книга
.docx182
1 Переклали з латинської Йосип Кобів і Юрій Цимбалюк.
poidvi J
т
1 Саме цс слово арабського походження.
роїдії з 205
' Не слід забувати, що свою подорож до Індії—Америки Колумб вважав хрестовим походом. Жорстокість конкістадорів в Америці значною мірою пояснювалася бажанням вігкорінити жорстокі язичницькі звичаї американських індіанців, які суперечили християнськії! моралі.
роідт З
206
1 Таку концепцію бароко розроблено у фундаментальному дослідженні: Роме- нець В. А. Історія психології XVII століття,— К.: Вища школа, 1990.
J>h',till 4
1 У добу, коли виникло цс твердження, не існувало поділу наук на природничі (точні) і гуманітарні, вчені були схильні ототожнювати методи дослідження цих двох протилежних сфер.
роідін 4 226
1 Афоризм — узагальнене судження у стислії!, художньо ефектній формі, в основі якого нерідко лежить логічно гострий поворот думки.
роздії 4
1 Цит. за: Голенищсв-Кутузов И. II. Романские литературы. Статьи и исследова¬ния,- М.: Наука. 1975 - С. 330.
1 Переклад Михайла Москаленка.
роздії 4
24~3
' Репс Барі, «радник та історіограф короля», встановлює у 1653 р. три роди мови: мова університетів, коли поряд із знанням багатьох іноземних мов бракує чистоти рідної мови; мова простих людей (du vulgaire), купців і ремісників; мова при¬хильників чистоти (des pnristes) — тих. хто належить до світських салонів. Академії, двору (Сергиевский М. В. История французского языка,— М„ 1947,— С. 158).
роідш 4
' Див.: Нефедов II. Т. История зарубежной критики и литературоведения. - М.: Высшая школа, 1988,— С. 4G.
1 Див.: Спор о древних и новых.— М.: Искусство, 1985 (История эстетики в памят¬никах и документах).
- Янсенізм — у XVII—ХУІІІ ст. иеортодоксальпиії релігійний напрям усередині християнства, щодо основних позицій близький протестантизму; бачив головного противника в єзуїтах. Назва — за ім'ям голландській теолога К. Янсенія.
3 Інтим вихованцем Пор Ройяля був Блсз Паскаль.
роздп 4
1 У XVIII ст. слово «революційний» як антонім до «еволюційний» застосовували щодо геологічних процесів у значенні «раптовий, бурхливіш, нестримний».
1 Див.: Англия в памфлете: Англ. публицист, проза нач. XVIII в. / Сост.. авт. предисл. п коммент. И. О. Шайтанов.— М: Прогресс. 1987,— С. 13.
1 ІІсру Д. Дефо (1661 — 1731) належить понад 350 творів різних жанрів, серед яких багато памфлетів, трактатів і віршованих сатир на злободенні темп соціального, політичного і релігійного життя, 7 романів з яскраво вираженою моральною тенденцією («Робінзоп Крузо», 1719; «Мемуари кавалера». 1720; «Капітан Сінгль- тон», 1720; «Молль Флендерс». «Полковник Джек», «Щоденник чумного міста». 1722; «Леді Роксана», 1724) та ін.
1 Сучасниками Свіфта були королі: Яків (Джеймс) II (до 1688). Марія II (до 169І), Вільгсльм III (до 1702. спочатку спільно ,ч Марією). Анна (до 1714). Георг І (до 1727). Георг II (до 1760).
1 У житті Свіфт зневажав Дефо і часом безпідставно ганьбив ііого у своїх пам¬флетах.
