Зимова підгодівля соняшниковою медом

Такий неоднозначний вид підгодівлі, як соняшниковий мед, теж є предметом дискусій. Справа в тому, що при кристалізації мед різко змінює свої якості. Якості змінюються не в кращу сторону - пропадає аромат, притаманний будь-якому квітковому меду і часто з'являється гіркуватий, терпкий присмак.

Мед не стає менш корисним, змінюються лише зовнішні ознаки. Цінні мікроелементи не руйнуються, тому для споживачів соняшниковий мед буде однаково корисний в будь-якої консистенції. А ось бджолам може стати дискомфортно, особливо в зимовий час огляду температури.

Виправдання зимівлі бджіл на меді чи ні - складне питання.

Прихильники такого методу підтримують комфортну для смугастих температуру в будь-який час року. Для цього багато переносять вулики на час холодів в приміщення з плюсовою температурою. Але такі приміщення є не у всіх, у такому випадку для зимівлі залишають бджіл в утеплених пінополістирольних вуликах. При похолодання соняшниковий мед кристалізується (зацукровується) - він стає настільки твердим, що непридатний бджілок. Саме це є головним аргументом для того, щоб закоркування вироблялося саме цукровим сиропом, а не соняшниковою медом.

Фахівці вважають зимовий годування бджіл соняшниковою медом великим ризиком і рекомендують знайти варіанти надійніше.

Скільки меду потрібно взимку?

Мета годування бджіл на зиму полягає в тому, щоб всі сім'ї були сильними, тому в середньому необхідно розраховувати приблизно тринадцять з половиною кілограмів підгодівлі на сім'ю, зимуючу на волі, без урахування природного запасу.

Якщо дати родині близько двадцяти кілограм цукру на зиму, то вони напевно перезимують, але побічні ефекти не порадують бджолярів - відставання у розвитку і наступний за ним неефективний збір меду забезпечені. Якщо залишити менше підгодівлі, кількість бджіл, що дожили до весни, очевидно зменшиться. Максимальна кількість корму - близько вісімнадцяти кілограм. Почати можна з середнього значення близько шістнадцяти кілограм, а після визначати, що краще змінити для кожного конкретного вулика.

Кількість меду залежить від безлічі факторів, тому головна порада, відповідний для всіх - звертайте більше уваги не так на те, скільки корму в сім'ї, а на наявність їх в кожній вуличці гнізда. Обов'язково добре утеплите кожен вулик, закінчивши підгодовування.

Трудомісткий процес годування бджіл залежить від безлічі факторів - регіону, погоди, стану сім'ї та вулика ... Роботи зі створення кормових запасів досвідчений бджоляр може механізувати, кілька переобладнавши для цього медогонку. Але займатися цим без наявності спеціальних навичок не рекомендується.

Також на великих промислових бджолофермах роздача сиропу відбувається за допомогою автомашини, в кузов якої встановлюються ємності з їжею. У годівниці вона потрапляє через один або два шланга, що відходять від ємності. Якщо шлангів два, вони відходять в протилежні сторони, що прискорює процес.

Способи зимівлі бджіл

На Україні найбільш поширена зимівля бджіл у приміщеннях і менше-надворі.

Початком зимівлі вважають період, коли бджоли восени проводять останній осінній обліт. З цього часу і до виставлення із зимівника вони не очищаються від калу. Лише під час несприятливих умов зимівлі бджоли частково або повністю очищаються у вуликах, що зумовлює загибель значної їх кількості і навіть цілих сімей. Зимівля бджіл тим успішніша, чим коротший період від осіннього до весняного обльоту. В умовах України він триває переважно 120—150 днів.

При зимівлі надворі кожна бджолина сім'я споживає меду в середньому на 3—4 кг більше, ніж у зимівнику. Тому пасіка до 300 сімей втрачає щороку 0,9 т меду. Добре збудований зимівник існуватиме не менше 20 років і, зимуючи в ньому бджіл, господарство заощадить до 18 т меду. Витрати на будівництво зимівника значно менші, ніж вартість 18 т меду.

Зимівля бджолиних сімей надворі доцільна в умовах сталої холодної погоди під снігом, а також на крайньому півдні, де можливі обльоти бджіл взимку. В решті районів краще проводити зимівлю бджіл у приміщеннях, які будують за проектами. Зимівники розташовують на підвищених сухих місцях, де підгрунтові води залягають на глибині 4—5 м від поверхні грунту, добре захищених від постійних вітрів, на південному або південно-східному схилі. Вони повинні бути не ближче як за 1 км від інших будівель, доріг, місць зберігання кормів для тварин і складів нафтопродуктів. У зимівниках повинна підтримуватись температура від 0 до 4 °С тепла і відносна вологість від 75 до 85 %, шо досягається за допомогою припливно-витяжної вентиляції. Свіже повітря надходить з тамбура через припливні труби, вмонтовані в підлозі зимівника, а нагріте і збагачене водяною парою та вуглекислим газом виводиться через витяжні, розміщені під стелею і через горище виведені над дахом.

