Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ТП1.docx
Скачиваний:
11
Добавлен:
08.03.2016
Размер:
37.65 Кб
Скачать

Міністерство освіти і науки України

Національний юридичний університет ім. Ярослава Мудрого

Кафедра Трудового права

Індивідуальна робота на тему:

«Суб’єкти трудових правовідносин: проблемні питання»

Виконав: студент 6 факультету, 3 курсу, 1 групи

Полюхович Ю. В.

Перевірила: к.ю.н., асистент

Черкасов О. В.

Харків-2014 Зміст

Вступ

1. Характеристика окремих проблемних моментів головних суб’єктів.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На сьогодні, коли одним із першочергових завдань для нашої держави є підняття економіки, проведення політики в рамках демократії, проблеми, пов’язані з регулюванням трудових правовідносин, також стають у ряд завдань, яким необхідно приділити увагу. Тим більше, зважаючи на той факт, що Кодекс законів про працю морально застарів, оскільки був прийнятий ще за часів радянської влади та орієнтований на ситуацію, коли держава була і законодавцем, і виконавцем власних законів, а також практично єдиним роботодавцем, трудові правовідносини здебільшого врегульовані не належним чином, а в окремих випадках взагалі не врегульовані.

Ще декілька років тому науковці ставили перед законодавчою владою завдання не постійного доповнення чи коригування трудового законодавства, а створення нового та стабільного, оскільки з часу проголошення незалежності відбулися значні зміни як у суспільстві та правовій системі держави, так і у свідомості людей, і воно перестало ефективно регулювати суспільні відносини, а існуюча структура Кодексу не відповідає реаліям сьогодення, тому і має бути зміненою [1, 38; 2, 241].

Для об’єктивного дослідження актуальних проблем сучасності, які стосуються суб’єктів трудових правовідносин, видається доцільним розглянути підходи науковців щодо розмежування зазначених відносин. Одним із найбільш вагомих досягнень науки радянського трудового права стала концепція єдиних складних трудових правовідносин, засновником якої був М. Александров [3]. За нею трудові правовідносини охоплюють фактично всі зв’язки з приводу застосування праці між працівником, з одного боку, і роботодавцем — з другого. Прихильниками цієї концепції свого часу були: А. Абрамова, О. Смірнов, В. Андреєв, А. Пашков, В. Смолярчук, які вважали, що трудовими є ті правовідносини, в яких суб’єктами виступають, з одного боку, робітник чи службовець, а з другого — підприємство (сучасна наука трудового права іншою стороною трудового договору визначає роботодавця). Учені — представники іншого напряму (С. Іванов, Р. Лівшиць, Ю. Орловський, А. Мацюк) дещо розширили межі трудових правовідносин, а саме віднесли до них не лише індивідуальні, а й колективні правовідносини, які у галузевій правовій літературі називають організаційно-управлінськими [4, 104]. Зокрема, це відносини, що стосуються утворення і діяльності профспілок або інших осіб як представників інтересів трудових колективів найманих працівників у соціально-трудових відносинах. Третя теоретична конструкція трудових правовідносин була запропонована ще на початку 70-х років XX ст. Прихильники цієї концепції (М. Карпушин, Л. Гінзбург, В. Скобелкін, О. Процевський, Л. Сироватська) вказують на те, що між працівником і роботодавцем існують не лише трудові правовідносини, а й інші, які виникають як наслідок трудових, — комплекс самостійних, але пов’язаних між собою трудових правовідносин: основних, доповнюючих та сприяючих, які є самостійними та не належать до складу якоїсь однієї з них.

Отже, з наведених вище позицій суб’єктами трудового права України є учасники суспільних трудових відносин (індивідуальних і колективних), які на основі чинного законодавства наділені суб’єктивними правами й обов’язками у сфері трудового права. Слушно зауважити, що суб’єкти трудового права — більш широке поняття, ніж суб’єкти трудових правовідносин. На думку М. Матузова, поняття «суб’єкти права» і «суб’єкти правовідносин» загалом є рівнозначними, хоча і містять деякі відмінності. По-перше, конкретний громадянин як постійний суб’єкт права не може бути одночасно учасником усіх правовідносин; по-друге, новонароджені, малолітні діти, душевнохворі особи, будучи суб’єктами права, не є суб’єктами більшості правовідносин; по-третє, правовідносини — не єдина форма реалізації права [5, 92].

З огляду на це видається доцільним поділити суб’єкти трудових правовідносин на дві групи: головні та другорядні. Головні — це такі суб’єкти, які відіграють у трудових правовідносинах провідну роль і забезпечують існування самих трудових правовідносин. Серед головних суб’єктів можна виокремити підгрупи, що також мають особливості правового становища. Першу підгрупу становлять так звані обов’язкові суб’єкти: роботодавці та працівники. Без їх участі трудові правовідносини взагалі не виникають. Головних суб’єктів другої підгрупи можна умовно назвати допоміжними. їх специфіка полягає в тому, що, незалежно від наявності конкретних трудових правовідносин, такі суб’єкти існують, оскільки утворюються державою і покликані сприяти функціонуванню трудових правовідносин. Сюди можна віднести органи нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства та органи зайнятості. Третю підгрупу головних суб’єктів трудових правовідносини можна назвати факультативними, тому що їхня участь у трудових правовідносинах хоч і важлива, але не завжди обов’язкова та не є постійною. До таких суб’єктів належать профспілкові або інші органи, уповноважені представляти найманих працівників у трудових правовідносинах.

Другорядними суб’єктами трудових правовідносин можуть бути такі учасники, які беруть участь у трудових правовідносинах тільки якщо виникає потреба або ж їхня участь є тимчасовою, після чого вони припиняють своє існування. До цієї групи належать постійно існуючі суб’єкти: комісії з трудових спорів, Національна рада соціального партнерства, профспілкові об’єднання, а також суб’єкти, що можуть з’являтися епізодично: робочі комісії для ведення колективних переговорів, органи, які розглядають колективні трудові спори (конфлікти), страйкові комітети, кваліфікаційні й атестаційні комісії та ін.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]