IV етап

Сепсис. При зниженні реактивності організму породіллі та значній вірулентності мікроорганізмів розвивається загальний септичний процес — післяпологовий сепсис.

1. Сепсис без метастазів (септицемія) – через 3-4 дні після пологів, висока температура з лихоманкою, бурний початок, грам-негативна флора.

2. Сепсис з метастазами (септикопіємія) – протікає хвилеподібно, періоди погіршення стану з відносним покращенням, грам-позитивна флора.

Стан хворої стає тяжким, нерідко вона непритомніє, марить. На шкірі з'являється поліморфний висип, іноді схожий на скарлатинозний, температура тіла досягає високого рівня й має постійний характер, однак процес може протікати і без високої температури тіла. Пульс прискорюється до 120— 140 за 1хв.

Локалізованого болю у животі звичайно не буває. Відзначається збільшення печінки й селезінки. Язик сухий, обкладений, живіт трохи здутий, під час пальпації болісний, нерідко розвивається пронос токсичного походже­ння. Діурез зменшений, у сечі виявляють білок, еритроцити, лейкоцити, циліндрію. У периферичній крові — лейкоцитоз із зсувом формули вліво, анеозинофілія, моноцитопенія. Може бути гемолітична анемія.

Це захворювання може бути також з утворенням в органах і тканинах гнійних вогнищ. Перебіг хвороби затяжний, іноді він триває до 2 міс.

Інфекція локалізується у вигляді тромбофлебітів та численних дрібних септичних вогнищ, переважно в легенях, нирках, печінці, селезінці, кістках. Поряд з легенями уражається серцево-судинна система — виникають септичні васкуліти та ендокардити.

Починається зазвичай на 1-му тижні після пологів у ослаблених породіль. Захворюванню властиві озноби, висока температура тіла, сильна пітливість, біль у м'язах, пору­шення сну й апетиту, важка інтоксикація, нерідко з психічними розладами, та поява септичних метастазів, які найчастіше локалізуються в нижніх відділах легенів, стають домінуючими й призводять до абсцесу або емпієми легень. Можливість утворення метастазів у будь-якому органі вимагає ретельного обстеження хворої для вчасного хірургічного лікування.

Під час вагінального дослідження звичайно визначають інфільтрати в ділянці тазових вен або субінволюцію матки. Іноді у внутрішніх статевих органах не виявляють будь-яких змін.

Діагностика:

1. Виявлення збудника у крові.

2. Блідість, сірість абоо жовтушність шкіри, петехії.

3. Підвищення ЧСС, лабільність пульсу, гіпотензія.

4. ЦНС: ейфорія, пригнічення сну.

5. Збільшення печінки та селезінки.

6. Лейкоцитоз з різким зсувом вліво, лімфопенія, анеозифілія, поява токсичної зернистості в нейтрофілах.

7. Гіпо- і диспротеїнемія, гіпоглікемія.

Лікування.

1. Передопераційна підготовка протягом 6—8 годин, режим гіперволемічної гемодилюції.

2. Хірургічне втручання — екстирпація матки з матковим трубами, дренування черевної порожнини.

3. Інтенсивна багатокомпонентна терапія в післяпологовому періоді.

4. Продовження антибактеріальної терапії, зміни її по антибіотикограмі.

5. У післяопераційному періоді широко виконується ГБО, плазмофорез, гемосорбція, УФО крові, лазерне опромінення, при необхідності — гемодіаліз.

Післяпологовий мастит. Маститом називають запалення тканин молочної залози, збудниками якого є гноєтворні мікроорганізми, найчастіше стафілококи, рідше — стрептококи.

Шляхи розповсюдження — галакгогенний шлях. Гематогенно інфекція розповсюджується вкрай рідко. Ворота – тріщини на сосках.

Стадії маститу: лактостазна, серозна, гнійна.

Лактостаз – підвищення температури тіла до 38С, рівномірне нагрібання і болючість молочних залоз. Небхідно тимчасово припинити годування.

