Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 1

1Бойко І. Й. Держава і право Гетьманщини... — С. 31—37.

2Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII

ст. —

С. 124.

771

294

772

295

773

Розділ 6. Устрій і право України в період наступу на її автономію

774

3. Право

775

його норми обов’язково враховувались усіма без винятку кодифікаторами, імперським законодавством.

Провідне місце в правовій системі України XVIII ст. посіло писане право. Значною мірою було поновлено дію Литовського статуту 1588 р., Саксонського зерцала, «Порядку». Законність цих джерел підтверджували загальноімперські акти, універсал гетьмана І. Скоропадського від 16 травня 1721 р., «Решительньїе пунктьі» (п. 20) від 22 серпня 1728 р., інструкція гетьмана Д. Апостола судам від 13 липня 1730 р.

Поширилося застосування Магдебурзького права, причому не тільки в містах, айв усіх ланках судової системи України. У першій половині XVIII ст. з метою полегшення праці юристів-практи-ків виникла гостра потреба перекладу збірників Магдебурзького права з латинської на українську мову. Тому створюються: Короткий вказівник Магдебурзького права за книгою «Порядок» і своєрідна праця під назвою «Кратко вьшисано з прав малороссийс-ких книги «Порядку», з артикулов прав Магдебургского, права це-сарского з означением, какое в тех правах за вини положено нака-зание и казнь и на каких именно значат страницях»1. У зазначених і деяких інших збірниках зміст Магдебурзького права було дещо трансформовано порівняно з оригіналами. Реалії суспільно-політичного життя, безперечно, відбилися на характері й обсязі застосування Магдебурзького права на місцях. Наприкінці XVIII ст. Магдебурзьке право майже перестало застосовуватися на українських землях, але багато які з його положень збереглися в різних нормативних актах.

У 1708 р. гетьман І. Мазепа зробив спробу вийти з-під влади Російського царя й уклав договір з королем Польщі С. Лещинським. Цей договір визначав у загальних рисах правове становище Лівобережної України на правах провінції Речі Посполитої. Соратник Мазепи гетьман у вигнанні П. Орлик у м. Бендерах (Молдавія) підписав зі старшиною акт «Пактьі и конституции...»2. Обидва ці документи не були втілені в життя, але становлять інтерес як пам’ятки державно-правової думки України.

1Матеріали до історії українського права. — Т. 1. — К., 1929. — С.

190—259.

2Пакти і конституції законів та вольностей Війська Запорозького між ясновельмож ним паном Пилипом Орликом, новообраним Гетьманом Війська

Запорозького, та між старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, прийняті пуб

лічною ухвалою обох сторін і підтверджені на вільних виборах встановленою прися гою названим ясновельможним гетьманом, року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах

(Хрестоматія з історії держави і права України. — Т. 1. — С. 184—200).

777

Події 1708—1709 рр. посилили негативне ставлення російської адміністрації до інституту гетьманства та договірних відносин. Спроби гетьмана І. Скоропадського підписати нові договірні статті закінчилися прийняттям так званих Решетилівських статей 1709 р., що були одностороннім законодавчим актом царського уряду про управління Лівобережною Україною. Звернення гетьмана Д. Апостола до імператора Петра І про повернення Україні давніх прав відповідно до договорів другої половини XVII ст. завершилися відмовою. У відповідь гетьман у 1728 р. одержав від Вищої таємної ради так звані «Решительньїе пунктьі», які до кінця існування гетьманщини залишалися її основним законом1.

Як і раніше, важливе місце серед джерел права гетьманщини посідали нормативні акти військово-адміністративної влади, передусім гетьмана. Ці акти мали форму універсалів, ордерів, інструкцій, листів, декретів, грамот. Серед найважливіших універсалів можна назвати: універсал К. Розумовського від 20 квітня 1760 р. про фактичне закріплення селян України, також цілу низку земельних, імунітетних, військово-службових універсалів. За правовим характером близькими до універсалів були гетьманські ордери та інструкції, наприклад інструкції судам П. Полуботка (1722 р.), Д. Апостола (1730 р.), К. Розумовського (1761—1763 рр.), листи і декрети про порядок судочинства, грамота К. Розумовського про кількість розквартирування та порядок утримання військ (1751 р.)2.

Уформі універсалів та указів видавала свої акти Генеральна військова канцелярія. Це були підзаконні акти, спрямовані на реалізацію актів гетьмана і царя, за їх допомогою здійснювалася виконавчо-розпорядча функція.

УXVIII ст. рішення таких органів, як військова рада, рада генеральної старшини, практично втратили своє значення, тому їхні засідання відбувалися дуже рідко, зміст їхніх рішень заздалегідь визначався царською владою.

На початку XVIII ст. в умовах наступу на вільності України на її територію поширюється дія різноманітних актів царської Росії (регламенти, приписи, положення, зводи, накази, інструкції, укази, маніфести). Прикладами можуть бути: указ 1714 р. про єдиноспад-ковість, Табель про ранги 1722 р., указ 1783 р. про закріплення селян, жалувана грамота дворянству 1785 р. На судочинство в Геть- 1 Решения, учиненного по его императорского величества указу в Верховном

тайном совете, на поданное прошение Войска Запорожского обеих сторон Днепра, гетмана Апостола від 22 августа 1728 р.

- Чехович В. Джерела права України — Гетьманщини. МЕЕ. — С. 184—185. 297

778

Розділ 6. Устрій і право України в період наступу на її автономію

779

§ 3. Право

780