Підстави та порядок притягнення військовослужбовців до кримінальної відповідальності.

Злочин – це передбачене кримінальним законом суспільно-небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, її політичну та економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а також інше передбачене кримінальним законом суспільно-небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.

Основою кримінальної відповідальності є скоєння особою суспільно-небезпечного діяння, яке визначено законом як злочин, тобто має ознаки певного складу злочину. Склад злочину є єдиною підставою кримінальної відповідальності.

Склад злочину– це сукупність передбачених в законі ознак, які характеризують об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт, суб’єктивну сторону злочину. При аналізі цих ознак, потрібно виходити з того, що між ними існує тісний зв’язок і взаємозалежність, що кожна ознака існує лише в сукупності з іншими і являє необхідну частину нерозривного цілого. Відсутність якої-небудь із зазначених в законі ознак, означає відсутність складу злочину.

1) Об’єкт злочину.Теорія кримінального права розрізняє загальний, родовий та безпосередній об’єкти злочинів.

Загальним об’єктом злочину є сукупність суспільних відносин, які охороняються кримінальним законом, на які в кінцевому рахунку посягає будь-який злочин.

Родовим об’єктом злочину виступає певна частина суспільних відносин. Родовим об’єктом військових злочинів є певний порядок несення військової служби.

Під безпосереднім об’єктом злочину розуміються конкретні суспільні відносини чи сукупність декількох конкретних суспільних відносин, на які безпосередньо посягає злочин. Так , безпосереднім об’єктом вбивства є життя людини.

2) Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільно-небезпечним діянням (дією або бездіяльністю) злочинною послідовністю причинним зв’язком між діянням і наслідками, в деяких випадках мають значення час, місце, обстановка і спосіб вчинення злочину. Об’єктивна сторона злочину має важливе значення для кваліфікації злочинів. Передбачені законом види злочинів у більшості випадків розрізняються за характером дій чи бездіяльності або способом його виявлення за наслідками, обстановкою здійснення злочину та іншими зовнішніми ознаками.

3) Суб’єкт злочину. За кримінальним правом суб’єктом злочину визнається фізична осудна особа , яка досягла до моменту вчинення злочину віку, з якого згідно з законом може наступити кримінальна відповідальність.

4). Суб’єктивна сторона злочину - це психічне ставлення особи до скоєного ним діяння і суспільного-небезпечних наслідків даного діяння. Вина, як визначена форма психічного відношення особи до вчиненого нею злочину, складає ядро суб’єктивної сторони злочину. Вина – обов’язкова ознака будь-якого злочину. Визнати особу винною – означає встановити, що вона вчинила злочин або навмисно або з необережності.

Не можуть бути визнані дії, які ззовні підпадають під ознаки тієї чи іншої статті Кримінального кодексу, але здійсненні в стані необхідної оборони, або крайньої необхідності. Наприклад, згідно зі ст. 15 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання шляхом завдання шкоди тому хто посягає, якщо такі дії були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання.

Всі злочини діляться на:

1. Державні;

а) особливо небезпечні;

б) інші злочини.

2. Загальнокримінальні;

3. Військові злочини.

Перші – це злочини, які посягають на основи суспільного та державного ладу, на зовнішню безпеку, економічну та політичну основу держави, її національні завоювання і т.д. До них відноситься: держана зрада, шпигунство, терористичний акт, диверсія, шкідництво, пропаганда війни, організаційна діяльність направлена на скоєння небезпечних злочинів. До інших державних злочинів відносяться такі діяння, які хоча і здійснюються без мети підриву чи послаблення влади, але можуть при певних обставинах серйозно послабити державний устрій, оскільки вони посягають на основи суспільної безпеки, обороноздатність, господарську могутність держави та деякі інші основні інтереси України.

Загальнокримінальні злочини складають більшу частину злочинів, які перераховані в кримінальних кодексах держав. До них відносяться злочини проти особистої власності громадян, злочини проти життя, здоров’я, свободи та гідності особистості, злочини проти громадського порядку і суспільної безпеки і т.д. Військовослужбовці, винні у вчиненні державних та загальнокримінальних злочинів, несуть кримінальну відповідальність на загальних підставах з усіма громадянами. Крім того вони є суб’єктами військових злочинів.

Важливе значення має вивчення законодавства про військові злочини, які подано в Законі про кримінальну відповідальність за військові злочини.

Згідно зі ст. 401 КК України військовими злочинами визнаються передбачені кримінальним законодавством злочини проти встановленого порядку несення військової служби, які вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними під час проходження ними ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Відповідно до цієї ж статті КК України відповідальність несуть військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші особи, визначені законом.

Особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідальності за відповідними статтями цього розділу.

Особа, яка вчинила злочин передбачений ХІХ розділом, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі статтею 44 цього Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Суб’єктами військових злочинів є:

• військовослужбовці, тобто особи, які перебувають на військовій службі;

• військовозобов’язані під час проходження ними навчальних зборів;

• особи, у відношенні яких є спеціальні вказівки в законодавстві.