Гнійний мастит поділяється на такі форми:

1) інфільтративно-гнійний: дифузійний, вузловий;

2) абсцедуючий: фурункульоз ареоли, абсцес ареоли, абсцес у товщі зало­зи, абсцес позаду залози — ретромамарний;

3) флегмонозний (гнійно-некротичний);

4) гангренозний.

У більшості випадків мастит буває однобічним. Післяпологовий мастит розпочинається раптовим підвищенням температури тіла до 39° С і ви­ще, іноді ознобом. З'являються біль у молочній залозі, загальне нездужання, головний біль, порушуються сон і апетит. Молочна залоза збільшується, у глибині її промацується болісна щільна ділянка, що не має виразних меж. Іноді над ураженим місцем буває почервоніння шкіри. Залежно від локалізації вогнища розрізняють ретромамарний, інтерстиціальний та субареолярний мастит, що відповідає розташуванню часточок молочної залози.

Запальний процес призводить до закупорювання проток молочної залози та до застою молока (застійний мастит, лактостаз), але запальний процес може припинитися на цій стадії і згодом жінка одужує. Іноді ж він прогресує, в такому випадку розвивається інфільтративний (серозний) мастит; якщо інфільтрат нагноюється, розвивається гнійний мастит.

У разі нагноєння загальний стан хворої погіршується, нерідко з'являється озноб, температура тіла набуває ремітуючого характеру, біль у молочній залозі посилюється, у щільному інфільтраті утворюються вогнища розм'якшення, шкіра над ними гіперемійована, з синюшним відтінком. Перебіг гнійного маститу буває важким і тривалим.

Лікування. Консервативне лікування проводиться тільки при серозному масти­ті; при важких формах показано оперативне втручання. Післяпологовий мастит слід розпочинати лікувати, як тільки з'являються перші Гігієнічний догляд за молочними залозами. Техніка годування медперсоналу. Якщо існує загроза виникнення тріщин сосків, рекомендувати году­вати крізь накладки. Важливою умовою лікування є спорожнення молочної залози (ретельне зціджування).

1) Антибактеріальна терапія (напівсинтетичні пеніциліни, аміноглікозиди, цефалоспорини).

2) Оптимізація репаративних процесів епітелізації тріщин сосків: актовегін, солкосерил, наксол, вулнузан та ін.

3) Зменшення продукції грудного молока: достінекс, бромкриптин, парлодел тощо.

4) Зменшення лактостазу: окситоцин, но-шпа та ін.

5) Підвищення імунологічної резистентності організму: антистафілококовий гамма-глобулін, гамма-глобулін або поліглобулін, адсорбований стафілококовий анатоксин, гіперімунна антистафілококова плазма та ін.

6) Зменшення явищ інтоксикації: загальна кількість розчинів повинна бу­ти 30 мл/кг/сут. При підвищенні температури на кожен градус кількість речовини збільшують на 5 мл/кг/добу. На фоні інфузійної терапії вво­дять сечогінні препарати: фуросемід, верошпірон та ін.

7) Зменшення алергічного компонента — антигістамінні препарати.

8). Антистафілококовий гамма-глобулін.

Для зменшення лактостазу виконують: електрофорез прокаїна 2% розчин у 70° спирті; ультразвуковий вплив на молочні залози; електромагнітні хвилі сантиметрового діапазону. При гнійних маститах виконують хірургічне втручання.

Основні принципи лікування післяпологових інфекційних ускладнень

Успіх лікування післяпологових інфекційних ускладнень має місце, якщо визначається рання та своєчасна діагностика ускладнення, адекватна та відповідна до збудника, починається антибактеріальна терапія та терапія комплексна для підтримки організму. Вирішальне значення має хірургічна санація септичного вогнища, яким є матка.

1. Хірургічне втручання головного джерела інфікування — екстирпація мат­ки з видаленням маткових труб та дренуванням черевної порожнини. Через дренажі проводять: закритий післяопераційний лаваж, перитоніальний діаліз, програмовану релапаротомію (виконують її кожні 24 години протягом 6—7 діб, а потім кожні 48 годин — G.Hubens, 1994 p.) відповідно до випадку розповсюдження інфікування та його стадії.