46Залежно від природи об'єкта методи запобіжного впливу можна розподіли на три групи: а) методи соціального; б) психічного; в) право­вого характеру.

Методи соціального характеру.За своєю природою ці методи мають соціальний характер, бо спрямовані на явища і процеси, які за своїм походженням обумовлені соціальним життям. Наведемо декіль­ка таких методів: метод відведення антисуспільної активності, тобто для населення і особливо для її криміногенної частини створюються та впроваджуються програми відведення («каналізування») можливої антисуспільної активності шляхом множинності альтернативних форм задоволення їхніх потреб та інтересів; метод декриміналізації сімей­ного неблагополуччя, під яким розуміють систему спеціальних заходів діяльності, що спрямовані на виявлення та усунення криміногенної ситуації у сім'ях; метод деалкоголізації населення; метод руйнування кримінальної субкультури, тобто метод розвінчання злочинного спо­собу життя, зниження авторитету кримінального середовища, ослаблен­ня його впливу на підлітків та молодь; метод протидії кримінальним ситуаціям тощо.

Методи психічного характеру.Якщо виходити з припущення, що серед криміногенних об'єктів значне місце посідають власт ивості осо­би, то з цього випливає потреба в усуненні явищ соціально-психологічної непристосованості. Утруднення соціалізації викликаються й власти­востями особи, яка через обмеження можливостей (психічних, розу­мових, емоційних) зазнає труднощів із соціальним пристосуванням, що іноді призводить до вчинення злочинів. Для успішного запобігання вчиненню злочинів такими особами повинні застосовуватися методи психологічної дії, тобто засоби інформаційного, інтелектуального, медично-психологічного впливу на думки і поведінку певної особи чи кола осіб. До таких можна віднести: метод масової комунікації, тобто поширення інформації, яка орієнтована на ствердження духовних цін­ностей, моральних та правових норм суспільства, з метою справити ідеологічний вплив на настрої, думки, оцінки, рішення і поведінку значної кількості людей (наприклад, кримінологічна і правова поін­формованість населення); метод медично-реабілітаційного діяння, спрямований на недопущення злочину з боку осіб з психічними ано­маліями; метод розв'язування пошукової активності, призначений для боротьби з такими явищами, як вандалізм, панки, масові побоїща під­літків, дитяча делінквентність.

Методи правового характеру.Ці методи правового регулювання повинні стимулювати, заохочувати, сприяти впровадженню та розвиткові соціально-позитивної поведінки людей, протидіяти виникненню потен­ційних та існуючим криміногенним об'єктам, негативним стереотипам поведінки, деформації особи тощо. До них належать: метод загального попередження злочинів; метод декриміналізації та дегіеналізації і на­впаки, бо на рівень і структуру злочинності суттєво впливає соціальна реакція суспільства на ті чи інші форми поведінки з відхиленням; метод депризонізації, тобто розроблення системи альтернативних тюремному ув'язненню покарань, коли покарання у вигляді позбавлення волі збері­гає частку своїх властивостей, але злочинець не перебуває у місцях позбавлення волі серед злочинного середовища, не засвоює соціальну роль «в'язня», не поділяє кримінальної субкультури тощо.

Організація і управління процесом запобігання злочинності, а також запобіжні заходи повинні відповідати певним принципам, вимогам. Ви­мога - поняття, яким визначаються основні положення, наказ, катего­ричне веління щодо будь-якої діяльності. Запобігання злочинності має відповідати єдиній загальній вимозі - бути достатньо ефективним, інакше може виявитися, що воно чи то не потрібне, чи то його заходи є шкідливими.

