Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 1

иіевчук В. Державні заходи І. Самойловича // Розбудова держави. — 1992. — №6.

255

671

Розділ 5. Створення української національної держави

672

7. Основні риси права у другій половині XVII ст.

673

§ 7. Основні риси права у другій половині XVII ст.

равова система України у другій половині XVII ст. розвивалася суперечливо. З одного боку, збереження української державності на Лівобережній Україні забезпечувало розвиток права України з одночасним посиленням впливу на нього публічного права Росії. З іншого боку, воєнна обстановка, поділ території України на Лівобережну і Правобережну порушували єдиний цілісний розвиток права, сприяли посиленню впливу на правову систему України права сусідніх з нею держав1.

Джерела права. У другій половині XVII ст. українське звичаєве право закріплюється як у нормативних актах, так і в адміністративно-судовій практиці. «Давние права и обьічаи», як і колись, регулювали значну частину суспільних відносин, політико-правове життя на всій території України. Державно-правова система України цього періоду, організація і функціонування державного механізму, в основі правового регулювання яких лежали норми звичаєвого права, самі по собі стали пам’яткою звичаєвого права. Особливо важливу роль відігравали норми звичаєвого права в організації і діяльності судових органів, вони становили значну частину матеріального і процесуального права. Норми звичаєвого права виявлялися в досу-довому і судовому процесах у формі різних обрядів, символів, дій, у словесних приказках2. У матеріальному праві норми звичаєвого права доповнювали законодавчі та інші нормативні акти і певною мірою змінювали їх. Багато актів судових органів усіх рівнів були прецедентами застосування звичаєвого права.

У Запорізькій Січі у другій половині XVIII ст., як і в попередні періоди, єдиним джерелом права залишалося «козацьке право» — неписані норми звичаєвого права.

Зберігало своє значення й українське церковне звичаєве право. Але з перепідпорядкуванням української православної церкви

1Бойко 1. Й. Держава і право Гетьманщини: навчальний посібник... —

Львів, 2000;

Терлюк І. Я. Історія українського права від найдавніших часів до XVIII століття.

Навчальний посібник... — Львів, 2003; Швидько Г. К. Історія держави і права України (X — початок XIX століття): Навчальний посібник. — Дніпропетровськ,

1998.

2Яковлів О. Історія джерел українського права // Енциклопедія українознавства. —

К., 1995. — С. 635.

675

Московському патріарху в Україні стали поширюватися нормативні акти, що йшли від московської православної церкви.

Уюридичних документах, що формували правове поле України другої половини XVII ст., часто використовувалися такі поняття і визначення, як «стародавні права і вольності», «малоросійські права», «свої права» та ін., під якими розуміли всю сукупність — як писаних, так і неписаних — норм права минулого, що зберегли своє правове значення. Центральна московська влада неодноразово підтверджувала збереження в Україні-Гетьманщині «стародавніх прав і вольностей». В 1659 р. в других Переяславських статтях зазначалося, щоб в Україні «своїми правами судилися». «Стародавні права і вольності козацькі» цар підтвердив і в 1663 р. і в наступні роки. Як правило, всі договірні статті другої половини XVII ст. закріплювали непорушність «малоросійських прав», не вдаючись у розшифрування їхнього юридичного змісту. Проте і в українському суспільстві чиновники державної і судової влади й представники різних соціальних груп по-різному тлумачили «давні», «стародавні», «звиклі» права, відстоюючи свої групові інтереси. Новий панівний клас, що формувався, — козацька старшина і шляхта — прагнули відтворити юридичний статус шляхти, який існував до 1648 р. Селянство, рядове козацтво і міщанство, навпаки, прагнули закріпити норми звичаєвого права, котрі регулювали правове становище вільного козацтва і селянства й оформилися в період революційної боротьби 1648—1654 рр.1.

Удругій половині XVII ст. важливу роль у регулюванні суспільних відносин в Україні, і насамперед у Гетьманщині, стали відігравати договірні статті, підписані гетьманами України і козацькою старшиною, з одного боку, і московськими царями та їхніми представниками — з іншого, що стали начебто зразком основного закону України2. Різновидом договірних статей були, безперечно, Гадяцький трактат І. Виговського (1658), Слободищенський пакт Ю.Хмельницького (1660), договір П. Дорошенка з Туреччиною (1669), «Статті вічного миру» Петрика (П. Іваненка) з Кримом. Провідне місце в системі українського законодавства посідали акти гетьманської і місцевої воєнно-адміністративної влади. Акти гетьмана видавалися у формі універсалів, ордерів, листів, декретів, грамот. Крім загальнообов’язкових універсалів, що стосувалися зсього населення, органів влади й управління на всіх підвладних ‘■ Чехович В. Джерела права України-Гетьманщини // МЕЕ. С. 174.

- Яковлів А. Україно-московські договори в XVII—XVIII віках // УІЖ. —

1993. — .\°4—12; 1994. — № 1—4, 6; 1995. — № 2, 6.

676

256

678

ГНИ

679

257

680