Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2
.pdf547
Рплділ 9. Розбудова Української держачи
Верховна Рала виконує низку функцій щодо утворення відповідних органів державного управління. Вона дас згоду на призначення Президентом України Прем'ер-Міністра, призначення на посаду і звільнення з посади за поданням Президента України Голови Національного банку. До її повноважень належать також призначення і звільнення половини складу Ради Національного банку, Національної Ради з питань телебачення й радіомовлення.
У світлі цих положень слід розглядати і повноваження Верховної Ради щодо призначення на посаду та звільнення з посади Голови і членів Рахункоиої палати, яка здійснює контроль за використанням коштів Державного бюджету.
Практика застосування Конституції вже продемонструвала необхідність удосконалення структури, повноважень, функцій Верховної Ради.
Президент України, згідно з Конституцією, є главою держави, виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції, прав і свобод людини і громадянина. Статус Президента як глави держави підтверджує багатофункціональна сутність цієї державної посади. Глава держави уособлює державну владу загалом, він не належить до жодної з гілок державної влади. Навпаки, глава держави об'єднує усі гілки державної влади, забезпечуючи спрямованість їх діяльності в єдиному напрямку. Президент виступає у ролі арбітра у разі виникнення непорозуміння між законодавчою та виконавчою гілками влади, забезпечує єдність держави.
31 жовтня 1999 р. на основі Конституції України відбулися вибори на посаду Президента України. На другому турі виборів, який відбувся 14 листопада 1995 р., Л. Д. Кучму обрано Президентом України на другий строк.
Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів. Правова база його діяльності — Конституція, закони України та акти, видані Президентом України. Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом і підконтрольний та підзвітний Верховній Раді. На практиці ця залежність реалізується у тому, що Президент України призначає за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра, припиняє його повноваження і приймає рішення про його відставку. Крім цього, Президент за поданням Прем'єрМіністра призначає членів Кабінету Міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, глав державних адміністрацій, а також звільняє їх з посади.
Підкон грольність і підзвітність Кабінету Міністрів Верховній Раді відтворюється у тому, що парламент затверджує бюджет,
МІ
§ 2. Розроблення і прийняття нової Конституції України 1996 р.
опрацьований урядом, контролює його роботу. Кабінет Міністрів є вищим державним органом оперативного управління. Його діяльність спрямовується на забезпечення суверенітету й економічної самостійності держави, активне проиеденни фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики, забезпечення соціального захисту населення, вирішення актуальних питань розвитку освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки та природокористування. Кабінет Міністрів здійснює необхідні заходи у сфері забезпечення обороноздатності держави, боротьби зі злочинністю, спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади.
Міністерства, державні комітети та інші відомства загальнодержавного рівня належать до центральних органів виконавчої влади.
Згідно з Конституцією України і Законом України «Про місцеві державні адміністрації», прийнятим 9 квітня 1999 р., виконавчу владу в областях, районах, в Автономній Республіці Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Вони с органом виконавчої влади і входять до системи органів виконавчої влади. Місцева адміністрація здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Місцеві державні адміністрації зобов'язані забезпечувати на своїх територіях виконання Конституції, чинних законів, указів та розпоряджень Президента України, актів центральних органів виконавчої влади, законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян.
З прийняттям Основного Закону утворена якісно нова інституція у системі державних органів — Конституційний Суд. Його діяльність спрямована на посилення конституційного контролю в усіх без винятку сферах, стабілізацію конституційного ладу, затвердження принципу верховенства права і вищої юридичної сили Конституції, прямої дії її норм, забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина' Конституція визначає територіальний устрій України, який будується за принципами цілісності і єдності державної території, її недоторканності.
1 Тодьїка Ю Н (Хновьі конституционного строя Украиньї — X., 1999 — С 212—231 *-НМ 54»
і 9. Розбудова Української держави
§ 2. Розроблення і прийняття ново) Констиглуціі Укріпим 1996 р
На становлення України як соціальної, правової держави суттєво впливає стан місцевого самоврядування. Конституція України (ст. 7) визначає місцеве самоврядування. Загальне поняття місцевого самоврядування містить ст. 140 Конституції, згідно з якою
місцеве самоврядування є правом територіальної громади — жителів села, селища та міста
— самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України Важливою гарантією захисту прав людини і громадянина у їхніх стосунках з органами і
посадовими особами державного управління с конституційне право звернення до суду. Конституція України виходить з того, що здійснення правосуддя в Україні належить виключно до компетенції судів. Судочинство здійснюється судами загальної юрисдикції, які організовуються за принципом територіальності та спеціалізації. Пайнищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими органами спеціалізованих сулі" с відповідні вищі суди. Конституція забороняє утворення будь-яких надзвичайних судів. Конституція і закони гарантують незалежність та недоторканність суддів.