48 Органи внутрішніх справ.Головною складовою частиною органів внутрішніх справ є міліція, у діяльності якої поєднуються адміністра­тивні, оперативно-розшукові, охоронні (на договірних засадах), слідчі та запобіжні заходи боротьби зі злочинністю. Для виконання обов'язків по боротьбі зі злочинністю, а також функцій з її запобігання структур­но у міліції і при ній створені відповідні головні управління, служби і підрозділи: боротьби з організованою злочинністю, карного розшуку, державної служби боротьби з економічною злочинністю, боротьби з незаконним обігом наркотиків, кримінальної міліції у справах не­повнолітніх, адміністративної служби міліції; державні автоінспекції, державні служби охорони, слідче дізнання, приймальники-розподільники, приймальники-розподільники для неповнолітніх та ін. Крім того, до системи органів внутрішніх справ належать також органи державного пожежного нагляду та ін.

51.Органи прокуратури.Основними напрямками діяльності прокура­тури є: 1) кримінологічний аналіз злочинності та участь прокурора на цій підставі в розробці заходів щодо запобігання злочинності; 2) участь у комплексному плануванні та розробці заходів щодо запобігання зло­чинності, сприяння при складанні планів щодо запобігання злочиннос­ті й іншим негативним явищам і процесам, які її породжують; 3) конт­роль за виконанням правоохоронними органами заходів щодо усунен­ня причин і умов, які сприяли вчиненню конкретного злочину; 4) акти­візація діяльності громадськості із запобігання злочинності; 5) органі­зація роботи з кримінологічної поінформованості населення про зло­чинність та правової пропаганди і участь прокурора у зазначених за­ходах; 6) координація запобіжної діяльності правоохоронних органів, що дозволяє надати їй необхідну цілеспрямованість і результативність, вміло поєднувати їх можливості і ресурси.

52 Серед суб'єктів запобігання злочинності важливе місце посіда­ютьоргани місцевого самоврядування,які за своїми повноваженнями здійснюють організаційно-управлінські функції щодо запобігання зло­чинності, організують і координують роботу відповідних суб'єктів системи запобігання злочинності, здійснюють їх ресурсне забезпечення, контролюють виконання постанов і рішень вищих органів влади і своїх власних питань запобігання злочинам на підвідомчій території. Основні форми цієї роботи такі: а) видання у межах своєї компетенції нормативних актів з питань запобігання злочинним проявам, органі­зація їх виконання та контролю; б) безпосереднє здійснення запобіжної роботи через відділи виконкому, підвідомчі установи, підприємства, організації, постійні комісії тощо. Особливу роль в організації роботи щодо запобігання злочинам відіграють постійні комісії, такі як: адмі­ністративні, у справах молоді, спостережні та ін.; в) розроблення комплексних планів запобігання злочинам. Комплексне планування запобігання злочинності - завдання органів місцевого самоврядуван­ня, оскільки вони забезпечують ув'язку запобіжних заходів з планами економічного і соціального розвитку території. До числа суб'єктів, для яких запобігання злочинності є однією з головних функцій у межах правоохоронної діяльності, належать правоохоронні органи, їх підроз­діли і служби. Серед них - органи прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державна контрольно-ревізійна служба, рибоохорони, дер­жавна лісова охорона, інші органи, які здійснюють правозастосовні і правоохоронні функції.

53Органи державного і господарського управління та іншої загально­суспільної діяльності.У запобіганні злочинності активну участь беруть органи державного і господарського управління, культурно-виховні навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, фірм, трудові колективи, охоронні та приватні розшукові установи, які, діючи у ме­жах єдиної системи запобігання правопорушенням, вирішують важ­ливі питання усунення широкого кола криміногенних об'єктів. Вони здійснюють цю функцію на рівні як загального, так і спеціально-кримінологічного запобігання. На рівні загальносоціального запобі­гання йдеться про підвищення матеріального, культурного, духовного становища життя суспільства, викорінення суспільних недоліків, не­гативних пережитків і традицій минулого та сучасних збочень. Відомо, що зміни у сфері економічного життя суспільства змінюють коло по­треб та інтересів людей. Вже сам по собі цей факт створює передумо­ви запобігання злочинам або навпаки. Виконання цими органами по­кладених на них функцій передбачає у правовій державі суворе до­ держання законності учасниками суспільних відносин, що формує відповідний позитивний соціально-психологічний клімат, підвищує активність людей, їх громадянський обов'язок і відповідальність. На спеціально-кримінологічному рівні зазначені органи приділяють увагу випередженню проявів негативних явищ, їх обмеженню і навіть усунен­ню, виявленню причин і умов, які сприяють вчиненню злочинів.

