Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 1

1Рибалка І. К. Історія України. — Ч. 2. — С. 448.

2Історія України / В. Ф. Верстюк, О. В. Гарань, О. І. Гуржій та ін. — С.

3Винниченко В. Відродження нації. — К., 1990. — 4.1. — С. 41.

4Багатопартійна українська держава на початку XX ст.: Програмні документи пер ших українських політичних партій (Упор. В. С. Журавський). — К., 1992. —

С. 6.

Друга частина УСДРП приєдналася до Спілки визволення України, яка виступала за самостійну Україну під Австро-Угорським протекторатом. Третя частина партії

підтримувала більшовистську тактику боротьби за перетворення війни імперіаліс тичної у громадянську (Там же).

5Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності. — Львів,

1995. —

С.74.

1661

1Історія України / Керівник авт. кол. Ю. Зайцев. — Львів, 1996. — С.

2Грушевський М. С. Історія України, приладжена до програми вищих початкових шкіл і нижчих класів шкіл середніх / Упоряд. А. Ф. Трубайчук. — К., 1992.

—

С. 219.

3Українська державність у XX столітті: Історико-політологічний аналіз (Керівник авт. кол. О. Дергачов). — К., 1996. — С. 276—277.

1662

Розділ 4. Устрій і право в Україні у період Першої світової війни

1663

2. Державний лад

1664

§ 2. Державний лад

роки першої світової війни державний лад Російської імперії залишився в основному незмінним. Зберігалося царське самодержавство. З перервами у роботі функціонували Державна рада і Державна дума. Водночас війна вимагала деяких змін у державному механізмі, перебудови органів державної влади й управління. Широкомасштабна участь Росії у війні, небувале зростання потреб діючої армії в озброєнні, інших матеріальних цінностях зумовили створення системи надзвичайних органів воєнноекономічного регулювання1. Основу цієї системи становили створені відповідно до закону від 17 серпня 1915 р. чотири Особливі наради: з оборони, палива, продовольчої справи, перевезення палива, продовольчих і воєнних вантажів2. Головне призначення нарад полягало в об’єднанні заходів для забезпечення армії і флоту предметами бойового і матеріального постачання, в мобілізації всієї економіки країни на потреби війни. Особливі наради створювалися при відповідних міністерствах: з оборони — при Воєнному міністерстві, з палива — при Міністерстві торгівлі і промисловості, з перевезень — при Міністерстві шляхів сполучення, з

продовольчої справи — при Міністерстві землеробства. Головами Особливих нарад були відповідні міністри.

Організація і діяльність Особливих нарад регламентувалися прийнятими 17 серпня 1915 р. «Положеннями» про ці наради3.

Провідна роль серед нарад належала Особливій нараді з оборони, її голова здійснював загальне керівництво діяльністю усіх інших Особливих нарад. Згідно з законом від 17 серпня 1915 р. Голова Особливої наради з оборони наділявся правом у разі потреби призупиняти рішення усіх інших Особливих нарад, про які керівники цих нарад були зобов’язані його сповіщати.

Стаття 2 Положення про Особливу нараду з оборони, яка визначала її статус, проголошувала: «Особлива нарада є вищою державною установою. Жодне урядове місце або особа не дає Особли-

1Флоринский М. Ф. Кризис государственного управления в России в годьі первой мировой войньї (Совет министров в 1914—1917 гг.). — Л., 1988. — С. 103.

2Авербах О. И. Законодательньїе актьі, вьізванньїе войной 1914—1915 гг. — Петрог

рад, 1915. — Том II. — С. 751—752.

3СУ. 1915. — № 231. — Ст. 1760.

614

1666

вій нараді приписів і не може вимагати від неї звіту»1. Проте голова Особливої наради з оборони як член уряду перебував у залежності від Голови Ради Міністрів.

До складу Особливої наради з оборони входили: голова Державної ради, голова Державної думи, дев’ять членів Державної ради і дев’ять членів Державної думи, по одному представнику від міністерств морського, фінансів, шляхів сполучення, торгівлі і*промисловості, а також від Державного контролю, які призначалися міністрами за погодженням з воєнним міністром; п’ять представників від воєнного міністерства, які призначалися воєнним міністром особисто; представники Всеросійських земської і міської спілок, які обиралися по одному від кожної спілки; чотири представники Центрального воєнно-промислового комітету. У засіданнях Особливої наради з оборони могли брати участь, крім її членів, й інші особи, запрошені головою наради. Такого широкого представництва, як в Особливій нараді з оборони, буржуазія не мала в жодному державному органі Російської імперії2.

Особлива нарада з оборони відала широким колом питань: це передусім вищий нагляд за діяльністю всіх урядових заводів, арсеналів і майстерень, приватних заводів і промислових підприємств, що виробляли предмети бойового і матеріального постачання армії і флоту; сприяння створенню нових підприємств, які постачали армії зброю й інше майно; розподіл замовлень на озброєння між російськими й іноземними підприємствами. Ключову роль в Особливій нараді з оборони відігравав її голова, який мав право вимагати від підприємств відомостей про їхню діяльність; накладати секвестр на підприємства; усувати від служби директорів і членів правління казенних, приватних заводів і покладати їхні обов’язки на осіб, яких призначав голова. Останній мав багато й інших важливих прав щодо організації оборони Росії3. У цілому ж Особлива нарада з оборони фактично залишалася дорадчим органом при воєнному міністрі, який і зосереджував у своїх руках усю виконавчу владу.

Покладені на Особливу нараду з оборони завдання виконувалися нею за допомогою цілої системи комісій і комітетів. Були створені, наприклад, такі комісії: підготовча комісія із загальних пи- ■ Авербах О. И. Законодательньїе актьі, вьізванньїе войной 1914—1915 гг. — Петроград, 1915. — Том II. — С.753.

- Тимошенко А. И. Особое совещание по обороне в России в годьі первой мировой войньї // Правоведение. 1968. — № 2. — С. 129. Зоронкова С. В. Материальї Особого совещания по обороне государства. — М, 1975. — с. зо.

615

1667

Розділ 4. Устрій і право в Україні у період Першої світової війни

1668

§ 2. Державний лад

1669