Таким чином, особливостями військових злочинів є вчинення протиправних діянь суб’єктами, які вказані вище, і наявність направленості правопорушень проти встановленого порядку проходження військової служби і військового правопорядку.

Кожен військовий злочин безпосередньо посягає не на всю сукупність військових відносин, які охороняються військово-кримінальним законом, а на конкретні відносини. В зв’язку з цим військові злочини, передбачені в Законі про кримінальну відповідальність про військові злочини, класифікуються таким чином:

1. Злочини проти порядку підпорядкування і статутних взаємовідносин військовослужбовців(непокора, невиконання наказу, опір начальнику або примушення його до порушення службових обов’язків, погроза начальникові, насильницькі дії щодо начальника, образа підлеглим начальника або начальником підлеглого, порушення статутних правил статутних взаємовідносин між військовослужбовцями при відсутності між ними відносин підлеглості);

2. Ухилення від військової служби (самовільна відлучка, самовільне залишення частини або місця служби, дезертирство, самовільне залишення частини у бойовій обстановці, ухилення від військової служби, шляхом членоушкодження або іншим способом);

3. Злочини проти порядку зберігання військового майна та експлуатації військової техніки(промотання або втрата військового майна, умисне знищення або пошкодження військового майна, порушення правил поводження із зброєю, а також з речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих порушення правил водіння або експлуатації машин, порушення правил польотів або підготовки до них, порушення правил кораблеводіння);

4. Злочини проти порядку несення спеціальних служб(порушення статутних правил вартової служби, порушення правил несення прикордонної служби, порушення правил несення бойового чергування, порушення статутних правил внутрішньої служби);

5. Військові посадові злочини(зловживання владою перевищення або бездіяльність влади, халатне ставлення до служби);

6. Розголошення військової таємниці(розголошення військової таємниці або втрата документів, що містять військову таємницю);

7. Військові злочини, які скоєні в районах військових дій(здача або залишення ворогові засобів ведення війни, залишення гинучого військового корабля, самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю, злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні, добровільна здача в полон, насильство над населенням в районі бойових дій, мародерство, погане поводження з військовополоненими, незаконне носіння знаків Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, та зловживання ними).

Закон про кримінальну відповідальність за військові злочини визначає основні ознаки кожного виду військових злочинів і встановлює види і розміри кримінального покарання.

Види покарань.Всі покарання діляться на три групи.

Першу групу складають основніпокарання. Вони можуть призначатися самостійно, їх не можна приєднати ні до якого іншого покарання. До них відносяться: позбавлення волі, умовне засудження до позбавлення волі з обов’язковим залученням засудженого до праці, виправні роботи без позбавлення волі, громадська догана та направлення в дисциплінарний батальйон.

Другу групу складають додатковіпокарання, які не можуть призначатися самостійно і приєднуються до інших – основних покарань. До них відносяться: позбавлення військового чи спеціального звання, конфіскація майна.

Третю групу складають покарання, які можуть бути як основними, так і додатковими, тобто призначатися до основних покарань. До них відносяться : займати певні посади або займатися певною діяльністю, штраф, звільнення з посади.

Четверте питання:

цивільно-правова відповідальність військовослужбовців.

15 хв.

Цивільно-правова відповідальність настає внаслідок заподіяння майнової шкоди громадянами один одному, а також державним або суспільним організаціям за умов, що шкода була нанесена не при виконанні і не в зв’язку з виконанням службових (трудових) обов’язків. Відносини, що виникають в зв’язку з цим, не зачіпають службові (трудові) обов’язки громадян. Така відповідальність розповсюджується і на військовослужбовців. Військовослужбовці, як і інші громадяни України, за цивільні правопорушен­ня (проступки) підлягають цивільно-правовій відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність - це встановлені законо­давством юридичні наслідки за цивільне правопорушення, яке виявляєть­ся у позбавленні правопорушника певних суб'єктивних цивільних прав або покладанні на нього обов'язків майнового характеру.

Мета цивільно-правової відповідальності - це відновлення порушених майнових та особистих немайнових суб'єктивних прав особи. Умови виникнення цивільно-правової відповідальності:

у разі порушення зобов'язань, які за законом виникають з цивільних право­відносин;

• у разі невиконання або неналежного виконання договірних обов'язків, перед­бачених цивільним законодавством;

• у разі заподіяння майнової шкоди або шкоди особистим майновим правам іншої особи.

Крім загальних ознак, які характерні для всіх видів юридичної відповідаль­ності, цивільно-правова відповідальність має лише властиві їй юридичні ознаки або особливості.

