Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 1

Університетський статут 18 червня 1863 р. вносив зміни і в систему державного нагляду за вищою школою. Університети одержали поновлену академічну автономію. Засновувалися ради професорів, покликані здійснювати нагляд за студентством. Права професорсько-викладацького складу істотно розширювалися.

Цензурна реформа була проведена у 1865 р. Вона полягала в реорганізації державних установ, які здійснювали цензуру. Відповідно до нового цензурного статуту вони переходили з відомства Міністерства народної освіти до Міністерства внутрішніх справ. Змінювалася і їхня структура — створювалося головне управління у справах друку, а також центральний комітет іноземної цензури. Крім того, друкована продукція піддавалася ще й церковній цензурі.

Складна система цензури підпорядковувалася завданням охорони самодержавства від визвольного руху, в тому числі національного, недопущення вільнодумства та поширення демократичних ідей в Російській імперії.

Поштовхом до проведення фінансової реформи стала глибока банківська криза в Російській імперії наприкінці 50-х років XIX ст. Зростали державні борги та інфляція. Створився несприятливий фінансовий клімат для залучення зовнішніх позик, державні кредитні установи зазнали краху. Реформи, проведені у 1860—1864 рр., торкнулися як податкової та кредитної систем, так і бюджету та державного фінансового контролю. 1 липня 1860 р. відкрився Державний банк. Фінансова криза долалася з використанням різних методів — від випуску внутрішніх безстрокових облігацій до грабіжницьких, у фінансовому плані, умов визволення кріпосних селян за реформою 19 лютого 1861 р.

Принципове значення в проведенні фінансової реформи стало впорядкування за ініціативою В. Татаринова, бюджетної справи в імперії. Була введена т. зв. «єдність каси» — тобто головним розпорядником всіх коштів внаслідок низки заходів у першій половині XIX ст. стало Міністерство фінансів. Цей крок був винятково важливим для упорядкування фінансового господарства, зменшення чиновницьких повноважень у окремих відомствах.

Державний банк позитивно вплинув на розвиток системи приватних комерційних акціонерних банків, сприяв акумулюванню коштів для кредитування розвитку промисловості, транспорту та торгівлі.

У 1863 р. була здійснена реформа, спрямована на реорганізацію найважливішого для скарбниці джерела доходів — податку «з

478

1252

питної торгівлі». Скасовувалися винні відкупи, вводився акцизний збір з продажу спиртних напоїв, збільшувалися непрямі податки на товари масового споживання1. Крім того, була запроваджена централізована функція фінансового контролю, що сприяло підвищенню його якості. Водночас фінансова реформа не стала панацеєю. Становище дещо поліпшилося, але непослідовність і незавершеність фінансової реформи заважали її найефективнішому впровадженню в життя.

1 Гончарук В. Я. Правове регулювання виробництва і обігу спиртних напоїв у Російській імперії в кінці XVIII — на початку XX ст. — Харків, 2002. — С.

111—123.

479

1253

Розділ 2. Устрій і право України в період капіталізму

1254

3. Джерела та основні риси права

1255

§ 3. Джерела та основні риси права

другій половині XIX ст. на території України, яка входила до складу Російської імперії, функціонувала імперська система права, закладена ще в кодифікаційних роботах, здійснених під керівництвом М. М. Сперанського. Однак соціально-економічний, політичний та культурний розвиток країни зумовили подальший розвиток російського права в цілому та окремих його галузей. До значних змін у правовій системі Російської імперії привело скасування кріпосного права в 1861 р., а також судова, земська, міська, військова, фінансова та університетська реформи, що відбулися потім і мали буржуазний характер.

Вступ Російської імперії на шлях капіталістичного розвитку, нестримне зростання промисловості і пов’язане з цим збільшення кількості найманих працівників, закономірно потягли за собою становлення і розвиток спеціального законодавства — фабричного.

У російському пореформеному законодавстві зберігалося водночас чимало архаїчних норм, які гальмували розвиток капіталістичних відносин. Наприклад, збереження приватної власності на надра за власниками землі стримувало розвиток гірничодобувної промисловості. Архаїчним було авторське право, деякі інші галузі права. Перешкоджали розвиткові капіталістичних основ у праві контрреформи 80—90-х років XIX ст., які завдали удару «майже по всіх інститутах і принципах, що тільки формувалися»1.

Втім, як правильно наголошується в новій історико-правовій літературі, капіталізм у кінцевому підсумку (тим більше монополістичний капіталізм наприкінці XIX ст.) уже не міг уживатися з нормами дореформеного права. Тому передусім цивільне право з його центральним інститутом права власності поступово почало звільнятися від обмежень часів кріпосництва. Воно дедалі більше грунтувалося на капіталістичних засадах. Буржуазні правові ідеї та юридичні конструкції «нехай поступово і непослідовно сприймалися російським правом і законодавством»2. При цьому слід зазначити, що автори цитованої монографії не поділяють точку зору О. М. Дави-

1Исаев И. А. История государства и права России: Полньш курс лекций.

— М., 1995. — С.214.

2Развитие русского права во второй половине XIX — начале XX века. —

М., 1997. — С. 7.

1257

довича, на думку якого правова система царату, навіть періоду пізнього капіталізму, аж до Лютневої революції 1917 р., була «кріпосницькою» або «феодальною»1.

А. Джерела права. Основним джерелом права у пореформе-ний період продовжувало залишатися Повне зібрання законів Російської імперії (ПЗЗ). Водночас розвиток буржуазних відносин обумовив, як уже зазначалося, необхідність внесення істотних змін у чинне законодавство. Це було реалізовано насамперед у публікації другого та третього видань ПЗЗ.

Нове законодавство включалося і в Звід законів Російської імперії (33), який визнавався найважливішим джерелом права2. У1857 р. вийшло у світ третє видання Зводу законів. У подальшому повне видання 33 вже не випускалося. У 1876 р. була зроблена спроба приступити до нового видання 33, однак воно залишалося незавершеним. У 1885—1897 рр. велика частина томів 33 видання 1876 р. і деякі з томів видання 1857 р. були замінені новими. При цьому до складу 33 вперше вводилися статути наукових установ та навчальних закладів Міністерства народної просвіти, а із Судових статутів 1864 р. і колишньої другої частини X тому у 1885 р. був утворений новий XVI том 33.

На початку 1900 р. 33 складався з 16 томів, що поділялися на частини, до складу яких входили 86 приватних зводів або окремих законодавчих актів, що називалися «установами», «статутами», «положеннями», «правилами» тощо. Загалом 33 містив такі законодавчі акти:

Том І, ч. 1 — звід основних державних законів; ч. 2 — звід установ державних (Державної ради, Ради міністрів і Комітету міністрів, комітету Сибірської залізниці, Сенату, міністерств, канцелярії її Імператорської величності з прийняття прохань, що надсилали на Височайше ім’я, комітету про службу чинів цивільного відомства і про нагороди, ордени та інші відзнаки).

Том II, ч. 1 — звід губернських установ: 1) загальна установа губернська; 2) положення про губернські та повітові земські установи; 3) міське положення; 4) установа управління губерній Царства Польського; 5) установа управління Кавказького краю; 6) тимчасове положення про управління Закаспійською областю; 7) положення про управління Туркестанського краю; 8) положення про управління

1Давьідович А. М. Самодержавне в зпоху империализма: Классовая сущность и зволюция абсолютизма в России. — М., 1976. — С. 221—222.

2Победин Е. К вопросу о юридической силе Свода законов // Журнал министерства юстиции. — 1909, — № 4—6. — С. 149.

1258

480

1260