Засоби масової інформації.Цим органам надано право на збирання, аналіз і поширення інформації, яка привертає увагу до тих чи інших суспільних криміногенних явищ і процесів, недоліків у діяльності державних і недержавних органів і організацій, а також їх посадових осіб. Закріплений нормативними актами обов'язок правоохоронних органів відповідним чином реагувати на це, можливість створювати громадську думку - все це робить засоби масової інформації важли­вим суб'єктом запобігання злочинності. їх запобіжний потенціал ще не вичерпаний.

54.Індивідуальне запобігання злочинам -різновид запобігання зло­чинності щодо конкретної особи. Тобто індивідуальне запобігання стано­вить ту частину запобіжної діяльності, яка здійснюється на стадії, котра передує виникненню злочинного наміру. Усунення безпеки потенційного злочину - головне завдання індивідуального запобігання.

Отже, об'єктом індивідуального запобігання злочинує: поведінка та спосіб життя осіб з високою імовірністю вчинення злочину; соці­альні елементи їх особистості, які відображають антисуспільну спря­мованість; соціально значущі при формуванні і реалізації останньої деякі психофізичні особливості індивідів; несприятливі умови оточу­ючого таку особу середовища та життєвого укладу; інші довготривалі діючі обставини, які визначають криміногенну ситуацію і полегшують вчинення злочину.

Для визначення кола осіб, які потребують індивідуального запо­бігання, необхідно мати фактичні, правові та кримінологічні підстави. Фактичні підставитакого запобігання - реальна поведінка особи, в якій закладений потенційний злочин. Антисуспільна поведінка є ре­альним проявом особи, її головною спрямованістю і домінуючим внутрішнім змістом.Правові підстави- це врегульованість індиві­дуального запобігання нормами права. Чинне законодавство містить низку правових підстав індивідуального запобігання, але більшість з них має відомчий характер, що, зрозуміло, недостатньо.Під кримі­нологічними підставаминеобхідно розуміти наявність певного рівня кількісно-якісних показників криміногенності особи, що дозволяє ви­ділити з маси відповідної категорії осіб саме тих, від кого з високим ступенем імовірності слід очікувати вчинення злочину.

Напрямами індивідуального запобігання злочинів є переконання, надання допомоги, примус.

Заходи переконання -процес логічного обґрунтування особі дум­ки про відмову від криміногенної поведінки, злочинних намірів, анти-суспільних настановок. На практиці позитивно зарекомендували себе такі заходи, як: індивідуальні і колективні бесіди, обговорення пове­дінки особи, прослуховування курсу лекцій на правові теми, встанов­лення над нею індивідуального або колективного шефства, стимулю­вання участі в громадській діяльності та ін. Криміногенна поведінка особи нерідко свідчить про її життєве неблагополуччя, конфлікти, по­бутову невлаштованість та про інші труднощі. Особливо це стосується осіб з кримінальним минулим.

Заходи соціальної допомоги -працевлаштування, поліпшення по­бутових умов, зміна способу життя шляхом підвищення соціального статусу, освіти, отримання престижної спеціальності, лікування, вста­новлення корисних контактів, вибору життєвих перспектив тощо.

Примус спричиняєдля особи несприятливі наслідки фізичного, матеріального та технічного характеру. На практиці широко застосо­вуються такі заходи примусу на криміногенну поведінку, як профілак­тичний контроль за місцем проживання або навчання особи з боку правоохоронних органів чи громадськості, адміністративний арешт і адміністративне затримання, штраф, адміністративний нагляд, ула­штування до приймальників-розподільників для дорослих і неповно­літніх, припинення бродяжництва і жебрацтва та ін.