На одну бджолину сім'ю потрібно 6—8 см² площі поперечного перерізу вентиляційних труб. Площа однієї труби не повинна перевищувати 600 см² (20x30 см), а зимівник — мати висоту 2,5—3 м. Вулики в ньому розміщують в чотири — шість рядів льотками до проходу. В кожному ряду влаштовують не менше трьох ярусів. На верхніх ставлять слабкі сім'ї, а на нижніх та біля дверей — сильніші. Для розташування одностінного вулика необхідно 0,5—0,6 м³, а двостінного і вулика-лежака — 0,7—0,8 м³приміщення.

На стелажах вулики розміщують на віддалі 20—25 см один від одного. Спочатку їх ставлять на верхні стелажі, а потім на нижні. Перед занесенням вуликів у зимівник рамки закріплюють (краще це робити після закінчення формування гнізд на зиму), закривають льотки, ставлять на носилки і на невеликих пасіках транспортують вручну, а на великих — за допомогою підвісних доріг або автомобілів. Постановку сімей у зимівник бажано закінчити протягом одного дня. Льотки відкривають на другий день на ширину 3-4 см. В слабких сім'ях відкривають лише верхні льотки, а в сильних -- верхні і нижні та знімають верхнє утеплення. Добрі результати дає утворення щілини між зовнішньою стінкою вулика, де розміщується гніздо сім'ї, і крайньою стельовою дощечкою у вуликах-лежаках.

Догляд за бджолами в зимівниках.

У перші місяці зимівлі пасічники 1-2 рази на місяць перевіряють мікроклімат зимівника за допомогою психрометра, витрачання корму контрольною сім'єю, яку встановлюють на вагах, вислухують бджіл за допомогою апіскопа чи гумової трубки, щомісяця оглядають контрольні листи паперу, підкладені під гніздо, звертають увагу на кількість загиблих бджіл на підлозі зимівника, закупорення ними льотків, забруднення останніх випорожненнями бджіл та наявність неприємного запаху з вулика.

У другій половині зимівлі зимівник відвідують раз на тиждень, краще після зміни температури зовнішнього середовища. При цьому дотримують правил користування тамбуром, світять ліхтариком тільки з червоним склом. Показання психрометра та зміну маси контрольної сім'ї записують у спеціальну відомість. Рівний гул сімей свідчить про добру зимівлю, а його підвищення — про несприятливу температуру та вологість повітря в зимівнику.

Температуру регулюють зменшенням або збільшенням вентиляційних отворів, а при значному потеплінні відкривають на ніч двері. Якщо температура нижча норми, зимівник додатково утеплюють снігом або будь-яким утеплювальним матеріалом.

При підвищенні вологості у зимівнику відкритий мед закисає, а перга пліснявіє. У бджіл, які споживають такий корм, виникає пронос. Для зниження вологості вентилюють зимівник, а у вулику відкривають на всю ширину верхні та нижні льотки. Низька вологість повітря викликає у бджіл спрагу, неспокій та посилене поїдання меду. Надмірно сухе повітря зимівника призводить до кристалізації меду, який, бджоли не можуть споживати. Для підвищення вологості повітря у зимівнику змочують підлогу та розвішують мокру мішковину.

Про кристалізацію корму свідчить наявність кристалів меду на контрольних листках паперу, а наявність рідкого меду (часто з бульбашками повітря) — про його закисання. При огляді льотків очищають їх від підмору бджіл. Загиблих бджіл змітають, збирають, виносять із зимівника і спалюють. На нестачу корму в сім'ї вказує тихий, затяжний, схожий на шелест сухого листя чи соломи звук. Сім'ї з таким шумом оглядають і зразу ж надають допомогу. Можна підгодовувати бджіл у стільниках закристалізованим медом, медово-цукровим тістом, цукровим сиропом.

Прогріті в теплій кімнаті 2—3 стільники з медом швидко вставляють всередину гнізда і закривають вулик. Відкачаний закристалізований мед двома порціями по 200—300 г загортають у марлю і кладуть на дротяну сітку. Медово-цукрове тісто, виготовлене при старанному змішуванні чотирьох частин цукрової пудри і однієї частини меду, дають так, як і відкачаний мед. На кожну сім'ю використовують дві порції суміші, по 0,5 кг кожна.

Цукровим сиропом (2:1) підгодовують бджіл із скляних банок місткістю 0,5 л, обгорнутих двома шарами марлі. Кожній сім'ї за один раз зверху ставлять по дві банки із сиропом, а через 10—15 днів даванку повторюють. Можна давати сироп і в стільниках, підставляючи їх у гнізда так, як і медові стільники.