Особливості цивільно-правової відповідальності:

має переважно майновий характер, а також має можливість компенсації за моральну шкоду;

• взаємозалежність розміру відповідальності від розміру заподіяної шкоди;

• виходячи з юридичної рівноправності сторін - однакова відповідальність за однакові правопорушення;

• майнові санкції стягуються, як правило, на користь потерпілої сторони від пра­вопорушника, а в окремих випадках і на користь держави.

Цивільно-правова відповідальність поділяється на різновиди. Так залежно від своїх випадках в грошовій або в іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування спричиненої майнової шкоди.

До особливостей цивільно-правової відповідальності особи (військовослуж­бовця) слід відносити широке застосування до правопорушників цивільно-право­вих санкцій.

Види цивільно-правових санкцій:

• компенсаційні;

• конфіскаційні;

• стимулюючі (штрафні);

• відмова в захисті права.

Компенсаційні санкції виконують роль відновлення майнового становища потерпі­лої особи, відшкодування їй шкоди, збитків. Під шкодою слід розуміти будь-яке позбавлення особистого або майнового блага суб'єкта.

Під шкодою розуміють:

а) витрати, понесені потерпілим у результаті правопорушення;

б) втрата або пошкодження майна;

в) не отримані доходи, які мав би потерпілий за нормальних умов (упущена вигода).

Поняття "збитки" охоплює реальну шкоду за винятком упущеної вигоди.

Конфіскаційні санкції - це безоплатне вилучення державою майна як санкція за правопорушення. Так, Цивільний кодекс Української РСР передбачає стягнення в доход держави всього, що виконано за угодою, здійсненою з метою завідомо противної Інтересам держави та суспільства.

Стимулюючі (штрафні) санкції стягуються на користь потерпілої сторони і можуть бути встановлені як законом, так і за згодою сторін. Виступають у вигляді неус­тойки (штрафу, пені) і по суті виконують функції пробудження контрагента до сумлінного виконання обов'язків.

Відмова в захисті права являє собою санкцію особливого роду, яка застосовується у випадках зловживань особою влади. Зловживання може бути визначено як використання права для досягнення недозволеної законом мети, застосування недозволених засобів реалізації свого права або захисту.

Відповідальність за загальним правилом, а також за цивільним правом, настає за правопорушення, тобто дію або бездіяльність, що порушує вимоги закону або договору.

Для того, щоб кваліфікувати діяння як правопорушення, необхідно встановити сукупність загальних (типових) умов, які, як правило, присутні у будь-якому пра­вопорушенні, а також спеціальні умови, які властиві окремим видам цивільних правопорушень.

Цивільне право виходить з принципу презумпції вини правопорушника. Це озна­чає, що потерпілий не зобов'язаний доказувати вину правопорушника, оскільки так вона припускається законом, навпаки, сам правопорушник для того, щоб уникнути відповідальності повинен довести відсутність своєї вини, а інакше не­минуче настає відповідальність Його перед потерпілим (кредитором),

Закон припускає випадки відповідальності і незалежно від вини правопоруш­ника, коли шкода або збитки виникають у результаті випадкових обставин або під впливом неприборканої сили. Так, незалежно від вини за заподіяну шкоду несе відповідальність власник джерела підвищеної небезпеки, який усувається від відпо­відальності лише при наявності умислу потерпілого або непереборної сили. Ци­вільне законодавство виходить з того, що особа, яка вчинила шкоду, повинна по­вернути її в повному обсязі, тобто виходить з принципу повноти цивільно-правової відповідальності. Однак, в ряді випадків законом або договором може бути перед­бачено підвищення або зменшення розміру відповідальності.

Громадяни (військовослужбовці) також відповідають за борги своїм майном, за винятком того переліку майна, на яке за законом не може бути спрямоване стягнення.

Цивільним законодавством передбачені також випадки звільнення від цивіль­но-правової відповідальності. За загальним правилом особа (військовослужбо­вець) не буде відповідальною, якщо в її поведінці немає хоча б однієї ознаки (умо­ви) цивільного правопорушення, а саме:

• протиправності; - шкоди (збитків);

• причинного зв'язку;

• вини.

Підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є:

• непереборна сила;

- випадок (казус).

ВИСНОВОК.

Особливості юридичної відповідальності військовослужбовців обумовлені специфічним характером військової служби і військових правовідносин і встановлені Законом “Про кримінальну відповідальність за державні, загальнокримінальні та військові злочини”, Військовою присягою, Військовими статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Заключна частина

10 хв.

Викладач підводить підсумок проведеного лекційного заняття, відмічає позитивні моменти і недоліки, оцінює загальний рівень активності аудиторії і дає загальну оцінку заняття, ставить завдання на самостійне доопрацювання слухачам навчального матеріалу. Оголошує тему і вид наступного заняття.

Обговорено та затверджено

на засіданні кафедри

від „____”_____________20 ___ р.

Протокол № _____

Старший викладач кафедри загальновійськових та правових дисциплін

підполковник Л.в. зіняк