розді 7 5
1 Вольтер був двічі ув'язнений У Бастплії (1717 -1718. 1726); 1726 -1728 pp. він провів у вимушеному екзплі в Англії; 1733—1749 pp. жив далеко від Парижа в мастку Сірей. що належав його приятельці Е. дю ІІІат.те; 1750—1753 pp.— в Сан- Сусі, резиденції прусського короля Фрідріха II, на його запрошення; 1758— 1778 pp.— у віллі Ферней. на самому кордоні Франції з Швейцарією, де почувався неприступним для королівських жандармів. Проміжки були заповнені вимушеними переїздами по Франції і Європі. Волі,тер залишив численні твори в усіх жанрах — драматургії, прозі, поезії. Драматургічний доробок становить понад 50 трагедій і комедій (найкращі - трагедії «Заїра». 1732. «Альзіра». 1736, і «Фанатизм, або Пророк Магомет», 1740). У прозі виділяють Н гак званих філософських повістей («Заліг, або Доля», 1717; «Мікромегас». 1752: «Каидід. або Оптимізм», 1759; «Простак», 1767; «Царівна Вавилонська». 1768, та ін.). В жанрі бурлескної ірої- ко.мічної поеми створена «Орлеанська діва» (1730 -1755). Історичній темі присвя-чені дослідження: «Історія Карла XII» (1731). «Вік Луї XIV» (1751), «Історія Російської імперії за Петра І» (1759); на філософську тему написані «Філософські листи», «Філософський словник», статті для Енциклопедії та багато ін.; на есте-тичну тему — «Вежа доброго смаку» (1733), «Роздуми про трагедію», «Роздуми про стародавню і нову трагедію» та ін. Бомарше видав його твори у 90 томах. Про псевдонім поета див.: Артамонов С. Д. Вольтер и его век. - М.: Просвещение. 1980.— С. 63—64.
роздії 5
1 Докладніше на цю тему дин.: Ксиарлицкий К). И. Шекспир н Вольтер.-- М.: Наука, 1980. С. 39-47 та ін.
1 Ім'я Лейбніца прямо названо в повісті. У філософськії'} «діатрибі» «Треба зробити вибір, або Принцип дії» (1772), яку можна вважати авторським коментарем до «Кандіда», Вольтер називає ще ім'я англійського філософа Шефтсбері, який «зробив цю казочку модною» (Вольтер. Философские сочинения.— М.: Наука, 1988,- С. 521-523)'
1 Див. глибокий аналіз художнього стилю «Кандіда» Вольтера в: Этктд Е. Семи¬нарий по французской стилистике: В 2 ч.— Ч. 1,— Л.: Госучпедгиз, I960,— С. 46—55.
1 За волею батька Дідро спочатку готувався до духовної кар'єри і в дванадцять років прпііпян тонзурування. Проте, закінчивши в Парижі колеж Д'Аркур, розірвав стосунки із сім'єю і став жити, иокладаючнсь на власні сили. В подальшому самотужки здобув широку освіту. Дідро вважав себе філософом, а не письменником, тому з усіх написаних літературних творів опублікував за життя лише роман у стилі рококо «Нескромні скарби», написаний на замовлення високопоставленого покро¬вителя (1747), і кілька новел («Два друга з Бурбони», 1773, та ін.). Мого славу ви¬датного письменника склали твори: «Черниця» (1760), «Жак-Фаталіст та ііого Пан» (1773), що вийшли друком 1796 р., і «Небіж Рамо» (1762—1779), що вперше з'явився друком у німецькому перекладі И. В. Іете 1805 р. Пому належить кілька театральних
1 Вернадский В. И. Труды по всеобщей истории науки,— М: Наука. 1998.— С. 217.
1 Про «донкіхотівський слід» у Філдінга див.: Eiucmpamoea А. А. Английский ро¬ман эпохи Просвещения.— М: Наука, 1966,— С. 84—99.
1 Образ Натаїпі Ростової у «Війні і мирі» свідчить про уважне вивчення Л. Толстим не лише Руссо, а й цього роману Філдінга.
1 Берне брав активну участь у збиранні шотландських народних пісень для видання «Шотландській! музичний музей» (1787- 1802) та інших збірок.
