитися як за якісними, так і за кількісними ознаками. Наприклад: якщо досліджується партія деталей, то якісною ознакою може бути стандартність деталей, а кількісною – розмір.

Умашинобудуванні статистичні методи використовуються для оцінювання точності обробки деталей, настроювання металорізальних верстатів на розмір обробки, оцінювання стабільності технологічних процесів, прогнозування браку, контролю якості продукції і розв’язання інших технологічних задач серійного і масового виробництва.

Уматематичній статистиці використовуються такі специфічні поняття: Випробування – практичне виконання певного комплексу дій і умов

(наприклад, однократне виконання деякого технологічного переходу механічної обробки).

Подія – явище, що відбувається внаслідок випробування (наприклад, отримання певного дійсного значення технологічного розміру внаслідок однократного виконання технологічного переходу механічної обробки).

Масовими називають події, що відбуваються під час численного повторення випробовувань.

Якщо як результат кожного випробування неодмінно відбувається певна подія А, то таку подію називають достовірною. Якщо в умовах певного випробування деяка подія В ніколи не може відбутись, то її називають неможливою. Якщо ж під час випробування подія С може відбутися, а може і не відбутися, то таку подію називають можливою або випадковою (стохастичною за походженням ).

45