Розділ 3. Устрій і право в Україні на початку XX ст.
або за родом своїх занять, або за сімейними обставинами. Так, Статут про військову повинність зі змінами від 23 червня 1912 р. звільняв від військової повинності єдиного сина в сім’ї1. Закон передбачав звільнення від військової повинності за сімейними обставинами і в деяких інших випадках2. Окрім того, закон встановлював такі підстави загальної військової повинності: призовний вік — 20 років; загальний строк служби — 23 роки, з них — дійсна служба в піхоті і пішій артилерії — 3 роки, в інших родах військ — 4 роки, на флоті — 5 років; в запасі: в піхоті і пішій артилерії — 15 років, в інших родах військ — 13 років, на флоті — 5 років, решта — у державному ополченні першого розряду. Особи, звільнені від призову у встановлених законом випадках, але здатні або обмежено здатні до служби, зараховувалися у державне ополчення другого розряду.
Що стосується прийнятих на початку XX ст. правових актів щодо окремих конкретних станів, то їх суть зводилася до такого. Насамперед, відбувалося зміцнення дворянського стану. Так, ще 25 травня 1899 р. дворянам надавалося право засновувати тимчасово заповідні маєтки, які не могли відчужуватися, дробитися і мали успадковуватися одним з дітей3. Користуючись у XVIII і XIX ст. дворянським самоврядуванням і корпоративною організацією, дворянство, однак, на початку XX ст. не мало загальноросійської корпоративної організації. Такою організацією стало «Об’єднане дворянство», засноване в травні 1906 р., та «Рада об’єднаного дворянства», які відстоювали привілеї дворянства і помісного землевласництва на початку XX ст. Продовжував зберігатися встановлений ще за часів феодалізму порядок заміщення посад у державному апараті, згідно з яким більшість посад обіймали представники дворянства. Навіть у заснованих нових органах — Державній думі і в Державній раді, що зазнали перетворень, забезпечувалася перевага представників дворянства. Така ж сама ситуація спостерігалася і в земських установах. Уряд піклувався і про економічне благополуччя дворян. Так, закон «Про заснування Особливого у справах земельного кредиту комітету» від 11 липня 1903 р. розширював грошову допомогу дворянству через земельні кредитні банки.
1Важнейшие законодательньїе акти (1908—1912 гг.) с алфавитньїм, предметним и хронологическим указателем / Под ред. и с предисловием В. М. Гессена. — СПб.,
1913. — С. 777.
2Свод законов Российской империи. Продолжение 1912 года. Статьи к Уставу о воинской повинности. — СПб., 1912. — С. 10—11.
3Полное собрание законов Российской империи. Собрание третье. —
СПб., 1902. —
Т.ХІХ. — С. 529.
Уряд надавав дворянству й інші економічні пільги. Так, українські дворяниземлевласники одержували пільги по окремих галузях свого господарства. На початку XX ст. нормативні акти такого характеру поширювалися на виробництво і реалізацію продукції цукрової, виноробної і тютюнової промисловості українських губерній. Коли ж представники дворянства очолювали промислові підприємства або поєднували сільськогосподарське виробництво з промисловим, уряд забезпечував їм особливі економічні пільги1.
На початку XX ст. складна внутрішньополітична й економічна ситуація примусила урядові кола прийняти низку правових актів, що вносили досить помітні зміни в правове становище численного стану — сільських обивателів. Так, 12 березня 1903 р. для більшої частини селянства Російської імперії скасовувалася кругова порука, що існувала для забезпечення регулярного надходження викупних платежів, казенних і мирських зборів2. 4 липня 1904 р. був опублікований закон, який надавав селянам право переселятися з європейської частини Росії до Сибіру3. За Маніфестом від 11 серпня 1904 р. остаточно заборонялися тілесні покарання для селян, які раніше застосовувалися за вироками волосних і сільських сходів4. Так сільскі обивателі були «пенітенціарно зрівнені з іншими станами»5. Царським маніфестом від 3 листопада 1905 р. викупні платежі з селян підлягали зменшенню на половину. Однак революційні події 1905 р. примусили царський уряд повністю заборонити викупні платежі з 1 січня 1907 р. А у Височайшому Маніфесті від 5 жовтня 1906 р. «Про скасування деяких обмежень у правах сільських обивателів і осіб інших колишніх податних станів» проголошувалось зрівняння селян у правовому відношенні з іншими станами. У Маніфесті, зокрема, говорилося: «Велике перетворення 19 лютого 1861 р., залучивши мільйони сільських обивателів до загальногромадянського життя, поклало початок поступовому зрівнюванню селян у правах з рештою населення імперії». Маніфест надавав селянам (за винятком «інородців») «однакові щодо державної служби права відповідно до таких прав осіб дворянського стану, зі скасу- 1 История государства и права Украинской ССР. Том І. — К., 1987. — С. 255.
- Софроненко К. А. Аграрное законодательство в России (II половина XIX —
начало XX в). — М., 1981. — С. 135.
3Там само. — С. 136.
4История государства и права СССР. / Под ред. Г. С. Калинина, А. Ф. Гончарова. — М.,
1972. — Ч. 1. — С. 569.
Евреинов Н. История телесньїх наказаний в России: Репринт. изд. Бєлгород,
1994. — С. 151.