розділ 5
509
1 Тут і далі цифри означають сторінки з видання: Жан-Жак Руссо об искусстве: Статьи, высказывания, отрывки из произведении.-- Л.: М.: Искусство,— 1959.
роздії 5
1 Кант встановив, що одна частина свідомості — здоровий глузд, Verstand — по¬в'язує людину зі світом емпіричного (буденного, звичайного, земного); інша части¬на — розум, Vcrnunft — з нескінченністю, царину якої філософ назвав «ідеями (або принципами) розуму». Звідси утвердилася назва нового вчення — ідеалізм.
1 Образ узятий зі Старого Завіту Філістимляни («філістери») здалися герою Самсону настільки мізерними і жалюгідними, що він. відклавши свого меча, побив і розігнав їх усіх просто ослячою шелепою.
1 На горі Геліконі жили античні му:ш, у священному гаю були святнлшпа германських богів.
! Й. Г. Гердер студентом слухав у Кенігсберзі лекції І. Канта («докріггнчного» періоду). З 1764 по 1769 pp. служив пастором у м. Ризі. В 1770 р. у Страсбурзі почалася ііого дружба з юним Гете. З 1776 р. до кінця життя обіймав посаду голови церковного відомства у Вей.марі. Залишив роботи, присвячені питанням літератури («Досвід історії поезії», 1766—1767; «Фрагменти про нові тню німецьку літературу». «Критичні гаї», 1766—1769) і походження мови («Про походження мови», 1770). Випустив збірку перекладів фольклору народів світу «Голоси народів у піснях» (1779). Головна праця — «Ідеї до філософії історії людства» (1784—1791).
1 «Гемі фон Бсрліхінген» (1773). «Егмонт» (1787).
1 Аналіз принципів всіімарської класики дасться в наступному розділі про твор¬чість її. В. Гете.
1 Переклад Миколи Дуката.
роздії 5
їш
1 Кант И. Сочинения: В 6 т.- Т. 5,- М.: Мысль, 1966,- С. 323-324.
1 Докладніше про штюрмерські твори Гете див.: Ша.іагінпи Б. Б. Шлях Гете: Філософія. Життя. Творчість,— X.: Ранок, 2003.
1 Про «демонізм» v Іете лив.: Шамиінае Б. Б. Естетика Й. В. Гете: Дослідження,— К.: Вежа, 2002,- С. 61-67.
1 Цс відповідало думці Лрістотсля про тс, що «мистецтво частково завершує те, що неспроможна була зробити природа, частково наслідує її» (Фізика, [І, 8).
1 Вагнер Р. Кольцо Нпбелунга: Избр. работы,— М.: ЭКСМО-Прссс; Санкт-Петер- бург: Terra Fantastica. 2001. (Антология мысли).— С. 690, 679, 692.
1 їсте дозволив веймарській фрейліні Луїзі фон Гьохгаузен зробити з юнацького варіанта твору копію, яка випадково була знайдена в архіві у 1887 р. і названа вченими «Прафауст» («Urfaust»).
1 «Фауст» Й. В. Гете тут і далі цитується в перекладі Миколи Лукаша.
1 Докладніше про жанрово-стпльові особливості «Фауста» див.: Шалагінов Б. Б. Фауст» Й. В. їсте: Містерія. Міф. Утопія.- К.: Вежа. 2002.
1 Маю на увазі музику Й. С. Баха, Г. Ф. Генделя, Й. Гайдна. В. А. Моцарта, К. В. Глюка та ін.
1 Зрозуміло, маємо на увазі не раціоналістичний «здоровий глузд» — Vcrstand, raison, understanding, що лише механічно віддзеркалює «реальність», а кантіанський «безконечний», творчий розум — Vernunft, що включає уяву (тепер його називають «духовність»),
онечний», творчий розум — Vernunft, що включає уяву (тепер його називають «духовність»),