2.2 Ярослав Мудрий

З 1019 р. київським князем остаточно утвердився Ярослав. Його брат Мстислав Володимирович правив у Тмутаракані. Це був завзятий воїн. Його дружина пе­ ремогла військо Ярослава, але Мстислав звернувся до брата: «Сідай у своєму Києві: 141 Зібравши довкола себе високоосвіче­ них людей, Ярослав Мудрий створив, за влучним висловом М.Грушевського, пер­ шу «Академію наук». Результатом їхньої спільної праці і було створено «Руську прав­ ду» - звід законів, за якими жила Київсь­ ка держава. Повністю ця книга не зберег­ лася: е лише кілька уривків, занесених до літопису. Ось один із них.

РОЗГРОМ ПЕЧЕНІГІВ ти старший брат, а мені хай буде ця сторо­ на Дніпра». Уклали вони мир і розділили землю Руську по Дніпру: Ярослав став правити в Києві, а Мстислав—у Чернігові. 1036 р. Мстислав помер. Оскільки його єдиний син помер ще раніше, то всі руські землі об’єдналися тепер під владою Яро­ слава. Русь була страшенно спустошена чоти­ рирічною братовбивчою війною. Ярославу довелося зосередити зусилля на відбудові країни, захисті її кордонів. Повсюди по во­ лостях (областях) він саджав своїх синів чи призначав намісників. Ярослав прозваний Мудрим за свою освіченість і любов до книг. Він був хо­ робрим полководцем і енергійним прави­ телем, у зовнішній і внутрішній політиці поглиблював те, що зробив Володимир. Він відвоював у польських феодалів загар­ бані Болеславом Хоробрим західні землі Русі. Провів успішні походи проти прибал­ тійських народів. Поширив кордони дер­ жави аж до Чудського озера, заснувавши там місто Юр’їв (Тарту). Порівняно з добою Володимира, за Ярос­лава Мудрого боротьба з печенігами втратила свою гостроту.

Вони не напа­ дали на Русь до 1036 року, коли стався останній масовий набіг печенігів. Тоді вони облягли навіть Київ. Ярослав за допомогою своїх постійних помічників- варягів завдав печенігам жорстокої по­ разки. На місці рішучої перемоги над степовиками наступного року було за­ кладено церкву Святої Софії, яка й до наших днів є зразком досконалості архі­ тектурних форм. «Повість минулих літ» про цю подію пише так: «І сталася січа люта, і ледве одолів під вечір Ярослав, і побігли печеніги в різні боки, і не знали вони, куди втікати, і ті, втікаючи, тонули в [річці] Ситомлі, інші — в інших річ­ ках. І так погинули вони, а решта їх [десь] розбіглась і до сьогодні». Частина їх була асимільована іншими кочовика­ ми - торками, а потім половцями, які з’явились у Північному Причорномор’ї в XI ст.

Перемога над печенігами дала можливість Ярославові значно посунути кордон на південь. Над Россю він збуду­ вав лінію укріплень, на місці сучасної Білої Церкви заклав місто Юр’їв. Кочові племена торків, чорних клобуків, берен­ деїв завдяки цивілізаційному впливу Русі втрачали войовничість і осідали на південноруських кордонах. Усунувши печенізьку загрозу, Ярослав зосередився на внутрішніх справах.

Князь виступив ініціатором упорядкуван­ня законодавства. У роки його правління було створено перший писаний звід зако­нів Київської Русі - «Руську Правду», си­стематизований кодекс для всієї країни.За «Руською Прав­дою» суворо карались такі злочини: замах на життя, посягання на майно поселян, найтяжчою карою було вигнання з рідно­го краю.

«Руська Правда» має велике значення як історичне джерело. З неї ми дізнаємося, зокрема, про господарське та культурне життя того часу, правові відносини різних верств населення і про устрій Київської держави.

У міжнародній політиці Ярослав віддавав перевагу дипломатичним методам налагодження зв’язків з різними державами. Як було заведено у Середньовіччі, ці зв’язки він зміцнював шлюбами своїх дітей. Його невістками стали сестра польського князя, онука німецького цісаря і донька візантійського імператора.

Тривалий час Ярослав боровся за утвердження західних кордонів Київської держави, відвойовував у польських феодалів землі, захоплені ними під час усобиці 1015–1019 рр. З метою зміцнення західних рубежів заснував він місто Ярослав на р. Сян. Ярослав успішно воював з печенігами і у 1036 р. завдав їм нищівного удару під стінами Києва.

Київська держава мала жваві дипломатичні відносини з Германською імперією та Францією. Вдалося Ярославу підтримувати більш-менш мирні відносини з Візантією. Тільки у 1043 р. спалахнула остання русько-візантійська війна. Проте в 1046 р. була укладена русько-візантійська угода, яку пізніше скріпили шлюбом сина Ярослава Всеволода з дочкою візантійського імператора Мономаха Марією. Усі ці заходи принесли великий міжнародний авторитет Київській державі.

За часів князя Ярослава Київська держава досягла найвищого розквіту. У внутрішній політиці основним його завданням було відновлення централізованої держави. Він жорстоко розправлявся з тими, хто не хотів йому коритися. Ярослав удосконалив державний апарат, зменшив данину. Це спричинило пожвавлення землеробства, скотарства, розвиток різних промислів і ремісничого виробництва.

Ярослав дожив до похилого віку, що було рідкісним явищем у середньовічні часи. Він помер у зеніті могутності й слави на 76-му році життя 20 лютого 1054 р. Похо­ ваний у церкві Святої Софії. Часи князювання Ярослава Мудро­ го позначились посиленням держ а­ ви, зм іцн енн ям кордонів Київської Русі, інтенсвним будівництвом міст , піднесенням господарства , торгівлі. Ці успіхи ознамен ували підвищення міжнародного автори­тету давньоруської держави. У роки його правління Київська Русь досягла найвищого розвитку.