В той же час у п. 12 «Перехідних положень» Конституції за-нннчалося, що «Верховний Суд України і Вищий арбітражний суд України здійснюють свої повноваження відповідно до чинного законодавства України до сформування системи судів загальною юрисдикції в Україні відповідно до статті 125 цієї Конституції:, але не довше ніж п'ять років». Виконуючи цю вимогу Конституції, Верховна Рада України ітрийняла 21 червня 2001 р. закони: «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України», «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України», «Про внесення змін до Закону України «Про статус суддів», «Про внесення змін до Закону України «Про органи суддівського самоврядування», «Про внесення змін до Закону України «Про кваліфікаційної комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України», «Про внесення амін до Закону України «Про арбітражний суд», «Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України». «Про внесення змін до Цивільнопроцесуального Кодексу України»1. Зазначені закони внесли цілу низку важливих змін у судоустрій і судочинство України А більш грунтоьно конституційні принципи побудови і діяльності су-
1 Офіційний вісник України. — 2001 — X» 25 — Ст. 1141 — 1145, 1147—114
дової влади в України втілилися в Законі 'Про судоустрій України . прийнятому Верховною Радою 7 лютого 2002 р.1 Прийняття Конституції стало важливим етапом у розвитку нашого суспільства. У той же
час слід зазначити, що Конституція України 1996 р. не с ідеальним Основним законом, бо в ньому налічується чимало компромісних формувань. В Конституції дійсно «існують лакуни, допущені випадково або свідомо»2.
Конституція є політико-юридичним фундаментом подальшою реформування правової системи України. Основні завдання, принципи і напрями правової реформи мають спиратися передусім па Конституцію, відповідати її основним положенням.
Центральне місце у структурі реформи правової системи посідає розвиток законодавства. Лише за перший рік після прийняття Конституції з'явилося понад 190 законів3.
Одним з головних напрямків діяльності Верховної Рада стала кодифікація законодавства. Тільки за останні декілька років Верховна Рада України прийняла базові фундаментальні закони І кодекси. Так, 18 січня 2001 р. був прийнятий закон «.Про громадянство України»4. Він визначив правовий зміст громадянства України, порядок його набуття і припинення, повноваження державних органів, які беруть участь у вирішенні питань громадянства тощо. Удосконалювалось і виборче право — цей важливий інститут конституційного права України. Так, 18 жовтня 2001 р. був прийнятий Закон України «ІІцо вибори народних депутатів України ' Ефективно реформувати економічну систему покликаний новий Цивільний кодекс України,
який Верховна Рада України прийняла 16 січня 2003 р. (чинний з 1 січна 2004 р.)1' В галузі сімейного права основним нормативно-правовим актом став Сімейний кодекс України, прийняти 10 січня 2002 р (чинний з 1 січня 2004 р.)7.
1 Офіційний вісник України. — 2002. — № 10. — Ст. 441 г Кульчицькин С Н. Утворення незалежної України, перше десятиліття // УІЖ. —
2001. - X» 4. - С. 8.
1 Ші-мшученко Ю. С. Теоретичні засади риті їм ції Конституції України // Вісн. АПрН України. — 1997 — .V» 4 — С. 10.
■ .мості Верховної Ради України. — 2001. — >Л 13. — Ст. 65. 1 Там само. — 2001. — К» 51— 52 — С.
:<ЩІІІНШІ тсник України — 2003. — ЛУ 11. — Ст. 461. " Відомості Верховної Ради Укр.пни
— 2002 — М 21—22. — Ст. 185.
551
Розділ 9. Розбудова Української держави
Найбільш повно можливості формування в аграрному секторі господарства країни ринкових відносин забезпечуються нормами нового Земельного кодексу України, прийнятого 25 жовтня 2001 р.1 Десятилітній період розвитку кримінального права України після проголошення її
незалежності завершився прийняттям 5 квітня 2001 р. нового Кримінального кодексу України (набрав чинності з 1 вересня 2001 р.)2.
На стадії завершення знаходиться прийняття процесуальних кодексів.
Конституція є юридичною базою розвитку усіх галузей права. Усі закони, інші політикоправові акти мають відповідати Конституції як Основному Закону країни. Верховенство Конституції у правовій системі виявляється у тому, що жодний правовий акт не може бути поставлений поряд з нею.
За суворим дотриманням Конституції, відповідністю їй законів та інших правових актів парламенту України, актів Президента України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим наглядає Конституційний Суд України у складі 18 суддів. Першим Головою Конституційного Суду України Верховна Рада обрала Л. Юлікова. Статус суду було визначено Законом «Про Конституційний Суд України^ від 16 жовтня 1996 р. Кінцевою .мстою, найважливішим соціальним призначенням реформи правової системи є перетворення її в ес|м.'ктивний інструмент формування громадянського суспільства з ринковою соціально орієнтованою економікою, що характеризується затвердженням в Україні нерховенства права, тобто реальним забезпеченням юридичними заходами максимально можливого здійснення надійної охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина.
Накопичений лосвід державно-правового будівництва в Україні показав, що виникла нагальна потреба в удосконаленні деяких статей Конституції, які, зокрема, стосуються органів виконавчої влади. Підтвердженням цьому є Указ Президента України Л. Кучми від 15 грудня 1999 р. «Про систему центральних органів виконаймо) влади», прийнятий, у зв'язку з необхідністю впорядкування системи центральних органів виконавчої влади, з метою поетапного здійснення адміністративної реформи в Україні3.
Досвід запровадження в життя положень Конституції показав також, що реалізація деяких ОСНОВНИХ її норм иідбуваеться складно
3—4. — Ст. 276.
' Відомості Верховної Ради України — 2002. —
2Тем само — 2001 — М 25—26. — Ст. 131.
3Уряд кур"ер. — 1999. — 17 груд.
552
