Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 1

512

1352

33 3-382

1353

513

1354

Розділ 2. Устрій і право України в період капіталізму

1355

$ 3. Джерела та основні риси права

1356

руд, кораблів чи суден, лісів, садів, городів, а також чужих письмових документів будь-яким способом. Передбачалася відповідальність і за навмисне зараження хворобою або отруєння чужих тварин, знищення риби в ставках чи ріках шляхом отруєння води отруйними речовинами.

Значна кількість норм Уложення встановлювала кримінальну відповідальність за викрадення чужого майна. Серед них вирізнялися такі злочини, як розбій, грабіж, кража і шахрайство. Під розбоєм розуміли напад для викрадення майна, яке належить потерпілому, якщо він був учинений відкритою силою зі зброєю або хоч і без зброї, але супроводжувався вбивством або замахом на нього чи заподіянням каліцтва, ран, побоїв або інших тілесних ушкоджень, або супроводжувався такими погрозами та іншими діями, які являли собою небезпеку для життя, здоров’я або свободи особи чи осіб, які зазнали нападу. Причому нормою, яка визначала даний злочин, не було передбачено покарання. Останнє містилося в спеціальних нормах, які передбачали різновиди розбою: здійснений у церкві; розбій, поєднаний з нападом на будинок чи іншу заселену будівлю або ціле поселення; розбій на вулиці або на великій проїжджій частині дороги, або у відкритому морі, на пристані чи на озері, або на судохідних каналах. Покарання за різні види цього розбою диференціювалися різноманітними способами. Як обставини, що обтяжують відповідальність, розглядалися: розбій, здійснений групою; розбій, поєднаний зі смертовбивством; розбій, учинений повторно, — у цьому разі суворість покарання істотно підвищувалася.

Аналогічно вирішувалося питання про кримінальну відповідальність і за грабіж. Уложення давало загальне визначення грабежу, під яким розуміли заволодіння майном, яке належить будь-кому або перебуває у будь-кого, з насиллям чи погрозами, якщо останнє не було небезпечним для життя чи здоров’я або свободи особи, відкрите викрадення будь-якого майна у присутності самого хазяїна або інших людей, хоч і без погроз і насилля. Видами грабежу визнавалися: грабіж, учинений у церкві; грабіж, здійснений групою, з відкритим нападом на будинок чи інше населене місце, під час пожежі, повені.

Уложення визначало крадіжку як таємне, без насилля і погроз викрадення чужих речей, грошей або іншого рухомого майна. Видами крадіжки визнавалися: крадіжка, вчинена зграєю; крадіжка, здійснена під час пожежі, повені або в іншому нещасному випадку; крадіжка з жилої будівлі або з її двору чи споруд, які розташовані у дворі, шляхом злому, перепон, що перешкоджають доступ

514

1358

удвір, у заселену будівлю. Передбачалася також відповідальність за спеціальний вид крадіжки, якщо вона здійснена слугами, робітниками, підмайстрами та іншими особами, які мешкали у особи, чиє майно викрадено, а також за крадіжку, вчинену в готелях, заїжджих дворах та інших підсобних закладах.

Вирізнялися спеціальні види крадіжок залежно від предмета злочину: викрадання сундуків, чемоданів або пак з почтових возів, диліжансів, крадіжка коней та ін. Законодавець брав до уваги також і вартість викраденого майна, залежно від якого диференціювали відповідальність. Як обставина, що обтяжує вину, враховувалася і повторність крадіжки. Закон відносив до майнових злочинів також крадіжку документів, цінних паперів та ін.

Визнавалися як кваліфікована обставина: крадіжка, здійснена в церкві, каплиці чи іншому молитовному будинку або ж на цвинтарі, чи з мертвого, але без розкриття могили; крадіжка вчинена в ночі; крадіжка з проникненням

ужитло або ж коли злочинці ввійшли у будинок під вигаданим приводом; коли викрадене необхідне для прожитку тому, кому воно належало; за попередньою змовою та ін. У такому випадку згідно з законом покарання за рішенням суду може бути істотно підвищене.

Під шахрайством закон розумів будь-яке вчинене шляхом обману викрадення чужих речей, грошей або іншого рухомого майна. Шахрайство підрозділялося на ті чи інші види залежно від способу обману. Уложення також передбачало низку обтяжуючих відповідальність обставин, які належали головно до способу вчинення злочину, а також до особи потерпілого, яка була обманута. Під час установлення покарання за шахрайство враховувався також розмір (вартість) викраденого.

Уложення містило низку норм, які передбачали кримінальну відповідальність за присвоювання й утаювання чужої власності. Важливою ознакою цих злочинів є те, що вони вчинялися шляхом зловживання довір’ям потерпілих, виявлених ними винному.

Викладене дає змогу зробити висновок, що кримінальне законодавство царської Росії пореформеного періоду базувалося головним чином на Уложенні про покарання кримінальні і виправні в різних його редакціях, а також на Статуті про покарання, які накладалися мировими суддями. Це були нормативно-правові акти досить високого рівня досконалості з погляду законодавчої техніки. Вони не поступалися або майже не поступалися кримінальним кодексам зарубіжних держав (Франції, Німеччині, Швейцарії та ін.). У них вже закріпилися передові ідеї кримінального права, сформу515 Н’і-382

1359

Розділ 2. Устрій і право України в період капіталізму

1360